Рішення № 83326007, 18.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2019Справа № 910/13464/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/13464/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка"

до Національного банку України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Апекс".

про стягнення 648 107,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чирський Ю.В.Ю, довіреність б/н від 10.01.2019р.;

від відповідача: Найда Т.І., довіреність №18-0014/16217 від 22.03.2018р.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про стягнення 648 107,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Національний банк України, прийнявши рішення від 12.09.2017 № 586-рш/БТ "Про погодження Плану припинення банківської діяльності ПАТ "Апекс-Банк" без припинення юридичної особи", рішення від 26.12.2017 про відкликання банківської та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій в ПАТ "Апекс-Банк", чим фактично позбавив права ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" на отримання від ПАТ "Апекс-Банк" 648710,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13464/18 та постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.11.2018р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Апекс".

В судовому засіданні 29.11.2018р. представником відповідача подано відзив, у якому викладені заперечення проти позову, обґрунтовані тим, що у Національного банку України відсутні зобов`язання перед позивачем стосовно виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018р. у справі 906/1043/17; позивачем не доведено наявності в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки та шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018р. підготовче засідання у справі № 910/13464/18 відкладено на 13.12.2018р.

В судовому засіданні 13.12.2018р. оголошено перерву до 24.01.2019р.

26.12.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.01.2019р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/13464/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 640/21302/18.

24.01.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли заперечення проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 24.01.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача проти позову заперечив та підтримав подане клопотання зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019р. зупинено провадження у справі № 910/13464/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/21302/18 та зобов`язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що перешкоджають розгляду справи.

08.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом 22.04.2019р. було винесено постанову у справі № 640/21302/18, яка набрала законної сили, відтак обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019р. поновлено провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, та призначено підготовче засідання у справі на 06.06.2019р.

24.05.2019р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

03.06.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету спору.

Крім того, 03.06.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись в засідання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019р. суд відклав підготовче засідання на 20.06.2019р.

Присутній у підготовчому засіданні 20.06.2019р. просив прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Представник відповідача заперечив щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки вимога про визнання протиправними дії (бездіяльність) Національного банку України, які полягають у погодженні Плану припиненні банківської діяльності Публічним акціонерним товариством «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи та відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у Публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК», якою позивач просить доповнити предмет позову, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також дана вимога розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва в межах справи №640/21302/18.

Представник третьої особи в підготовче засідання черговий раз не з`явився.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмета позову та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в її прийнятті, оскільки вона за своєю правовою природою направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, а отже суперечить приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/13464/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.07.2019р.

25.06.2019р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Присутній у судовому засіданні 18.07.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами, винесеними по справі №910/13464/18, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначені вище обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень третьої особи по суті спору та за відсутності в судовому засіданні її представника.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.07.2019р., відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2012р. між публічним акціонерним товариством «Романівська Райагропромтехніка» (заставодавець) та публічним акціонерним товариством «Апекс-Банк» (заставодержатель, банк) було укладено договір застави (далі - Договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за №1734.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави в порядку та на умовах, визначених Договором застави, заставодавець передає, а заставодержатель приймає в заставу належні заставодавцю основні засоби в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО» (боржник) за кредитним договором №ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012р. (далі - Кредитний договір), укладеним між заставодержателем та боржником, зі всіма можливим змінами та доповненням до нього, включаючи також, ті що можуть бути укладені сторонами в майбутньому щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, сплати процентів та/або комісії у розмірі, строки, в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у заставодержателя в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави, зміст та розмір основного зобов`язання, забезпеченого заставою, строк і порядок його виконання боржником полягає у наступному: а) боржник зобов`язаний повернути кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 30000000 грн. в строк до 20.03.2013р. включно у відповідності до умов Кредитного договору; б) боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23 % річних, а з 01.06.2012р. у розмірі 23 % річних або 24 % річних в залежності від виконання умов Кредитного договору у порядку та строки, що визначені Кредитним договором; в) боржник зобов`язаний сплачувати комісії за надання та управління кредитом, інші комісії у відповідності до умов Кредитного договору; г) боржник зобов`язаний у разі порушення Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором; д) боржник зобов`язаний відшкодовувати збитки та витрати, іншу заборгованість, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору; е) інші права та обов`язки, які випливають з Кредитного договору.

В пункті 1.3 Договору застави наведено перелік основних засобів заставодавця, загальною балансовою вартістю 683 189,95 грн., що є предметом застави за цим договором, а саме: резервуар 10 куб. м, - 4 шт.; резервуар 25 куб. м. - 4 шт.; резервуар 50 куб. м. - 7 шт.; резервуар 75 куб. м. - 13 шт.; резервуар 200 куб. м. - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.

Відповідно до п. 1.4 Договору застави, за згодою сторін предмет застави оцінюється в сумі 683 189,95 грн. без урахування ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання (неналежного виконання) заставодавцем та/або боржником умов Кредитного договору та умов цього договору.

Пунктом 6.1 Договору застави визначено, що сторони цього договору дійшли до згоди про можливість звернення стягнення на предмет застави у невиконання будь-яких зобов`язань, шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься в цьому розділі.

Відповідно до п. 6.3 Договору застави, заставодержатель має право на власний розсуд обрати будь-який із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:

а) передачу рухомого майна, що є предметом застави, у власність заставодержателю в рахунок виконання забезпеченого зобов`язання;

б) продаж заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю шляхом укладання договору купівлі-продажу від імені заставодавця. Договір купівлі-продажу є правовою підставою для набуття покупцем права власності на предмет застави;

в) іншим способом передбаченим чинним законодавством.

В подальшому, 05.03.2013р. між заставодавцем та заставодержателем було укладено Договір №1 про внесення змін та доповнень до Договору застави, яким сторони внесли зміни в підпункти а) та б) пункту 1.2 Договору застави та виклали їх в наступній редакції:

а) боржник зобов`язаний повернути кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 45 000 000 грн. в строк до 03.03.2014р. включно у відповідності до умов Кредитного договору;

б) боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23% річних, а з 01.06.2012р. у розмірі 23% або 24% річних, а з 05.03.2013р. у розмірі 25% річних або 26% річних, в залежності від виконання умов Кредитного договору у порядку та строки, що визначені Кредитним договором.

20.05.2014р. ПАТ "АПЕКС-БАНК" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванова П.Ю. з заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі застави на загальну суму 52 584 198,63 грн.

20.05.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №238), яким запропоновано звернути стягнення на основні засоби вказані в п. 1.3 Договору застави.

Актом державного виконавця №237/1 від 19.03.2015р. про проведені електронні торги підтверджується, що предмет Договору застави - основні засоби, а саме: резервуар 10 куб. м, - 4 шт.; резервуар 25 куб. м - 4 шт.; резервуар 50 куб. м - 7 шт.; резервуар 75 куб. м - 13 шт.; резервуар 200 куб. м - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт., були реалізовані на торгах за ціною продажу 658 710,00 грн.

В подальшому, рішенням Господарського суд міста Києва від 07.12.2016р. у справі №910/30481/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р., частково задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Романівська Райагропромтехніка», визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №238, вчинений 20.05.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У зв`язку із викладеним, позивач вважає, що 20.06.2017р. (дата набрання законної сили рішенням Господарського суд міста Києва від 07.12.2016р. у справі №910/30481/15) у ПАТ «АпексБанк» виник обов`язок повернути йому 658 710,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Вказані вимоги ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» до ПАТ «Апекс-Банк» підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2018р. у справі 906/1043/17, яким встановлено факт неправомірної дії та вину ПАТ «Апекс-Банк», що завдали шкоду ПАТ «Романівська райагропромтехніка» у розмірі 658 710,00 грн.

Оскільки ПАТ «Апекс-Банк» змінив найменування на ПАТ "Фінансова Компанія "Апекс", то шкода за вказаним судовим рішенням стягується з правонаступника.

За результатами проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «АПЕКС-БАНК», які відбулися 23.08.2017р., були прийняті рішення: припинити здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи та затвердити План припинення банківської діяльності ПАТ «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи.

Рішенням Правління Національного банку України 12.09.2017р. №586рш/БТ було погоджено План припинення банківської діяльності ПАТ «АПЕКСБАНК» без припинення юридичної особи.

ПАТ «АПЕКС-БАНК» перерахував кошти вкладників та інших кредиторів, які не з`явилися у місці виконання зобов`язань або ухилились від прийняття виконання зобов`язань (у т.ч. кошти клієнтів на які є обтяження та обмеження на розпорядження), у депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженській К.С.

Позивач стверджує, що всупереч вимогам Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" ПАТ «АПЕКС-БАНК» не включив до Плану припинення банку дані про обсяги вимог ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» та не передбачив перелік конкретних заходів щодо задоволення вимог ПАТ «Романівська Райагропромтехніка».

На підтвердження викладеного, позивач посилається на лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженській К.С. від 17.08.2018р. № 40/01-16, в якому повідомлено, що за переданими документами ПАТ «Апекс Банк» відсутні грошові кошти, належні для ПАТ «Романівська Райагропромтехніка».

Позивач зазначає, що за положеннями Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" Національний банк України мав відмовити ПАТ «Апекс-Банк» у задоволенні клопотання про відкликання банківської ліцензії у разі, якщо банком не виконані зобов`язання перед кредиторами банку.

Разом з тим, 26.12.2017р. Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 827-рш "Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства "АПЕКС-БАНК".

Однак, позивач стверджує, що ПАТ «Апекс-Банк» не провів розрахунки з ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» до припинення банківської діяльності.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення Правління Національного банку України 12.09.2017р. №586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи», План припинення публічного акціонерного товариства "АПЕКС-БАНК", рішення Правління Національного банку України від 26 грудня 2017 року № 827-рш «Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» не відповідають вимогам Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" та суттєво порушують майнові інтереси ПАТ «Романівська райагропромтехніка», оскільки позбавили його права на отримання від ПАТ "Апекс-Банк" 658 710,00 грн.

Позивач зазначив, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018р. по справі № 906/1043/17 з ПАТ "Фінансова компанія "Апекс" було стягнуто лише 10 602,72 грн., а тому розмір заподіяної шкоди незаконними діями Національного банку України складає 648 107,28 грн. (658 710,00 грн. - 10 602,72 грн.).

Спір у даній справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про заподіяння відповідачем збитків публічному акціонерному товариству «Романівська Райагропромтехніка» в сумі 648 107,28 грн., у зв`язку із прийняттям всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» рішень від 12.09.2017р. № 586-рш/БТ "Про погодження Плану припинення банківської діяльності ПАТ "Апекс-Банк" без припинення юридичної особи" та від 26.12.2017р. № 827-рш «Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК».

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ст. 64-1 Закону України «Про Національний банк України», шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки працівників Національного банку та/або залучених експертів, відшкодовується Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень статті 1166 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Делiктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-168цс13).

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (ії розмір), протиправність (незаконність) поведінки, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою та вини.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб`єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Делiктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Таким чином, враховуючи приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України, позивач, який звернувся з позовом про відшкодування майнової шкоди повинен довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення.

Так, в позовній заяві позивач стверджує, що всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» Національний банк України прийняв рішення від 12.09.2017р. № 586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності ПАТ «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи», рішення від 26.12.2017р. № 827-рш «Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК», чим фактично позбавив ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» права на отримання від ПАТ «АПЕКС-БАНК» 658 710,00 грн.

Разом з тим, вказане твердження не доведене позивачем належними та допустимим доказами, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, повідомлення Національний банк України про невиконані перед позивачем зобов`язання ПАТ «АПЕКС-БАНК».

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Припинення здійснення банком банківської діяльності складається з двох етапів, що здійснюються Національним банком відповідно до Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» та Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затверджене постановою Правління Національного банку від 08.09.2011р. №306 (далі - Положення про реєстрацію):

- погодження плану припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи;

- процедури відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Відповідно до першого абзацу частини 4 статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», припинення здійснення банківської діяльності передбачає виконання банком, що припиняється, всіх зобов`язань, пов`язаних із здійсненням банківської діяльності, в тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами банку, що припиняється, крім субординованого боргу, та закриття вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків всіх клієнтів банку, що припиняється, а також кореспондентських рахунків банку, що припиняється.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською діяльністю є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», після реалізації Плану припинення Банк, що припиняється, звертається до Національного банку з клопотанням про відкликання банківської ліцензії у порядку, визначеному Національним банком.

Згідно з положеннями частини 6 статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», Національний банк у визначеному ним порядку приймає рішення про відкликання банківської ліцензії банку, що припиняється, або про відмову у задоволенні клопотання про відкликання банківської ліцензії.

Судом встановлено, що листами від 29.08.2017р. №147-БТ, 04.09.2017р. №929 та 06.09.2017р. №934, публічним акціонерним товариством «АПЕКС-БАНК» був поданий пакет документів щодо погодження Плану припинення банківської діяльності без припинення юридичної особи.

План припинення здійснення банківської діяльності відповідно до пункту 19 глави 4 розділу IX Положення про реєстрацію повинен:

містити інформацію про обсяги вимог кредиторів; передбачати перелік конкретних заходів щодо задоволення вимог кредиторів;

містити строки виконання заходів щодо припинення здійснення банківської діяльності;

містити інформацію про наявність ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, що видаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, і намір провадити цю діяльність після відкликання банківської ліцензії.

Положеннями частини 4 статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» визначено, що припинення здійснення банківської діяльності передбачає виконання банком, що припиняється, всіх зобов`язань, пов`язаних із здійсненням банківської діяльності, в тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами Банку, що припиняється, крім субординарного боргу, та закриття вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків всіх клієнтів банку, що припиняється, а також кореспондентських рахунків банку, що припиняється.

Пакет документів банку був поданий та розглянутий згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» та глави 4 розділу IX Положення про реєстрацію.

Так, План припинення, поданий ПАТ «АПЕКС-БАНК» в пакеті документів, містив інформацію про обсяги вимог кредиторів щодо зобов`язань, в тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами ПАТ «АПЕКС-БАНК», пов`язаних зі здійсненням банківської діяльності, крім субординарного боргу, та відповідає іншим вимогам, передбаченим пунктом 19 глави 4 розділу IX Положення про реєстрацію.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду пакета документів Департамент банківського нагляду листами від 04.09.2017р. №B/20-0010/78980, 07.09.2017р. №B/20-0010/80514 та від 11.09.2017р. №B/20-0010/81192, повідомив, що за результатами здійснення безвиїзного нагляду за діяльністю банку, з використанням статистичної звітності, що подана ПАТ «АПЕКС БАНК» до Національного банку України, встановлено, що станом на 11.09.2017р. у банку: підстави, за яких банк може бути віднесено до категорії неплатоспроможних, відсутні; у банку достатньо майна (активів) для виконання всіх зобов`язань, пов`язаних зі здійсненням банківської діяльності в повному обсязі, крім субординованого боргу.

За результатами розгляду пакета документів, поданого ПАТ «АПЕКС-БАНК», Правлінням Національного банку України 12.09.2017р. прийнято рішення №586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності публічним акціонерним товариством «АПЕКС БАНК» без припинення юридичної особи».

ПАТ «АПЕКС-БАНК» листами від 18.12.2017р. № 1539, від 19.12.2017р. № 1542 подав відповідачу клопотання та пакет документів щодо відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

В складі пакета документів містився аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «АКТИВ-АУДИТ», відповідно до якого за результатами аудиту не були встановлені факти, які б свідчили про те, що банк станом на дату балансу припинення (14.12.2017р.) не виконав усі зобов`язання, пов`язані зі здійсненням банківської діяльності, у тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами банку (крім субординованого боргу) та не закрив вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки всіх клієнтів банку, а також кореспондентські рахунки банку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків».

Згідно з поданим в пакеті документів Звітом голови правління, затвердженим позачерговими загальними зборами акціонерів банку від 14-15.12.2017р., банком були, зокрема, виконані всі зобов`язання, пов`язані зі здійсненням банківської діяльності, в тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами банку (крім субординованого боргу), а сукупні зобов`язання банку, пов`язані зі здійснення банківської діяльності, становлять 0,00 грн.

Судом встановлено, що Пакет документів банку був поданий та розглянутий відповідачем згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» та глави 4 розділу IX Положення про реєстрацію, підстав для відмови у задоволенні клопотання про відкликання банківської ліцензії банку відповідачем не виявлено.

Згідно з інформацією, наданою в листі Департаменту банківського нагляду від 22.12.2017р. №B/20-0010/114791: у банка були відсутні ознаки, за якими він міг бути віднесений до категорії неплатоспроможного відповідно до вимог статті 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; за результатами здійснення банківського нагляду на підставі наданої банком статистичної звітності станом на 20.12.2017р. банком виконані зобов`язання перед вкладниками та іншими кредиторами банку (крім субординованого боргу), що виникли внаслідок здійснення ним банківської діяльності; - рахунки клієнтів та кореспондентські рахунки в Національному банку та інших банках закриті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду пакета документів Правлінням Національного банку України 12.12.2017р. правомірно прийнято рішення №827-рш «Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення Правління Національного банку України від 12.09.2017р. №586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи» та рішення Правління Національного банку України від 26.12.2017р. №827-рш «Про відкликання банківської та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» були прийняті до винесення 06.06.2018р. Господарським судом міста Києва рішення у справі №906/1043/17 про стягнення з ПрАТ «ФК «АПЕКС» на користь позивача суми збитків в розмірі 658 710,00 грн.

А тому, на час прийняття Правлінням Національного банку України рішень від 12.09.2017р. №586-рш/БТ та від 26.12.2017р. №827-рш відповідачем не могли бути враховані обставини, встановлені рішенням Господарським судом міста Києва у справі №906/1043/17 від 06.06.2018р.

При цьому, станом на дату винесення Господарським судом міста Києва зазначеного вище рішення, ПАТ «АПЕКС-БАНК» було виключене з Державного реєстру банків. Після припинення ПАТ «АПЕКС-БАНК» банківської діяльності, було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, у тому числі щодо зміни найменування останнього на ПрАТ «Фінансова компанія «АПЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36482677) та внесення його до Державного реєстру фінансових установ.

Про зазначенні обставини позивач був обізнаний, як станом на дату винесення рішення у справі №906/1043/17, так і на дату звернення із даним позовом до суду, що підтверджується, зокрема, зазначенням боржником у справі №906/1043/17 саме - ПрАТ «Фінансова компанія «АПЕКС».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 12.09.2017р. № 586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності ПАТ «АПЕКС -БАНК» без припинення юридичної особи», рішення 12.12.2017р. №827-рш «Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» в діях Національного банку України були відсутні ознаки протиправності, оскільки останній діяв у відповідності до чинного законодавства.

При цьому, за достовірність поданої інформації про обсяги вимог кредиторів щодо зобов`язань, в тому числі перед вкладниками та іншими кредиторами ПАТ «АПЕКС-БАНК», пов`язаних зі здійсненням банківської діяльності, несе виключно ПАТ «АПЕКС-БАНК», правонаступником якого є третя особа.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами протиправності поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача при прийнятті рішень Правлінням Національного банку України від 12.09.2017р. №586-рш/БТ «Про погодження Плану припинення банківської діяльності публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» без припинення юридичної особи» та від 26.12.2017р. №827-рш «Про відкликання банківської та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК», а отже і зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, а також вини відповідача у спричиненні шкоди, що є необхідними елементами для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Також, як вбачається зі змісту позову, між позивачем та банком існували договірні цивільно-правові відносини, які виникли на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1734.

Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає загальні засади цивільного законодавства, серед яких є свобода договору. Свобода договору за нормами статті 627 ЦК України передбачає те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначені у Законах України «Про Національний банк України» та Законі України «Про банки та банківську діяльність».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, який згідно з вимогами статті 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банки є економічно незалежними. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про Національний банк України» та частиною третьою статті 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 55 кону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

До функцій Національного банку, які визначені статтями 6, 7 Закону України «Про Національний банк України», не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком.

Національний банк України не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку України (стаття 63 Закону України «Про Національний банк України»).

Зі змісту правовідносин, що виникли між учасниками даної справи вбачається, що в даному випадку боржником по відношенню до позивача є приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «АПЕКС» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018р. у справі №906/1043/17.

Національний банк України не був стороною в договірних відносинах між позивачем та банком, та не є боржником по відношенню до позивача відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018р. у справі №906/1043/17.

Крім того, Національний банк України не приймав участі у справах № 910/30481/15 і №906/1043/17 та про результати розгляду яких позивач не повідомляв останнього, не зважаючи про розміщення офіційної інформації на сайті ПАТ «АПЕКС-БАНК» про припинення банківської діяльності останнього та про прийняття Національним банком України рішень, які, на думку позивача, є протиправними.

Таким чином, у Національного банку відсутні зобов`язання перед позивачем стосовно виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018р. у справі №906/1043/17.

Викладене також свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні ПАТ "Фінансова компанія "Апекс" наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018р. у справі №906/1043/17.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами усіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме протиправності поведінки (дії чи бездіяльності) саме відповідача, зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.07.2019р.

Суддя А.І. Привалов