Рішення № 83322305, 30.07.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/153/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування припису та постанов про накладення штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернівецькій області про усунення виявлених порушень № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р. за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в сумі 125190,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/044 від 31.01.2019 р. про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в сумі 4173,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначала, що виявлені в ході інспекційного відвідування порушенння вона усунула самостійно, відтак не було підстав для винесення оскаржуваних постанов.

Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити та скасувати оскаржувані припис та постанови.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Управління Держпраці у Чернівецькій області подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що інспекційне відвідування проведено інспектором з дотриманням визначеної законодавством процедури. Вважає, що чинне законодавство не обмежує інспектора у періоді, який він має право перевіряти.

Крім того, відповідач зазначив, що всі порушення були виявлені під час інспекційного відвідування у правомірний спосіб та підтверджуються матеріалами справи

З огляду на вказані обставини справи, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та відсутністю доказів.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України та подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду 27.03.2019 р. занесеною до протоколу судового засідання витребувано у відповідача додаткові докази.

23.04.2019 р. в підготовчому засіданні учасниками справи подано заяви про перехід від підготовчого провадження до розгляду справи по суті.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 р. занесеною до протоколу судового засідання, задоволено заяви учасників справи та здійснено перехід до розгляду справи по суті.

07.05.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/044 від 31.01.2019 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України в сумі 4173,00 грн до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 824/153/19-а.

14.05.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України в сумі 125190,00 грн до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 824/153/19-а.

У вступному слові позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в вступному слові заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Після виступу сторін із вступним словом, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець 28.04.2018 р. (а.с. 16, 75-77).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями (основний).

На підставі інформації Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 09.01.2019 р. № 806/03, 14.01.2019 р. Управління Держпраці в Чернівецькій області видало наказ № 22, яким наказано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Моргоч В.І., в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оформлення трудових відносин з працівниками у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , місце здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_2 ( кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”), м. Чернівці , тривалістю 2 робочих дні у період з 15.01.2019 р. по 16.01.2019 р. (а.с. 158, 159).

На підставі вказаного наказу, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Моргоч В.І. видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.01.2019 р. № 04-020 (а.с. 160).

Вказане направлення отримано позивачем 15.01.2019 р., що підтверджується її підписом, зробленим у направленні.

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Моргоч В.І. у період з 15.01.2019 р. по 16.01.2019 р. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами, якого складено акт інспекційного відвідування № ЧВ-91/19/320/АВ від 16.01.2019 р. (а.с. 161 - 165, 197 - 201).

Під час проведення інспекційного відвідування відповідачем виявлено наступні порушення:

- не розроблені правила внутрішнього трудового розпорядку, що являється порушенням вимог статті 142 КЗпП України, у зв`язку з чим не виконується інша норма закону щодо ознайомлення працівників із правилами внутрішнього трудового розпорядку, яка передбачена статтею 29 КЗпП України;

- не встановлений час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), чим порушені вимоги ст. 57 КЗпП України. Трудовими договорами пп.4 п.3 передбачено, що час виконання робіт установлюється згідно графіка, але не більше 40 годин на тиждень. Однак, графіки роботи не розробляються та не були надані при проведенні інспекційного відвідування;

- працівникам не надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин, чим порушені вимоги ст. 66 КЗпП України. Баристом ОСОБА_4 надане письмове пояснення в якому зазначено, що він працює згідно графіку з 8.00 год. до 16.00 год. або з 16.00 год. до 22.00 год.;

- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства повинна проводитись в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 статті 116 КЗпП України, чого не було зроблено фізичною особою - підприємцем при звільненні працівників, зокрема: ОСОБА_5 , який працював баристом був звільнений з 15.10.2018 р. та ОСОБА_6 , працював баристом та був звільнений з 15.10.2018 р., розрахункові виплачені 19.10.2018 р. готівкою платіжною відомістю № 000002;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 117 КЗпП України не проведено нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_5 , який працював баристом та був звільнений з 15.10.2018 р. та ОСОБА_6 , працював баристом та був звільнений з 15.10.2018 р. Розрахункові виплачені 19.10.2018 р. готівкою платіжною відомістю № 000002 ;

- 14.10.2018 р. (святковий день) працювали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 по вісім годин, однак оплата праці проведена в одинарному розмірі, чим порушено вимоги ст. 107 КЗпП України щодо оплати роботи в подвійному розмірі.

З матеріалів справи видно, що примірник акта позивач отримав 16.01.2019 р., що підтверджується його підписом в акті.

16.01.2019 р. головним державним інспектором Управлінням Держапраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. видано припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-91/19/320-АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 16.02.2019 р. (а.с. 166-168).

На підставі висновків акта інспекційного відвідування від 16.01.2019 р. № ЧВ-91/19/320/АВ, керуючись ст. 259, абз. 4 та 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509, відповідачем винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими особами:

- № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р., якою за порушення ст. 107 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штрафу в сумі 125190,00 грн (а.с. 195);

- № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/044 від 31.01.2019 р., якою за порушення ст. ст. 29, 57, 66, 116, та 117 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф в сумі 4173,00 грн (а.с. 196).

Вважаючи припис та постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Судом також встановлено, що 15.02.2019 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив про усунення недоліків, наведених у приписі № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р. (а.с. 169).

Крім того, судом встановлено, що 17.01.2019 р. головним державним інспектором Управлінням Держапраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який скеровано для розгляду до Кіцманського районного суду Чернівецької області (а.с. 193 - 194).

30.01.2019 р. Кіцманським районним судом Чернівецької області ухвалено постанову у справі № 718/148/19, яка набрала законної сили 09.02.2019 р., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою адміністративну справу за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та оголошено їй усне зауваження (а.с. 206).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, заслухавши покази свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 р. №96 (далі - Положення № 96, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ст. 2 Закону №877-V).

Зазначені у ч. 4 цієї статті Закону органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6 - 8, абз. 2 ч. 9, ч. 13 та 14 ст. 4, ч. 1 - 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 - 4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу застосовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Частинами 1 та 2 ст. 7 Закону №877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п. 8 Порядку №295).

Пунктом 15 Порядку №295 передбачено, що за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об`єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених п.п. 1, 4-7 п. 5 Порядку №295, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об`єктом відвідування.

Згідно із положенням п. 16-18 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у п. 16 Порядку №295, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (а.с. 19-20 Порядку №295).

Пунктом 27 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці (п. 29, 30 Порядку №295).

Отже, з аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що порядок проведення органами Держпраці інспекційного відвідування суб`єкта господарювання чітко визначений.

Судом встановлено, що на підставі висновків викладених в акті інспекційного відвідування № ЧВ-91/19/320/АВ від 16.01.2019 р., відповідачем прийнято оскаржувані припис та постанови, які позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок № 509, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Частиною 7 ст. 7 Закону №877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Частиною 9 ст. 4 Закону №877-V встановлено, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (ч. 11 ст. 7 Закону №877-V).

Судом встановлено, що на підставі наказу № 22 від 14.01.2019 р. та направлення 14.01.2019 р. № 04-020, відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача. За результатами інспекційного відвідування складено акт № ЧВ-91/19/320/АВ від 16.01.2019 р. та припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р., яким зобов`язано позивача усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 16.02.2019 р.

Разом з тим, до закінчення встановленого строку на усунення виявлених порушень, а саме 31.01.2019 р., відповідачем прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу на підставі абз. 4 та 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р., стала встановлена у ході інспекційного відвідування відсутність оплати в подвійному розмірі за відпрацьовані працівниками святкові дні, а саме 14.10.2018 р. працівникам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , що є порушенням ст. 107 КЗпП України, за яке відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в разі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Застосований оскаржуваною постановою № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р. до позивача штраф за вищезазначене порушення у розмірі 125190,00 грн. розраховано виходячи з встановлення відповідачем порушень абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України по трьох фізичним особам ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ) з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (3 Х 10 Х 4173,00 грн = 125190,00 грн).

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/044 від 31.01.2019 р., стала встановлена у ході інспекційного відвідування наявність інших порушень вимог трудового законодавства, зокрема ст. ст. 57, 66, ч. 1 ст. 116, 117, 142 КЗпП України, за яке відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в разі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у розмірі мінімальної заробітної плати - 4173,00 грн.

Як зазначалося вище, за результатами інспекційного відвідування відповідачем було складено акт № ЧВ-91/19/320/АВ від 16.01.2019 р. та припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р., яким зобов`язано позивача усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 16.02.2019 р., а саме провести оплату праці громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за роботу у святковий день в подвійному розмірі.

На виконання оскаржуваного припису, 15.02.2019 р. позивач направила на адресу відповідача повідомлення (отримане відповідачем 15.02.2019 р. вх. № 729/0/1-19), в якому вказувала, що працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 нараховано та виплачено в подвійному розмірі заробітну плату за роботу у святковий день. Стосовно працівниці ОСОБА_7 зазначено, що на підставі її заяви від 14.10.2018 р. про приєднання додатково оплачуваного дня до щорічної відпустки нарахування заробітної плати за роботу в святковий день 14.10.2018 р. було здійснено в одинарному розмірі. Однак позивачем було проведено донарахувіання та виплачено зазначеній працівниці заробітну плату за роботу у святковий день, як того передбачає КЗпП України до рівня подвійної (а.с. 169).

На підтвердження наведеної обставини, позивач додала до повідомлення копії наступних документів: розрахунково-платіжну відомість № НЗП-000002 за жовтень 2018 р.; розрахунково-платіжну відомість № НЗП-000010 за жовтень 2018 р.; розрахунковий лист по заробітній платі ОСОБА_5 за жовтень 2018 р.; розрахунковий лист по заробітній платі ОСОБА_6 за жовтень 2018 р.; звідний для відрахувань у Фонди за жовтень 2018 р.; відомості на виплату грошей № НЗП-000010 за жовтень 2018 р. працівникам ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ; відомості на виплату грошей № ВЗП-000002 за жовтень 2018 р.; лист з квитанцією про відправлення ОСОБА_5 щодо нарахування компенсації за затримку при звільненні; лист з квитанцією про відправлення ОСОБА_6 щодо нарахування компенсації за затримку при звільненні; квитанції про депонування коштів; заява ОСОБА_7 (а.с. 48-59, 172, 173, 174, 175, 176, 177).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в цій частині виконала вимоги припису № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р.

Стосовно виявлених в ході інспекційного відвідування порушень вимог трудового законодавства, на виконання припису, 15.02.2019 р. позивач повідомила, що Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників розроблені 10.09.2018 р., з якими працівники ознайомлені. Під час здійснення інспекційного відвідування інспектор праці не вимагала даний документ та не досліджувала.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), перерва на відпочинок і харчування для працівників регулюється Розділом V Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Стосовно виявленого порушення ст. 116 КЗпП України, в повідомленні щодо виконання вимог припису позивач вказувала, що звільненим працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було донараховано заробіток за весь час затримки за період з 15.10.2018 р. по день фактичного розрахунку 19.10.2018 р. Зазначені кошти депоновано на власному розрахунковому рахунку позивача, а зазначеним працівникам направлено листи від 05.02.2019 р. з повідомленням про нарахування та проханнями зявитися за адресою АДРЕСА_2 для отримання грошей.

На підтвердження наведених обставин, позивач додала копії квитанцій поштових відправлень, квитанції про перерахунок депонованих коштів та копії листів (а.с. 169).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в цій частині також виконала вимоги припису № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р.

Отже, позивач у повному обсязі та у встановлений строк припису, усунула порушення виявлені в ході інспекційного відвідування.

Як зазначалося вище, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (ч. 11 ст. 7 Закону №877-V).

Пунктом 28 Порядку № 295 встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

У відзиві на позов та в ході розгляду справи по суті, відповідач в порушення вимог ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами не виконання позивачем припису № ЧВ-91/19/320-АВ/П від 16.01.2019 р., а також не навів підстави неврахування виконання позивачем вимог припису під час прийняття оскаржуваних постанов.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що відповідач передчасно в порушення вимог ч. 11 ст. 7 Закону №877-V та п. 28 Порядку № 295, без урахування всіх обставин справи, застосував до позивача штраф оскаржуваними постановами.

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувані постанови - скасуванню.

Задовольняючи позов частково, суд також враховує, що постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області 30.01.2019 р. у справі № 718/148/19, яка набрала законної сили 09.02.2019 р., позивача звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та оголошено їй усне зауваження.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасуванні оскаржуваного припису, оскільки порушення, виявлені відповідачем під час проведення інспекційного відвідування, мали місце і відповідач був зобов`язаний в силу вимог закону винести його.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3941,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 60 від 08.02.2019 р., № 61 від 08.02.2019 р., № 62 від 08.02.2019 р. та № 67 від 21.02.20119 р. (а.с. 3, 4, 5, 87).

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 3941,30 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 2020,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 241 та 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/043 від 31.01.2019 р.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-91/19/320/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/044 від 31.01.2019 р.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 2020,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя Левицький В.К.