Ухвала суду № 83325711, 30.07.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.07.2019 Справа № 554/8916/15-ц

Провадження № 8/361/9/2019

У Х В А Л А

іменем України

30 липня 2019 року м.Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Андрієнко Г.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року заявник ОСОБА_1 (відповідач у справі) звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави із вищевказаною заявою, у якій просить переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 листопада 2015 року у справі №554/8916/15-ц, ухваливши нове рішення, яким в позові ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Зі змісту поданої заяви видно, що в ній як підстава для перегляду рішення за нововиявленими обставинами зазначається незгода відповідача з ухваленим рішенням і неврахування судом тих обставин, що в аналогічних ситуаціях у правовідносинах вказаного банку з іншими клієнтами договори депозиту з ними забезпечувалися іпотекою. І дані обставини, на думку відповідача, мають істотне значення для вирішення його справи, однак не були враховані судом.

Крім того, зазначає, що не отримавши рішення, яке б захистило його права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся у соціальній мережі Facebook з публікацією від 10.06.2019 року, на яку 26.06.2019 року відгукнулась ОСОБА_2 , від якої він і дізнався про укладені між нею та ПАТ «Енергобанк» ряд договорів банківських вкладів, іпотеки тощо.

Разом із тим, за інформацією з веб-порталу «Судова влада України» і Єдиного державного реєстру судових рішень заявник також дізнався про судові рішення, з яких вбачається, що ПАТ «Енергобанк» укладав договори депозиту, зобов`язання по яких були забезпечені іпотекою не тільки з ним, ОСОБА_1 , а й іншими особами, що на думку відповідача, свідчить про існування істотних обставин та юридичних фактів, які спростовують твердження позивача та висновки суду з приводу укладання з ним договору депозиту на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками, вони не могли бути встановлені судом при розгляді справи та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи.

У зв`язку з цим, посилаючись на укладення договорів депозиту, забезпечених іпотекою, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також, імовірно, з невизначеним колом осіб, заявник вважає, що суду необхідно переглянути вказане судове рішення від 25.11.2015 року за нововиявленими обставинами, дослідити надані докази та встановити, які саме умови договору депозиту суперечать ст.633 ЦК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.1 ст.426 ЦПК України в такій заяві має бути зазначено ті нововиявлені обставини, за якими заявник просить переглянути рішення (пункт 5).

Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як видно з поданої заяви, обставини, на які в ній посилається відповідач, не є нововиявленими обставами, які зазначені в п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, тобто такими, що містять в собі істотні для справи обставини, які не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи.

Так, зазначені заявником обставини щодо наявності інших судових рішень у аналогічних, як вважає відповідач, справах, та наведені ним, як приклади, рішення у справах, що стосуються договірних відносин інших фізичних осіб з ПАТ «Енергобанк», не мають преюдиційного характеру при вирішенні даної справи. Крім того, слід враховувати той факт, що наведені у заяві особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також інше невизначене коло осіб не були та не є учасниками справи, що розглядалась судом.

До того ж, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , між зазначеними ним аналогічними судовими рішеннями та встановленими фактами в даному випадку відсутній матеріально-правовий зв`язок.

Згідно з ч.5 ст.423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

З огляду на вищевказане, дана заява не підлягає розгляду в порядку перегляду рішень за нововиявленими обставинами.

Судом враховано, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані висновки суду по даній заяві не пов`язані з порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Також одним із основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Слід зауважити, що принцип правової визначеності вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Власне, сталість та незмінність остаточного судового рішення, що вступило в законну силу, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata («вирішена справа» лат.). Інакше кажучи, застосування поняття res judicata означає, що справа вирішена по суті, усунута спірність чи невизначеність ситуації і рішення є остаточним та незмінним. Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

Неможливість скасування остаточного судового рішення, яке набрало чинності, є однією з головних гарантій стабільного правового становища особи, адже судові вердикти повинні бути зрозумілі, чіткі та стабільні в часі. Європейський суд з прав людини, розкриваючи принцип правової визначеності при перегляді остаточного рішення, неодноразово вказував, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому разі, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру (справа «Васильєв проти України», рішення від 21 червня 2007 року, заява № 11370/02, п. 61, 63; справа «Рябих проти Росії», рішення від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, п. 52).

У своїй практиці ЄСПЛ також зазначав, що процедура перегляду судового рішення за нововивченими обставинами сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 2728, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). Однак така процедура має застосовуватись у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

У сукупності та взаємному зв`язку зазначені вище обставини свідчать, що відкриття провадження за такою заявою суперечитиме такому елементу принципу верховенства права, як принцип правової визначеності та принцип остаточності судового рішення, що з огляду на практику ЄСПЛ має наслідком порушення державою положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.427 ЦПК України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст.426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

Подана ОСОБА_1 заява не може бути розглянута в порядку перегляду рішень за нововиявленими обставинами, і відповідно, відсутні підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами за ч.2 ст.427 та п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки дане питання прямо не врегульовано в статті 427 ЦПК України, то суд, встановивши відсутність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, і виходячи з положень ч.2 ст.427 ЦПК України та застосовуючи загальну процесуальну норму, встановлену ч.2 ст.186 ЦПК України, відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Таким чином, оскільки заява не містить у собі нововиявлених обставин, то суд не вбачає підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставами і відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, як наслідок, відсутні підстави для призначення справи за даною заявою до розгляду по суті згідно з ч.4 ст.427 та ст.429 ЦПК України.

В свою чергу, таке рішення відповідає положенням ч.9 ст.10 ЦПК України та не суперечить ст.185 та ч.3 ст.427 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч.9 ст.10, п.1 ч.1 ст. 186, 260, ч.ч.1, 2 ст.423, ч.2 ст.427, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику разом з матеріалами заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня оголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Андрієнко