Рішення № 83325643, 23.07.2019, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3844/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

В позовній заві посилалась на те, що з жовтня 2016 року по січень 2017 року вона проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання ОСОБА_2 неодноразово висловлював намір мати спільних дітей, проте, коли дізнався, що вона вагітна, забрав свої речі, залишив її вагітну та почав проживати окремо. Від стосунків з ОСОБА_2 у неї народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент народження дитини сторони проживали окремо, в шлюбі не перебували, тому відомості до актового запису про народження дитини були внесені в порядку, передбаченому ст.135 Сімейного кодексу України («зі слів матері»).

З моменту народження сина ОСОБА_2 жодної допомоги сину та позивачу не надавав, сина жодного разу не відвідав, хоча достовірно знає, що є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Позивач неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_2 як особисто, так і в телефонному режимі з проханням надати матеріальну допомогу сину, проте відповідач визнати своє батьківство у добровільному порядку відмовляється.

З моменту народження сина позивач самостійно його забезпечує, доглядає та виховує. Відповідач від виконання обов`язку щодо утримання дитини ухиляється.

Тому позивач просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 2000 грн. щомісячно з урахуванням індексації до досягнення повноліття дитини, але не менше, ніж 15 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1000 грн. до досягнення дитиною віку трьох років. В межах суми платежу за один місяць просила допустити рішення до негайного виконання.

Судові витрати просила покласти на відповідача.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 19 липня 2018 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 ухвалою суду від 19 вересня 2016 року у справі призначено судову молекулярну генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с.65).

На вирішення експертів поставлено питання:

1.Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися разом з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за викликом експерта для проведення експертних досліджень.

Зобов`язано ОСОБА_2 з`явитися за викликом експерта для проведення експертних досліджень.

Обов`язок по оплаті експертизи покладено на ОСОБА_1 .

На час проведення експертизи провадження по справі було зупинено.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та її представника про виклик в судове засідання та допит свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року відновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням справи експертною установою до суду (а.с.110).

Оскільки експертне дослідження у справі проведено не було, ухвалою суду від 26 лютого 2019 року справу №552/3844/18 знову направлено для проведення судової молекулярної генетичної експертизи до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України відповідно до ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19 вересня 2018 року.

На час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с.139).

29 травня 2019 року ухвалою суду відновлено провадження у справі, яку призначено до розгляду.

Відповідач 13 вересня 2018 року надав суду заяву про перенесення судового засідання, у якій категорично не визнавав позовні вимоги та просив у разі призначення експертизи доручити її експертним установам не в Україні, оскільки позивач є медичним працівником, а її подруга (медичний працівник та завідуюча аптекою) має батька на посаді головного лікаря та власника приватного медичного закладу, тобто має зв`язки з медичними установами, та вони можуть підробити висновок стосовно ДНК. Українським медичним установам він не довіряє.

Також просив суд надіслати йому справу на ознайомлення у м. Москву (а.с. 56 -57).

Інші клопотання та заяви по суті справи сторонами суду не подавалися.

Відповідач відзиву на позов не подав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому посилались на обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився.

Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений у встановленому законом порядку.

Достовірно знаючи про розгляд судом справи за позовом ОСОБА_1 до нього про встановлення батьківства та стягнення аліментів, відповідач судові повістки, які направлялися йому судом, не отримував, на телефонні дзвінки перестав відповідати ( а.с. 160-162, 181-183, 186-188).

У зв`язку з цим за відсутності іншої можливості повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд був вимушений викликати його в судове засідання у порядку. передбаченому ч. 11 ст.128 ЦПК України, а саме через оголошення на сайті Судової влади (а.с. 156, 169, 180).

Оскільки відзиву на позов відповідач не подав, в судове засідання не з`являвся, його позиція по справі вбачається зі змісту заяви про перенесення судового засідання від 10 вересня 2018 року, у якій він зазначив, що свою причетність категорично заперечує та батьківство не визнає. Стверджує, що з позивачем стосунків він не мав (а.с. 56).

Третя особа - Київський районний у м.Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в судове засідання свого представника не направила, звернувшись до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Київським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зроблено актовий запис №1085 від 02 вересня 2017 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 матір`ю зазначеної дитини є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_9 (а.с.10).

Відомості про батька дитини до актового запису внесені відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується даними відповідного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 02 вересня 2017 року №00018620777 (а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Тобто прізвище дитини вказано за прізвищем матері, а ім`я та по батькові - за її вказівкою.

Відповідно до ч.2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Як передбачено ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Факт походження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_2 підтверджується дослідженими в судовому засідання доказами, в тому числі:

показаннями свідка ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що вони з позивачем разом навчалися, потім почали разом працювати в аптеці. Ще будучи одруженим, ОСОБА_2 проявляв увагу до ОСОБА_1 , а в кінці 2016 року почав наполегливо ходити до неї. Відповідач зустрічався з ОСОБА_1 . Він по неї приїздив, приносив їй парасольку, обіди, забирав з роботи майже кожен день, починаючи з осені 2016 року до січня 2017 року. Вони ходили за руку, цілувалися, що свідок сама бачила. Вдома у них свідок не була, але у той період постійно їх бачила разом. Свідок ОСОБА_7 сама повідомила ОСОБА_2 , що у нього народився син, з чим вона його привітала. Він на це не заперечив своє батьківство, а лише запитав як себе почуває ОСОБА_1 . Відповідач живе навпроти аптеки, свідок бачить його майже кожного дня, вчора (показання свідок давала 02 липня 2019 року) також бачила;

показаннями свідка ОСОБА_6 , яка суду повідомила, що працює з позивачем в одній аптеці «Тотус Фарм». Відносини у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 розпочалися з жовтня 2016 року та тривали до січня - лютого 2017 року. Коли ОСОБА_1 хворіла, за ліками для неї ввечері прийшов ОСОБА_2 . Він сам розрахувався зі ліки. Вони проживали разом. Про це розповідала ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_1 зустрічалася з ОСОБА_2 , ні з ким іншим вона не зустрічалася;

показаннями свідка ОСОБА_13 , яка суду пояснила, що ОСОБА_1 з жовтня 2016 року почала зустрічатися з ОСОБА_2 . Він проживав у неї, залишався на ніч. Вона періодично бачила ОСОБА_2 Колись він розказував, що не розлучений, але з дружиною не живе, оскільки вона не хоче дітей, а він хоче. Свідок бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом. По них було видно, що у них відносини як у пари. Він піклувався про ОСОБА_1 , приносив їй обіди, купував ліки. Спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили з січня 2017 року. В той час як у ОСОБА_1 були відносини з відповідачем, вона з іншими чоловіками не зустрічалася;

показаннями свідка ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Від дочки вона знає, що батьком її малолітнього сина ОСОБА_4 є ОСОБА_16 . Вони з ОСОБА_1 з кінця 2016 року до початку 2017 року проживали разом, мали спільний побут. Свідок в цей період не мала можливості приїздити до дочки, але майже щодня вони спілкувалися телефоном. І ОСОБА_1 розповідала, що проживає зі ОСОБА_2 . Він піклувався про ОСОБА_1 , їздив на базар, питав, що треба купити.

Як вже зазначав суд, з метою встановлення наявності або відсутності кровної спорідненості ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_4 ухвалою суду від 19 вересня 2018 року у справі було призначено судову молекулярну генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертів судом поставлено питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Цією ж ухвалою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_4 зобов`язано з`явитися за викликом експерта для проведення експертних досліджень.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відібрання зразків для експертного дослідження експертом було призначено на 23 січня з 10 до 11 години, про що сторони були повідомлені судом. Їм також було роз`яснено наслідки ухилення від участі в експертизі (а.с. 101, 102).

У призначений експертом час сторони для відібрання зразків не з`явились.

При цьому позивач звернулась до суду з заявою, у якій зазначила, що у зв`язку з погодними умовами не може здійснити виїзд 23 січня 2019 року з малолітньою дитиною до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової молекулярної генетичної експертизи. Тому просила перенести проведення експертизи на іншу дату, про що її повідомити (а.с. 104).

Відповідач ОСОБА_2 про причини неявки для проведення експертного дослідження суду не повідомив та зайняв таку позицію, за якою судові повістки не отримував, справою не цікавився, за викликом суду не з`являвся.

24 квітня 2019 року ОСОБА_1 з`явилася до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з малолітнім ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 24 квітня 2019 року до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не з`явився.

Вказану процесуальну поведінку відповідача, а саме неявку до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для експертного дослідження 23 січня 2019 року та не повідомлення ним про причини неявки суд розцінює як ухилення відповідача від участі в експертизі.

Оскільки згідно ст. 147 ЦПК України застосування примусового приводу можливе лише до свідка, цією та іншими нормами не передбачено можливості застосування примусового приводу відповідача для участі у експертизі, суд вважає за необхідне застосувати наслідки ухилення відповідача від участі у експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.

Так, згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно роз`яснень, наданих в підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зокрема про те, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Проте, на даний час ст.109 ЦПК України, яка передбачає наслідки ухилення від участі в експертизі, на відміну від ст. 146 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, не передбачає права суду застосувати примусовий привід відповідача для участі у проведенні експертизи.

Враховуючи, що відповідач достовірно знав про дату, час та місце, куди йому необхідно було з`явитися для відібрання зразків з метою проведення судової молекулярної генетичної експертизи, для участі в експертизі він не з`явився, не повідомивши про причини неявки, керуючись ст. 109 ЦПК України, суд вважає що наявні підстави для встановлення що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, вказаний висновок в повній мірі відповідає іншим доказам у справі, а саме показанням свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили суду факт спільного проживання позивача з ОСОБА_2 з жовтня 2016 року по січень 2017 року.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи своє батьківство, жодного доказу на спростування доводів позивача не надав.

Тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що дитина перебуває на утриманні матері - позивача у справі ОСОБА_1 .

Відповідач на утримання дитини добровільно матеріальної допомоги позивачу не надавав.

Відповідно до ст.ст.141, 155, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

За вимогами ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Оскільки судом встановлено батьківство ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , добровільно відповідач участі в утриманні дитини не бере, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини.

При винесенні рішення та визначенні розміру аліментів судом враховано обставини, передбачені ст.182 СК України.

Також суд враховує стан здоров`я дитини - ОСОБА_4 , який страждає на змішану гідроцефалію внаслідок інфікування герпесом VІ типу, гіпоплазію мозолистого тіла, у зв`язку з чим перебуває на обліку у невролога та потребує лікування.

Зазначені обставини підтверджуються даними довідки б/н, виданої КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Полтави», даними магнітно-резонансної томографії головного мозку від 18 січня 2018 року, а також виписки з медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення №705 ДМКЛ м. Полтава від 19 січня 2018 року (а.с.11-13) .

Також при вирішенні питання про розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги, що прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, на час розгляду справи становить 1699 грн., а з 01 грудня 2019 року становитиме 1779 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1500 грн. щомісячно на утримання сина.

Саме такий розмір аліментів має забезпечити право малолітнього ОСОБА_4 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Статтею 84 СК України передбачено право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка, який є батьком дитини, до досягнення дитиною віку трьох років.

Відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Оскільки відповідач добровільно кошти на утримання позивача не надає, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 500 грн. на місяць.

Підстави для стягнення з відповідача аліментів в більшому розмірі судом не встановлені.

Тому суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги про стягненні аліментів.

Оскільки судом аліменти стягуються у твердій грошовій сумі, а не в частці від заробітку (доходу) платника аліментів, вимоги щодо встановлення мінімального розміру аліментів задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Між сторонами така домовленість відсутня, тому розмір аліментів на утримання позивача та малолітньої дитини підлягає індексації.

Оскільки батьківство відповідача встановлено за даним рішенням суду, права та обов`язки батька у нього в повному обсязі виникнуть з набранням рішенням законної сили.

Тому стягнення аліментів необхідно розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрат на оплату правової допомоги у розмірі 4928 грн. (а.с. 1, 21).

Позовна вимога про визнання батьківства судом задоволена, тому витрати позивача щодо сплати судового збору за дану позовну вимогу підлягають до відшкодування за рахунок відповідача.

У зв`язку з частковим задоволенням позовної вимоги по стягнення аліментів, судові витрати на оплату правової допомоги підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4500 грн.

Всього з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 5204 грн. 80 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

Також з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. у зв`язку з задоволенням позовної вимоги про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) на місяць до повноліття дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, які підлягають індексації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень) на місяць до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили, які підлягають індексації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5204 грн. 80 коп. (п`ять тисяч двісті чотири гривні вісімдесят копійок) на відшкодування понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

третя особа - Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Ватутіна, 29, код ЄДРПОУ 24824272.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2019 року.

Головуючий О.А.Самсонова

23.07.2019