Рішення № 83325138, 25.07.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9699/19

Провадження № 2/161/2607/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участі:

представника відповідача - Татарин В.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних злочином

В С Т А Н О В И В:

10.06.2019 року позивачка звернулася з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказала, що 22.03.2017 року близько 07:50 відповідач, керуючи технічно справним автомобілем SKODA Octavia, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований біля будинку № 2 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості проявив безпечність та не уважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та здійснив наїзд на ОСОБА_3 , яка здійснювала перехід проїзної частини дороги по пішохідному переході. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року в справі № 161/7227/17, ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, в зв`язку з примиренням із законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 - позивачкою ОСОБА_4 . Даною ухвалою суду в справі № 161/7227/17 також встановлено, що примирення винного з потерпілим відбулося по причині відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі. Однак, сума виплачених відповідачем коштів на лікування доньки покрила лише перше лікування, яке вона проходила на час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України. Так, спричинені доньці тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я, а тому нею було додатково витрачено 5739,08 грн. на придбання лікарських засобів та препаратів. Крім того, факт, сплати відповідачем коштів законному представнику, не підтверджує тієї обставини, що будь-яку моральну шкоду особисто її доньці було відшкодовано. Неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_2 її доньці ОСОБА_3 було завдано немайнові втрати, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки ДТП, страх її можливого повторення, негативні переживання, насторога, невпевненість в собі, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного шкільного життя, порушення сну, емоційна тривога тощо. Наслідки події потягли за собою нераціональне використання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, й дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на її користь завдану їй донці ОСОБА_3 матеріальну шкоду, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 5739,08 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.

08.07.2019 року відповідачем було подано до суду відзив на вищевказану позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову він заперечує у повному обсязі. Так, 22.03.2017 року дійсно відбулася ДТП в якій потерпілою була неповнолітня ОСОБА_3 , однак її законним представником у кримінальному провадженні за фактом ДТП був батько останньої - ОСОБА_4 Усвідомлюючи складність ситуації, а також свою вину у вчиненому, він відразу сприяв максимальному відшкодуванню завданої шкоди потерпілій, а за наслідками розгляду кримінальної справи, його було звільнено від відповідальності саме у зв`язку з примиренням із законним представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року на даний час набрала законної сили і позивачкою та її чоловіком не оскаржувалася, а тому має преюдиційне значення для правильного вирішення справи. Зазначив, що заявлений розмір майнової шкоди є надуманим та жодним чином не має відношення до лікування ОСОБА_3 після отриманих травм у вищезгаданій ДТП, зокрема, у наданих медичних висновках не можливо відстежити причинно-наслідковий зв`язок із травмами, які були отримані потерпілою внаслідок події. Крім того, у висновку ЛКК зазначено, що ОСОБА_3 має вроджену ваду розвитку товстого кишківника і ряд інших діагнозів, а медичні препарати, чеки на придбання яких надано позивачкою, не мають жодного відношення до отриманих у ДТП ушкоджень. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди вказав, що описані ОСОБА_1 в обґрунтуванні позовних вимог обставини дійсно мають місце на сьогодні та безпосередньо є наслідком ДТП за його участі. Період у житті своєї доньки, який описує позивачка, припадає на підлітковий вік, який і може бути причиною теперішнього фізичного, морального, духовного та психологічного стану. В свою чергу, визначений розмір моральної шкоди, який просить стягнути у свою користь ОСОБА_1 , є необґрунтований та фактично не спів мірний заявленій сумі відшкодування матеріальної шкоди. Вищевикладене свідчить про, що він досяг повного примирення з потерпілою стороною, а подача даного позову ОСОБА_1 свідчить про зловживання процесуальними правами. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову у даній справі в повному обсязі за його необґрунтованістю та безпідставністю, а відтак, визнати дії позивачки щодо подання безпідставного позову у цій справі зловживанням процесуальними правами, застосувавши до останньої заходи процесуального примусу (а.с. 43-46).

Позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 65), в судове засідання 25.07.2019 року не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 11.07.2019 року позивачка пояснила, що після ДТП, яка мала місце 22.03.2019 року, її донька перебувала в медичному закладі на стаціонарі протягом 2-х тижнів. За весь час перебування в лікарні відповідач сплатив на лікування ОСОБА_3 2000 грн., а також купував продукти харчування. На час розгляду кримінальної справи № 161/7227/17 представником доньки був її чоловік, однак на даний час шлюб між ними розірвано. Зазначила, що її донька дійсно страждає хворобами шлунку та кишківника з дитинства. Розмір моральної шкоди нею оцінений в розмірі 50000 грн., оскільки така сума відповідає розміру страховки. Заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні 11.07.2019 року підтримала заявлені позивачкою вимоги із підстав, які були зазначені у позовній заяві та додатково пояснила, що неповнолітня ОСОБА_3 , внаслідок отриманих ушкоджень у ДТП, проходить лікування і по даний час. Інформація щодо факту проведення та розміру відшкодованої відповідачем шкоди, в рамках кримінального провадження, їй невідома.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просила відмовити. Зауважила, що в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України між її довірителем та позивачкою було досягнуто примирення, яке було застосоване через відшкодування шкоди у повному обсязі. Так, позивач сплачував перебування потерпілої в медичному закладі, надав кошти в розмірі 2000 грн., а також приносив продукти харчування для дитини позивачки. Наголосила, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року, яка набрала законної сили, було встановлено, що моральна шкода ОСОБА_2 була відшкодована у повному обсязі. Додатково вказала, що заявлений розмір моральної шкоди ОСОБА_1 , остання жодним чином не обґрунтувала.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.03.2017 року, близько 07:50 год., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Воїнів Інтернаціоналістів зі сторони пр. Соборності у напрямку вул. Кравчука в м. Луцьку, зі швидкістю приблизно 50 км/год., під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований біля будинку № 2 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, порушивши положення правил дорожнього руху п. п, 2.3 (б), 12.3, 18.1 ПДР України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, таким чином не надав дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_3 , яка здійснювала перехід проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході з права на ліво відносно руху автомобіля, та здійснив наїзд на неї (далі - ДТП).

Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої сідничної кістки, тіла правої та лівої лобкової кістки, бокової маси 1-2 крижового хребців, закритий перелом латеральної стінки лівої орбіти. Згідно висновку судово-медичної експертизи №322 від 10.04.2017 року, за ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України на підставі ст. 46 КК України, в зв`язку з примиренням із законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України - закрито (а.с. 27). Вказана ухвала набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт заподіяння неповнолітній ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 є встановленим та доказування не потребує.

При постановленні вищевказаної ухвали суду від 16.06.2019 року було встановлено, зокрема, що ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні за ст. 286 ч. 1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, примирився з неповнолітньою потерпілою та її законним представником, повністю відшкодував останньому збитки заподіяні злочином.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Служби у справах дітей № 31-66/1362 від 22.09.2017 року «Про відшкодування матеріальної шкоди малолітній ОСОБА_3 » з якого слідує, що з метою розгляду звернення Службою було організовано зустріч із батьком дитини - ОСОБА_4 . Під час розмови останній надав ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року, а також пояснив, що на момент її ухвалення обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував всі витрати, пов`язані з лікуванням дитини. Також ОСОБА_4 повідомив, що звернеться до ОСОБА_2 про додаткове відшкодування витрат на лікування доньки, яке є наслідком ДТП (а.с. 22).

Так, свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після вирішення вищевказаної кримінальної справи відносно відповідача за ст. 286 ч. 1 КК України та закриття у ній провадження, її донька змушена продовжувати лікування через наслідки ДТП, яка мала місце 22.03.2017 року. Станом на день пред`явлення позову, нею було додатково затрачено на лікування неповнолітньої ОСОБА_3 5739,08 грн., які залишаються позивачем не відшкодовані. На підтвердження вказаної обставини, ОСОБА_1 надала копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, фіскальні чеки на придбання медичних препаратів (ліків) з аптек та товарний чек на придбання ортопедичного матрацу (а.с. 5-18).

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, досліджуючи та надаючи правову оцінку наданим документам, які були надані позивачкою на обґрунтування позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Виписки № 2898 із медичної карти стаціонарного хворого - ОСОБА_3 , останній, внаслідок отриманих травм у ДТП, встановлено заключний діагноз: «Політравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Закритий перелом тіл лобових кісток, лівої сідничної кістки без зміщення, осколковий перелом тіла S2 хребця зі зміщенням уламків. Закрити перелом летальної стінки лівої орбіти. Забій лівої нирки. Субкон`юктивний крововилив лівого ока» (а.с. 26).

Проаналізувавши надані позивачкою фіскальні чеки на придбання медичних препаратів (ліків) з аптек, суд приходить до висновку, що дані докази не стосуються лікування (реабілітації) наслідків від отриманих в результаті ДТП ушкоджень.

Так, більша частина вказаних медичних засобів за своїм фармацевтичним складом, стосуються лікування проблем (хвороб) шлунково-кишкового тракту, що цілком узгоджується з обставиною про наявність у неповнолітньої ОСОБА_3 вродженої вади розвитку товстого кишківника. Підставою для такого твердження є висновки ЛКК КП «Луцька міська дитяча поліклініка» №327 від 18.07.2018 року та № 124 від 27.03.2019 року (а.с. 23-24).

Позивачкою також надано дві квитанції про сплату благодійних внесків на загальну суму 30 грн., які, в свою чергу, жодним чином не підтверджують її вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди (а.с. 5-6).

Понесені витрат на придбання ортопедичного матрацу «Делайт» на суму 2900 грн. судом не приймаються до уваги, оскільки товарний чек від 15.11.2017 року, який підтверджує його придбання, не містить інформації: ким він був придбаний; для кого; в яких цілях.

Відповідні рекомендації лікарів щодо необхідності придбання ортопедичного матрацу для ОСОБА_3 , для реабілітації після ДТП, яка мала місце 22.03.2017 року позивачкою та її представником суду надані не були.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовної вимоги про стягнення з відповідача в її користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 5739,08 грн., оскільки за загальними правилом тягаря обґрунтування заявлених позовних вимог, останньою не було надано належних та допустимих доказів, які у причинно-наслідковому співвідношенні відносять понесені витрати як наслідок ДТП, яка сталася 22.03.2017 року та в якій отримала тілесні ушкодження її донька.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_2 у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями неповнолітній ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача, яка є законною представницею ОСОБА_3 , та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у перенесенні фізичного болю, моральних стражданнях у зв`язку з цим - є причинно-слідчий зв`язок.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня завданих неповнолітній особі тілесних ушкоджень, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, ступеня та характеру перенесених донькою позивачки моральних страждань, що були викликані перенесенням нею фізичного болю та часом знаходження на лікуванні, істотністю вимушених змін у її житті.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, а також характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнала донька позивачки, суд вважає за необхідне стягнутина відшкодування завданої моральної шкоди на користь законного представника ОСОБА_3 - позивачки ОСОБА_1 30000 грн.

На думку суду, вищевказана сума буде сприяти відновленню понесених моральних та психічних страждань, істотності змін у житті неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 .

Доводи представника відповідача про те, що у ОСОБА_2 відсутній обов`язок по відшкодуванню збитків або шкоди позивачці у зв`язку з закриттям кримінального провадження за примиренням обвинуваченого з потерпілою, суд до уваги не приймає. Так, підстава закриття кримінального провадження щодо відповідача, а саме ст. 46 КК України, не є реабілітуючою підставою закриття провадження і також не є підставою, яка звільняє його від обов`язку відшкодувати завдану шкоду за умови доведеності її наявності та розміру.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач за даною категорією справ від сплати судового збору звільнена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Тому, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Щодо вимоги представника відповідача про визнання дій позивачки щодо подання безпідставного позову у цій справі зловживанням процесуальними правами та застосування до останньої заходів процесуального примусу та наслідків, передбачених ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, що не може свідчити про безпідставність поданого позову у цій справі, суд не вбачає підстав для визнання дій останньої зловживанням процесуальними правами, а відтак застосування до неї заходів процесуального примусу та наслідків, передбачених ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у даному випадку є неможливим.

На підставі ст. ст. 15, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 79-84, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних ОСОБА_1 - відмовити за необгрунтованністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 30 липня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська