Рішення № 83325076, 11.07.2019, Карлівський районний суд Полтавської області

11.07.2019

єдиний унікальний номер справи 531/292/19

номер провадження 2/531/195/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Клименко Т.М.,

представника позивача - адвоката Жолонко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Жолонко Олександр Валерійович , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», представник відповідача Нестеренко Станіслав Васильович , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про визнання частково недійсним договору про надання позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив суд визнати частково недійсним кредитний договір №618911, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» від 28.08.2018: у частині встановлення в ньому відсоткової ставки у розмірі 1% в день, у частині встановлення в ньому пені у розмірі 2,5 відсотка за кожен день прострочення, у частині встановлення в ньому процентної ставки за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 відсотка.

У позові посилається на те, що 08.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №618911, за яким позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13300,00 грн. із строком користування кредитом до 03.02.2019 та погашення кредиту та відповідно до встановленого графіку виплат. 20.12.2018 між ТОВ «Компаньйон Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги №20181220-К. За умовами укладеного кредитного договору передбачено оплату позичальником відсотків за користування кредитними коштами за споживчим кредитом у розмірі 365% річних (1%*365), що вказує на суперечності вимог укладеного договору з вимоги норм чинного законодавства України та призводить до порушення права як споживача: позичальника ОСОБА_1 . Вважає, що визначена відсоткова ставка, яка зазначена у «Розписі сукупності вартості кредиту» суперечить принципу добросовісності і її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та може призвести до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. В оспорюваному договорі не зазначена реальна річна ставка, яка повинна розраховуватись відповідно до методики розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит , а також зазначено відповідальність за невиконання умов у вигляді пені та штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Компаньон Фінанс» в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того. Надано відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до суду не з`явився, причина його неявки не відома, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено у встановленому законом порядку.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК). У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною. Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції(акцепту) другою стороною-ч.1,2 ст.638 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції.

08.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №618911, за яким позичальник ОСОБА_1 отримав кредиту розмірі 13300,00 грн. із строком користування кредитом до 03.02.2019 та погашення кредиту та відповідно до встановленого графіку виплат. Згідно умов договору, встановлено відсоткову ставку у розмірі 1% в день, встановлено пеню у розмірі 2,5 відсотка за кожен день прострочення, встановлено процентну ставку за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 відсотка (а.с.6). Із договору вбачається, що сторонами було погоджено суму кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, плату за залучення грошових коштів, строк та порядок повернення кредитних коштів.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості-ст. 627 ЦК України.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту;річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови.

Як встановлено судом, під час укладання договору ТОВ «Компаньйон Фінанс ознайомило позивача з умовами надання позики на умовах фінансового кредиту та він підтвердив згоду на укладення договору, що підтверджує підпис ОСОБА_1 .

Підставою для визнання недійсним кредитного договору, на думку позивача, є порушення вимог ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: дії відповідача містять ознаки нечесної підприємницької практики, які виявились у введенні її в оману щодо умов договору.

Такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Водночас позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ввів його в оману, щодо істотних умов договору, а також не надано доказів нечесної підприємницької практики відповідача під час укладення кредитного договору. Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання. Позивачу були повністю відомі істотні умови кредитного договору, він не зверталась до кредитора за роз`ясненням положень договору, якій були не зрозумілі, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору та вчиняв дії спрямовані на його виконання. Крім того, суд вважає, що в разі не згоди з умовами кредитного договору позивач міг скористатись своїм правом, визначеним ч.6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Однак, таким правом позивач не скористався. 20.12.2018 між ТОВ «Компаньйон Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги №20181220-К (а.с.25). У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Судом встановлено, що кредитний договір №618911 від 08.08.20184 року укладений з дотриманням вимог щодо його форми, підписаний обома сторонами, які в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали, позивач був ознайомлений з умовами кредитування, та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Протягом терміну дії вказаного договору сторони вчиняли дії спрямовані на виконання його умов, у тому числі позивач, який користувався кредитними коштами. Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Компаньйон Фінанс» був укладений договір про надання споживчого кредиту на умовах та порядку, визначеному чинним законодавством України, з дотриманням принципу свободи договору, а також встановлених законом вимог щодо письмової форми та змісту договору. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували заявлені ним позовні вимоги та свідчили про недобросовісність фінансової установи при укладенні кредитного договору, невідповідність змісту правочину цивільному законодавству, а сам факт незгоди позивача із розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами у розумінні положень ЗУ «Про захист прав споживачів» не є підставою для визнання недійсною укладену угоду у цій частині,тому суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору в недійсним в частині встановлення в ньому відсоткової ставки у розмірі 1% в день, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення. Згідно з ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення нього Закону про несправедливі умови в договорах. Відповідно ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Суд вважає, що за умовами укладеного Кредитного договору № 618911 встановлення в ньому пені у розмірі 2,5 відсотка за кожен день прострочення, у частині встановлення в ньому процентної ставки за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 відсотка суперечить вимогам норм чинного законодавства України та призводить до порушення права як споживача: позичальника - ОСОБА_1 . У зв`язку з порушенням Відповідачем законодавства «Про захист прав споживачів» з вищевикладених причин, згідно вимог статті 22 Закону, захист прав споживача здійснюється судом. Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина 1 статті 215 ЦК України, визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. За таких підстав суд вважає, встановленим факт того, що вимога Кредитного договору №618911, укладеного між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс» від 08.08.2018 щодо визначеної ВІДСОТКОВОЇ ставки за кожен день у разі прострочення 2,5% та пені за кожен день прострочення 2,5% суперечить принципу добросовісності і її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та може призвести до сплати споживачем ОСОБА_1 , непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором. Враховуючи встановлені обставини, належні докази по справі, суд вважає, що задоволення позову щодо визнання недійсним договір в частині встановлення пені в розмірі 2,5 відсотка за кожен день прострочення та в частині встановлення процентної ставки за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 відсотка, є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню. З урахуванням положення ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь держави підлягає стягнення сума судового збору у розмірі 512,26 грн., що є пропорційною сумою задоволеної частини позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 527, 612, 613, 663, 664, 665 ЦК України, ст.11, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.2 п.2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п.7 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», 10, 11, 12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача Жолонко Олександр Валерійович , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», представник відповідача Нестеренко Станіслав Васильович , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про визнання частково недійсним договору про надання позики задовольнити частково.

Визнати частково недійсним кредитний договір №618911 від 08 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», а саме: в частині встановлення пені в розмірі 2,5 відсотка за кожен день прострочення та в частині встановлення процентної ставки за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 відсотка.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», код ЄДРПОУ 37026574, адреса: вул. В. Хвойки, 15/15, м. Київ, 04080, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Сурикова, 3, м. Київ, 03035, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 26 копійок на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 19.07.2019.

Суддя