Рішення № 83326231, 15.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/910/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Мельник І.В.,

від відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Приватного підприємства “Артек-Союз” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1316627,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Артек-Союз” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1316627,49 грн., у т.ч.: основного боргу – 1237022,93 грн., пені – 58727,00 грн., інфляційних втрат – 14163,56 грн., 3% річних – 6714,00 грн., посилаючись на наступне.

05.12.2017 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва та ПП “Артек-Союз” був укладений договір про надання послуг з теплопостачання, (КЕКВ 2271), що споживаються в процесі надання послуг з харчування № 240, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого КЕВ м. Миколаєва забезпечує ПП “Артек-Союз” тепловою енергією для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП “Артек-Союз” сплачує КЕВ м. Миколаїв вартість теплової енергії (згідно розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1), спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/17/13 від 31.03.2017 р. про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин) для кожної військової частини.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 передбачено, що КЕВ м. Миколаїв зобов`язується своєчасно забезпечувати тепловою енергією протягом дії договору, прийняті ПП “Артек-Союз” за договорами позички нерухомого військового майна від 07.04.2017 р. об`єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про закупівлю харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування. В свою чергу ПП “Артек-Союз” зобов`язується здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію згідно встановленої вартості 1 Гкал (додаток 2) та розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1) по кожній військовій частині окремо (п.2.3.2 договору).

Після отримання від КЕВ м. Миколаїв рахунку-фактури, акта виконаних робіт, ПП “Артек-Союз” зобов`язується протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаїв (п.2.3.3 договору).

Так, позивач вказує, що розділом 6 договору визначено умови, відповідно до яких облік теплової енергії, спожитої ПП “Артек-Союз”, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок здійснюється шляхом помноження планового використання тепла на опалення за відповідний місяць (додаток 1) на вартість 1 Гкал з ПДВ, для відповідної військової частини (додаток 2) та подальшим складання отриманих по кожній військовій частині результатів для отримання повної оплати наданих послуг по теплопостачанню по всім військовим частинам.

Водночас, як зазначає позивач, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, КЕВ м. Миколаїв та ПП “Артек-Союз” на підставі розрахунку або згідно з показниками засобів обліку, складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках; щомісячно, до 10 числа, КЕВ м. Миколаїв та ПП “Артек-Союз”, складають і підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках; щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, КЕВ м. Миколаїв надає ПП “Артек-Союз” рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 9.1. договору визначено дія останнього до 31.12.2017 р. та визначено, що положення договору розповсюджуються на правовідносини, що виникли з 01.04.2017 р.

Наразі позивач зауважив, що додатковою угодою № 1 від 25.12.2017 р., яка затверджена рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018 р. по справі № 916/593/18, було змінено тариф на теплову енергію на підставі рішення Виконкому ММР № 1009 від 11.12.2017 р. “Про тарифи на теплову енергію, що виробляється котельнями КЕВ м. Миколаїв, та послуги теплопостачання”.

За ствердженнями позивача, додатковою угодою № 2 від 22.01.2018 р. сторони погодили пролонгацію договору до 31.12.2018 р.

В подальшому, як вказує позивач, 23.10.2018 р. КЕВ м. Миколаїв та ПП “Артек-Союз” було підписано додаткову угоду № 2/1, якою внесено зміни до договору в частині виключення з додатків № 1, № 2 та № 3 опалювальних площ приміщень військових частин А 3163, А 2777, А 1594, у зв`язку з переходом даних військових частин на систему продовольчого забезпечення із застосуванням каталогу продуктів харчування у 2018 році, що затверджено наказом МОУ від 12.01.2018 р. № 12.

Також позивач вказує, що додатковою угодою № 3 від 30.11.2018 р. сторони погодили порядок розрахунку тарифу та визначили, що оплата вартості спожитої теплової енергії здійснюється згідно тарифів, встановлених на підставі рішення Виконкому ММР № 943 від 12.10.2018 р. (для котелень в/ч А 1080, А 1890, А 4465, А 2428) та розрахованих на підставі “Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 244-94”, що затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993 р. (для котелень А1836, А 2734, А 2920, А 3476, А 3767, А1688), що визначені в додатку 2 до договору, в редакції цієї додаткової угоди, та погоджені сторонами, по кожній військовій частині окремо. Внаслідок зазначених змін, сторонами погоджено додаток № 2 в редакції додаткової угоди № 3 від 30.11.2018 р. Зазначеною додатковою угодою встановлено, що її дія розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.11.2018 р. (п. 6 додаткової угоди № 3 від 30.11.2018 р.).

Крім того, як стверджує позивач, додатковою угодою № 4 від 02.01.2019 р. сторонами пролонговано договір № 240 від 05.12.2017 р. до 31.03.2019 р., в зв`язку з укладенням ПП “Артек-Союз” та Міністерством оборони України додаткової угоди від 27.12.2018 р. № 32 до договору № 286/2/17/13 від 31.03.2017 р.

Таким чином, як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем в установлені строки та на погоджених умовах було забезпечено відповідача тепловою енергією протягом двох опалювальних сезонів, а саме 2017-2018 та 2018-2019 років, тобто починаючи з жовтня 2017 року та закінчуючи січнем 2019 року на загальну суму 1495536,37 грн., однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, а заборгованість за січень 2019 року була частково погашена внаслідок зарахування позивачем в рахунок існуючої заборгованості переплати за договором про надання послуг з теплопостачання № 191 від 01.04.2016 р. в розмірі 258513,44 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1237022,93 грн.

Крім того, пунктом 4.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії ПП “Артек-Союз” сплачує КЕВ м. Миколаїв пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 58727,00 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати використаної теплової енергії, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 6714,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 14163,56 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2019 р. позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/910/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/910/19 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 липня 2019 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк під час підготовчого провадження не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2019 р. (а.с. 92), ухвали суду про повідомлення відповідача про розгляд справи від 18.04.2019 р. (а.с. 98), ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 16.05.2019 р. (а.с. 105), ухвали про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання від 03.06.2019 р. (а.с. 112), ухвали суду про повідомлення відповідача про розгляд справи від 13.06.2019 р. (а.с. 117), ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 123).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05.12.2017 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (сторона 1) та Приватним підприємством “Артек-Союз” (сторона 2) укладено договір № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивач як сторона 1 забезпечує відповідача як сторону 2 тепловою енергією для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Сторона 2 сплачує стороні 1 вартість теплової енергії (згідно розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1) спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/17/13 від 31.03.2017 р. про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами Особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин) (далі - договір про закупівлю харчування), для кожної військової частини.

Відповідно до п. 2.1 договору від 05.12.2017 р. під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору від 05.12.2017 р. передбачено, що сторона 1 зобов`язується: виконувати умови цього договору; своєчасно забезпечувати тепловою енергією протягом дії договору прийняті стороною 2 за договорами позички нерухомого військового майна від 07.04.2017 р., об`єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про закупівлю харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

Згідно п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору від 05.12.2017 р. сторона 2 зобов`язується: виконувати умови цього договору; здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію згідно встановленої вартості 1 Гкал (додаток 2) та розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1) по кожній військовій частині окремо; після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки сторони 1.

За порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1 договору від 05.12.2017 р.).

Умовами п. 4.3 договору від 05.12.2017 р. визначено, що сплата сторонами визначеної умовами договору пені (неустойки) та відшкодування завданих збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

Положеннями п. 6.1 договору від 05.12.2017 р. передбачено, що облік теплової енергії, спожитої стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок здійснюється шляхом помноження планового використання тепла на опалення за відповідний місяць (Додаток 1) на вартість 1 Гкал з ПДВ, для відповідної військової частини (Додаток 2), та подальшим складання отриманих по кожній військовій частині результатів для отримання повної оплати наданих послуг по теплопостачанню по всім військовим частинам. Приклад: Для в/ч А 1080 і розрахунок у грудні повинен виглядати наступним чином: (планове використання тепла па опалення у грудні - додаток 1) * 570,08 (вартість 1 Гкал без ПДВ - додаток 2) - (Вартість витрат на постачання теплової енергії до приміщень військової частини А 1080, наданих Стороні 2 у позичку МО України, що підлягає сплаті Стороною 2).

За умовами п. 6.5, 6.6 договору від 05.12.2017 р. щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, сторона 1 та сторона 2 на підставі розрахунку або згідно з показниками засобів обліку, складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках. Щомісячно до 10 числа, сторона 1 та сторона 2, складають і підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. Щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Відповідно до п. 6.7 договору від 05.12.2017 р. сторона 1 надає стороні 2 теплову енергію за тарифами, згідно вартості 1 Гкал, встановленій у додатку 2.

Згідно п. 6.8 договору від 05.12.2017 р. зміна вартості 1 Гкал, вказаної у додатку 2, у зв`язку зі збільшенням вартості його складових, узгоджується сторонами додатковою угодою.

Пунктом 7.4 договору від 05.12.2017 р. визначено, що у разі, коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір або його розірвання чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду. Якщо судовим рішенням у договір внесено зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням суду. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 7.6 договору від 05.12.2017 р. внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін або за ініціативи однієї сторони у визначеному умовами договору порядку.

Положеннями п. 7.8 договору від 05.12.2017 р. передбачено, що строк позовної давності, в тому числі щодо стягнення як основної заборгованості, так і штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, відсотків річних, стягнення збитків, за даним договором становить 5 (п`ять) років.

Пунктом 9.1 договору від 05.12.2017 р. передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.04.2017 р.

Відповідно до п. 9.2 договору від 05.12.2017 р. даний договір може бути пролонгований на кожний наступний календарний рік у разі укладання стороною 2 нового договору про закупівлю харчування з Міністерством оборони України чи укладенням додаткової угоди до договору.

Розділом 11 договору від 05.12.2017 р. визначені додатки, а саме: 1) розрахунок планового використання тепла на опалення будівель військових частин; 2) вартість 1 Гкал теплової енергії для кожної військової частини.

Додатковою угодою № 2 від 22.01.2018 р. до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р. сторони дійшли згоди щодо необхідності пролонгації даного договору на підставі чого пункт 9.1 останнього виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.04.2017 р.”.

Також додатковою угодою № 2/1 від 23.10.2018 р. до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р. сторони, керуючись Наказом Міністерства оборони України від 12.01.2018 р. № 12 “Про перехід військових частин (установ, закладів) Збройних Сил України на систему продовольчого забезпечення із застосуванням каталогу продуктів харчування у 2018 році” та затвердженого на його виконання 06.09.2018 р. плану-графіку переходу військових частин (установ, закладів) Збройних Сил України на систему продовольчого забезпечення із застосуванням каталогу продуктів харчування у 2018 році, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін до даного договору в частині виключення з додатків № 1, № 2 та № 3 опалювальних площ приміщень військових частин А3163, А2777, А1594, які використовуються Стороною 2 в процесі надання послуг з харчування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018 р. (суддя Цісельський О.В.) у справі № 916/593/18, яке набрало законної чинності 05.07.2018 р., було частково задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва та зобов`язано ПП “Артек-Союз” укласти з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва додаткову угоду № 1 від 25.12.2017 р. до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р., відповідно до запропонованого позивачем проекту, якою були передбачені тарифи на опалення та вартість послуг за вказаним договором. Зокрема, згідно вказаного проекту додаткової угоди підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору викладено в наступній редакції: “Здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію, згідно встановленої рішенням Виконкому ММР №1009 від 11.12.2017 р. тарифу на теплову енергію для інших споживачів - 1 659, 35 грн./Гкал та розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (Додаток 1), по кожній військовій частині окремо.” Також внесені зміни до п.6.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок здійснюється шляхом помноження планового використання тепла на опалення за відповідний місяць (Додаток 1) на вартість 1 Гкал теплової енергії (тариф, встановлений на теплову енергію для інших споживачів), та подальшим складанням отриманих по кожній військовій частині результатів для отримання повної оплати наданих послуг по теплопостачанню по всім військовим частинам. Приклад. Для в/ч А 1080 і розрахунок у грудні повинен виглядати наступним чином: (планове використання тепла на опалення у грудні - Додаток 1) Х 1 659,35 грн. (вартість 1 Гкал) = (Вартість витрат на постачання теплової енергії до приміщень військової частини А 1080, наданих Стороні 2 у позичку МО України, що підлягає сплаті Стороною 2)”. П. 6.7 договору також викладено в наступній редакції: “Сторона 1 надає стороні 2 теплову енергію за тарифами, встановленими рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №1009 від 11.12.2017р. Внесені наступні зміни до п. 6.8 договору: “Зміна вартості 1 Гкал, в разі збільшення тарифу на теплову енергію для інших споживачів, узгоджується Сторонами додатковою угодою.

В подальшому згідно додаткової угоди № 3 від 30.11.2018 р. до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р. сторони внесли наступні зміни до нього, а саме:

- підпункт 2.3.2 пункту 2.3 викладено в наступній редакції: “Здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію, згідно тарифів, встановлених на підставі рішення Виконкому ММР № 943 від 12.10.2018 р. (для котелень в/ч А 1080, А 1890, А 4465, А 2428) та розрахованих на підставі “Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України КТМ 204 України 244-94”, що затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993 р. (для котелень А1836, А2734, А2920, А3476, А3767, А1688), що визначені в додатку 2 до договору, в редакції цієї додаткової угоди, та погоджені сторонами, по кожній військовій частині окремо”;

- внесено зміни в п. 6.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок здійснюється шляхом помноження планового використання тепла на опалення за відповідний місяць (Додаток 1) на вартість 1 Гкал теплової енергії (Додаток 2), та подальшим складанням отриманих по кожній військовій частині результатів для отримання повної оплати наданих послуг, по теплопостачанню по всім військовим частинам. Приклад. Для в/ч А 1080 і розрахунок у грудні повинен виглядати наступним чином: (планове використання тепла на опалення у грудні - додаток 1) х 2415,27 грн. (вартість 1 Гкал, додаток 2) = (Вартість витрат на постачання теплової енергії до приміщень військової частини А1080, наданих стороні 2 у позичку МО України, що підлягає сплаті стороною 2)”;

- пункт 6.7 договору викладено в наступній редакції: “Сторона 1 надає стороні 2 теплову енергію за тарифами, погодженими сторонами у додатку № 2 до договору в редакції цієї додаткової угоди; в розділі 11 договору “Додатки” додаток 4 “Планова калькуляція по кожній військовій котельні з Розрахунком планових затрат на експлуатацію по кожній котельні” визнано таким, що втратив чинність.

На підставі вказаної додаткової угоди № 3 від 30.11.2018 р. до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р. сторонами погоджено та підписано додаток № 2 в редакції зазначеної додаткової угоди № 3.

Також 02.01.2019 р. сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р., згідно якої сторони дійшли згоди щодо необхідності пролонгації даного договору на підставі чого пункт 9.1 останнього виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2019 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення”.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, з наданого позивачем до суду обґрунтованого розрахунку наданих відповідачу послуг з теплопостачання вбачається, що позивачем фактично надавались послуги з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

В п. 6.6 спірного договору зазначено, що щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Як з`ясовано судом, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за надані послуги з теплопостачання та акти приймання-передачі теплової енергії згідно договору № 240 від 05.12.2017 р., які направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку та були отримані ПП “Артек-Союз”, а саме:

- рахунок № 240/1 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за жовтень 2017 р. на суму 43001,51 грн. (в т.ч. ПДВ 7166,92 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за жовтень 2017 р. на суму 43001,51 грн. (в т.ч. ПДВ 7166,92 грн.); рахунок № 240/2 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за листопад 2017 р. на суму 115982,59 грн. (в т.ч. ПДВ 19330,43 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за листопад 2017 р. на суму 115982,59 грн. (в т.ч. ПДВ 19330,43 грн.); рахунок № 240/3 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за грудень 2017 р. на суму 157181,54 грн. (в т.ч. ПДВ 26196,92 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за грудень 2017 р. на суму 157181,54 грн. (в т.ч. ПДВ 26196,92 грн.); рахунок № 240/4 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за січень 2018 р. на суму 176903,60 грн. (в т.ч. ПДВ 29483,93 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за січень 2018 р. на суму 176903,60 грн. (в т.ч. ПДВ 29483,93 грн.); рахунок № 240/5 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за лютий 2018 р. на суму 159409,31 грн. (в т.ч. ПДВ 26568,22 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за лютий 2018 р. на суму 159409,31 грн. (в т.ч. ПДВ 26568,22 грн.); рахунок № 240/6 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за березень 2018 р. на суму 134416,63 грн. (в т.ч. ПДВ 22402,77 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за березень 2018 р. на суму 134416,63 грн. (в т.ч. ПДВ 22402,77 грн.); рахунок № 240/7 від 07.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за квітень 2018 р. на суму 38589,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6431,62 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 07.12.2018 р. за квітень 2018 р. на суму 38589,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6431,62 грн.), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручено 14.01.2019 р.;

- рахунок № 240/5 від 30.11.2018 р. за надані послуги теплопостачання за листопад 2018 р. на суму 170488,48 грн. (в т.ч. ПДВ 28414,75 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 170488,48 грн. (в т.ч. ПДВ 28414,75 грн.), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручено 17.12.2018 р.;

- рахунок № 240/6 від 27.12.2018 р. за надані послуги теплопостачання за грудень 2018 р. на суму 222118,25 грн. (в т.ч. ПДВ 37019,71 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2018 р. за грудень 2018 р. на суму 222118,25 грн. (в т.ч. ПДВ 37019,71 грн.), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручено 09.01.2019 р.;

- рахунок № 240/7 від 28.01.2019 р. за надані послуги теплопостачання за січень 2019 р. на суму 277444,74 грн. (в т.ч. ПДВ 46240,79 грн.), акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2019 р. за січень 2019 р. на суму 277444,74 грн. (в т.ч. ПДВ 46240,79 грн.), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручено 12.02.2019 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити спожиту теплову енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, відповідно до п. 2.3.3 договору відповідач зобов`язаний після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки сторони 1.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період складає 1237022,93 грн., наявність якої відповідачем не спростована. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію у періоди: з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р. Приватним підприємством “Артек-Союз” матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р. за договором від 05.12.2017 р. № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271), на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати наданих послуг. З наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається, що однією з підстав ухилення від оплати наданих послуг відповідач вказав на несвоєчасність виставлення позивачем рахунків. Однак ці обставини не звільняють відповідача у будь-якому разі від сплати отриманих послуг.

Відтак, несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р., відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 1237022,93 грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати спожитої теплової енергії не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості послуг з теплопостачання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.2.1 договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р., розрахунки якої наведено у позові (а.с. 5).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої теплової енергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості спожитої теплової енергії в розмірі 58727,00 грн., судом наразі встановлено, що розрахунки пені по рахункам були здійснені позивачем невірно, у зв`язку з чим судом здійснено самостійно перерахунок нарахованої пені з урахуванням встановленого судом періоду прострочення оплати по кожному рахунку:

- на суму боргу 43001,51 грн. по рахунку за жовтень 2017 р. № 240/1 від 07.12.2018 року сума пені складає 2629,57 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення43001.5129.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*2629.57- на суму боргу 115982,59 грн. по рахунку за листопад 2017 р. № 240/2 від 07.12.2018 року сума пені складає 7092,41 грн.;

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення115982.5929.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*7092.41- на суму боргу 157181,54 грн. по рахунку за грудень 2017 р. № 240/3 від 07.12.2018 року сума пені складає 9611,76 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення157181.5429.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*9611.76- на суму боргу 176903,60 грн. по рахунку за січень 2018 р. № 240/4 від 07.12.2018 року сума пені складає 10817,78 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення176903.629.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*10817.78- на суму боргу 159409,31 грн. по рахунку за лютий 2018 р. № 240/5 від 07.12.2018 року сума пені складає 9747,99 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення159409.3129.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*9747.99- на суму боргу 134416,63 грн. по рахунку за березень 2018 р. № 240/6 від 07.12.2018 року сума пені складає 8219,67 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення134416.6329.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*8219.67- на суму боргу 38589,72 грн. по рахунку за квітень 2018 р. № 240/7 від 07.12.2018 року сума пені складає 2359,79 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення38589.7229.01.2019 - 01.04.20196218.0000 %0.099 %*2359.79Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. по рахункам № 240/1, № 240/2, № 240/3, № 240/4, № 240/5, № 240/6, № 240/7 від 07.12.2018 р. за обраний позивачем період складає 50478,97 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними рахунками є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по зобов`язанням з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р., яка заявлена позивачем в розмірі 36793,52 грн.

Також на суму боргу 170488,48 грн. по рахунку за листопад 2018 р. № 240/5 від 30.11.2018 року сума пені складає:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення170488.4803.01.2019 - 01.04.20198818.0000 %0.099 %*14797.47Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями листопада 2018 р. по рахунку № 240/5 від 30.11.2018 р. за обраний позивачем період складає 14797,47 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаним рахунком є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по рахунку № 240/5 від 30.11.2018р., яка заявлена позивачем в розмірі 10785,68 грн.

На суму боргу 222118,25 грн. по рахунку за грудень 2018 р. № 240/6 від 27.12.2018 року сума пені складає:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення222118.2524.01.2019 - 01.04.20196718.0000 %0.099 %*14678.06Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями грудня 2018 р. по рахунку № 240/6 від 27.12.2018 р. за обраний позивачем період складає 14678,06 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаним рахунком є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по рахунку № 240/6 від 27.12.2018 р., яка заявлена позивачем в розмірі 10698,68 грн.

На суму боргу 18931,34 грн. по рахунку за січень 2019 р. (залишкова сума) № 240/7 від 28.01.2019 року сума пені складає:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення18931.3427.02.2019 - 01.04.20193318.0000 %0.099 %*616.18Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями січня 2019 р. по рахунку № 240/7 від 28.01.2019 р. за обраний позивачем період складає 616,18 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаним рахунком є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по рахунку № 240/7 від 28.01.2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 449,12 грн.

Отже, загальний розмір пені у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості спожитої теплової енергії за зобов`язаннями з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р. складає 80570,68 грн.

Разом з тим з огляду на те, що заявлена до стягнення загальна сума пені за вказаними рахунками є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по зобов`язанням з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 58727,00 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої теплової енергії, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої теплової енергії, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої теплової енергії в розмірі 6714,00 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої теплової енергії в розмірі 14163,56 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат по рахункам були здійснені позивачем невірно у зв`язку із невірно визначеним індексом інфляції. У зв`язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом індексів інфляції:

- на суму боргу 43001,51 грн. по рахунку за жовтень 2017 р. № 240/1 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.201943001.511.014602.02- на суму боргу 115982,59 грн. по рахунку за листопад 2017 р. № 240/2 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019115982.591.0141623.75- на суму боргу 157181,54 грн. по рахунку за грудень 2017 р. № 240/3 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019157181.541.0142200.54- на суму боргу 176903,60 грн. по рахунку за січень 2018 р. № 240/4 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019176903.601.0142476.65- на суму боргу 159409,31 грн. по рахунку за лютий 2018 р. № 240/5 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019159409.311.0142231.73- на суму боргу 134416,63 грн. по рахунку за березень 2018 р. № 240/6 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019134416.631.0141881.83- на суму боргу 38589,72 грн. по рахунку за квітень 2018 р. № 240/7 від 07.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.201938589.721.014540.25Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. по рахункам № 240/1, № 240/2, № 240/3, № 240/4, № 240/5, № 240/6, № 240/7 від 07.12.2018 р. за обраний позивачем період складає 11556,77 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаними рахунками є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат по зобов`язанням з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р., яка заявлена позивачем в розмірі 8254,84 грн.

На суму боргу 170488,48 грн. по рахунку за листопад 2018 р. № 240/5 від 30.11.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 03.01.2019 - 01.04.2019170488.481.0244091.72Так, загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2018 р. по рахунку № 240/5 від 30.11.2018 р. за обраний позивачем період складає 4091,72 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаним рахунком є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат по рахунку № 240/5 від 30.11.2018р., яка заявлена позивачем в розмірі 2565,84 грн.

На суму боргу 222118,25 грн. по рахунку за грудень 2018 р. № 240/6 від 27.12.2018 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.02.2019 - 01.04.2019222118.251.0143109.65Так, загальна сума інфляційних втрат по рахунку № 240/6 від 27.12.2018 р. складає 3109,65 грн.

На суму боргу 18931,34 грн. по рахунку за січень 2019 р. (залишкова сума) № 240/7 від 28.01.2019 року сума інфляційних втрат складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.03.2019 - 01.04.201918931.341.009170.38Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2019 р. по рахунку № 240/7 від 28.01.2019 р. за обраний позивачем період складає 170,38 грн. Зважаючи на те, що позивачем розраховано за вказаним рахунком 0,00 грн., а відтак є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає застосуванню сума інфляційних втрат по рахунку № 240/7 від 28.01.2019 р., яка зазначена позивачем в розмірі 0,00 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості спожитої теплової енергії за зобов`язаннями з жовтня 2017 р. по грудень 2017 року, з січня 2018 р. по квітень 2018 р., з листопада 2018 р. по грудень 2018 р. та в січні 2019 р. складає 13930,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 19745,91 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Приватного підприємства “Артек-Союз” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1316627,49 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Артек-Союз” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2; код ЄДРПОУ 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-А; код ЄДРПОУ 08029523; р/р НОМЕР_1 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172) заборгованість за договором № 240 від 05.12.2018 р. в сумі 1237022/один мільйон двісті тридцять сім тисяч двадцять дві/грн. 93 коп.

3. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Артек-Союз” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2; код ЄДРПОУ 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-А; код ЄДРПОУ 08029523; р/р НОМЕР_2 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172) пеню в сумі 58727/п`ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 6714/шість тисяч сімсот чотирнадцять/грн. 00 коп.; інфляційні втрати в сумі 13930/тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять/грн. 33 коп.

4. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Артек-Союз” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2; код ЄДРПОУ 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-А; код ЄДРПОУ 08029523) витрати по сплаті судового збору в сумі 19745/дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять/грн. 91 коп.

5. В задоволенні решти частин позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Приватного підприємства “Артек-Союз” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 липня 2019 р.

Суддя В.С. Петров