Рішення № 83322228, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 640/1039/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт та опис майна боржника,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт та опис майна боржника.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса щодо звернення стягнення на майно - двокімнатну квартиру, яка належить позивачу. В подальшому, після відкриття виконавчого провадження, 21.11.2018р. виконавцем було винесено постанову про опис та арешт вказаного майна та передано його на відповідальне зберігання позивачу. Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, оскільки винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та норм Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідачем було проведено вказані виконавчі дії з опису майна за відсутності боржника за місцем опису та підпису боржника та зберігача у розписці, підпису на постанові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/1039/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику сторін) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України. Призначено судове засідання на 07 березня 2019 року о 13:30 год.

19.03.2019р. через відділ діловодства до Окружного адміністративного суду

м. Києва від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю з підстав, викладених у відзиві. Відповідач стверджує, що при здійсненні виконавчих дій ним було дотримано норми чинного законодавства, зокрема, право на здійснення виконавчих дій з опису майна за відсутності боржника було реалізовано у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в присутності двох понятих, а присутність останнього не була обов`язковою. Стосовно відсутності розписки боржника про передачу йому майна на зберігання, відповідач вважає, що оскільки час її складання законодавством не визначено, такою розпискою може вважатися обставина обізнаності особи, якій відповідне майно передано на зберігання. Про таку обізнаність свідчить факт ознайомлення представника боржника 09.01.2019р. з матеріалам виконавчого провадження, у тому числі з постановою про опис та арешт майна боржника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Обставини встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відповідача, знаходилось виконавче провадження № 56677857 з примусового виконання виконавчого напису № 112, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. 19.01.2015р., про звернення стягнення на майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить позивачу. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 27.06.2018р.

21.11.2018р. відповідачем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно з якою постановлено описати та накласти арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (позивач у справі, а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови від 21.11.2018р. позивача призначено відповідальним зберігачем майна та попереджено про кримінальну відповідальність, у графі підпису боржника щодо попередження про кримінальну відповідальність, отримання на зберігання майна та роз`яснення прав і обов`язків відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» по тексту постанови проставлено відмітку про відсутність боржника (а.с. 12).

22.11.2018, як вбачається з копій опису вкладення до листа, повідомлення про вручення поштового відправлення та поштового конверту, копію постанови відповідачем було направлено на адресу боржника (а.с. 13, 15,16).

Позивач вважає, що вказана постанова від 21.11.2018р . є такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки складена без участі і підпису боржника та підпису у розписці про зобов`язання зберігати майно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі по тексту - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону №1404-VIII).

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Вимогами статті 10 Закону №1404-VIII, зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом №1404-VIII заходів примусового виконання рішень з метою ефективного і своєчасного їх виконання, зокрема, і надано можливість накладення арешту на кошти боржника шляхом прийняття відповідної постанови.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем з метою виконання обов`язку щодо вжиття передбачених Законом №1404-VIII заходів примусового виконання рішень з метою ефективного і своєчасного їх виконання, було вжито таких заходів саме шляхом накладення арешту на майно боржника, про що було винесено оскаржувану у даній справі постану від 21.11.2018р.

За приписами статті 22 Закону №1404-VIII виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Відтак посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону №1404-VII у зв`язку з тим, що виконавчі дії були проведені за її відсутності не ґрунтуються на положення на статті 22 вказаного Закону №1404-VIII, оскільки за відсутності боржника присутність понятих є обов`язковою під час проведення опису та арешту майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1404-VIII майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Враховуючи відсутність боржника під час проведення виконавчих дій, та приписи ст. 22, 58 Закону №1404-VIII, саме поняті засвідчили відсутність боржника при здійсненні виконавчих дій, про що в оскаржуваній постанові виконавцем здійснено відповідну відмітку та проставлені засвідчувальні вказану обставину підписи понятих.

Частинами першою-другою статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 56 Закону №1404-VIII встановлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що входження до житла, яке підлягало опису та арешту, виконавцем не здійснювалося, оскільки не є обов`язковим, що не заперечується сторонами, при цьому опис майна може бути здійснений виконавцем на підставі технічної документації, наявної у матеріалах виконавчого провадження і не потребує обов`язкового входження до житла (п.2 ч. 5 ст. 56 Закону №1404-VIII).

Щодо посилань позивача на не підписання нею розписки про передачу їй на зберігання описаного та арештованого майна, суд вважає за необхідне погодитись з доводами відповідача щодо відсутності у законодавстві врегулювання питання коли саме, така розписка має бути складена. Більше того, суд також підкреслює, що законодавством не визначна також і форма, в якій така розписка має складатися.

Разом з тим, розписка за своєю правовою суттю є документом, який має засвідчувати обізнаність особи, які передано відповідне майно на зберігання про обсяг цього майна, наслідки його втрати та кримінальну відповідальність, про що особа - зберігач має поставити свій підпис.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

За приписами частини 1 статті 16 Закону №1404-VIII сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

У цьому контексті, як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2019 року представник боржника ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 56677857, зокрема і зі змістом постанови про опис та арешт майна боржника від 21.11.2018 про що, складено розписку. Відтак, суд вважає, що у даному випадку можливо погодитись з доводами відповідача, що вчинена розписка представника боржника у такий спосіб може вважатись розпискою в розумінні статті 58 Закону №1404-VIII .

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст. ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт та опис майна боржника.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда