Рішення № 83322204, 22.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2019 року № 826/5253/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при помічникові судді Лавренюк Н.С., за участі: представника позивача - Устюгова А . Ю., представника відповідача - Остафійчука А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа Державна фіскальна служба України

про визнання протиправним та скасування Наказу №173 від 13.02.2018 року в частині, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.02.2018 № 173 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньо-економічної діяльності до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в діях позивача відсутня вина, оскільки у випадку із Softex Trading OU позивач уступив право вимоги боргу з нерезидента третій особі до закінчення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, а у випадку із Gray Magnet Ltd. позивач здійснив всі необхідні дії для стягнення заборгованості із нерезидента, проте, із незалежних від нього причин, Gray Magnet Ltd. було ліквідовано. Таким чином, відповідач прийняв оскаржуваний наказ про застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді запровадження індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не в межах повноважень та з порушенням чинного законодавства. Отже такий наказ підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач надав суд відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не доведено факт відсутності порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак наказ Мінекономрозвитку від 13.02.2018 року 3173 прийнятий на підставі, у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Представником позивача було надано письмові пояснення, в яких наголошено на обставинах, викладених у позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують тверджень про прийняття оскаржуваного наказу про застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не у відповідності до чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Державну фіскальну службу України.

В судовому засіданні 22 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22 липня 2019 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22 липня 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Листом від 02.10.2017 року №4102-13/34688-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило ПАТ «ПБК «Радомишль», що до Мінекономрозвитку надійшло подання Державної фіскальної служби України від 06.09.2017 року №15271/5/99-99-14-06-02-16 про застосування спеціальної санкції до ПАТ «ПБК «Радомишль» за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» допущеного під час здійснення зовнішньоекономічних операцій з «Softex Trading OU» на суму 745, 75 тис. дол. США, «Gray Magnet Ltd.» на суму 1 355, 62 тис. євро. Та запропонувало позивачеві в строк до 15.11.2017 року направити на адресу Міністерства матеріали, які свідчать про усунення правопорушення станом на поточну дату та приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності до норм чинного законодавства України.

Листом від 13.11.2017 року №997 ПАТ «ПБК «Радомишль» повідомило відповідача, що будь які порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по зовнішньоекономічним операціям з «Softex Trading OU» відсутні, оскільки між ПАТ «ПБК «Радомишль» та ТОВ «Авто-Ізі» було укладеного договори відступлення права вимоги, відповідно до яких ПАТ «ПБК «Радомишль» («Цедент») передає ТОВ «Авто-Ізі» («Цесіонарію») право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу між ПАТ «ПБК «Радомишль» та «Softex Trading OU». Предметом Договору є право Цесіонарія вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлений Цедентом на адресу Боржника Товар на зазначену в Договорах суму. Відповідно до умов договору Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Таким чином, відступлення ПАТ «ПБК «Радомишль» права вимоги у вищенаведеному зобов`язанні було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. При відступленні права вимоги до нового резидента-кредитора у повному обсязі переходить паво вимоги за зобов`язанням нерезидента-боржника. При цьому, відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями також покладається на резидента, до якого перейшли права первісного кредитора.

Стосовно відносин з «Gray Magnet Ltd.», в листі від 13.11.2017 року №997 ПАТ «ПБК «Радомишль» повідомило, що 08.02.2016 року Господарським судом Львівської області по справі №914/4335/15 було винесено рішення, яким позовні вимоги «ПБК «Радомишль» задоволено у повному обсязі та стягнуто з «Gray Magnet Ltd.» борг в сумі 1 355 620 Євро. Разом з тим, згідно відомостей Бюро реєстраційної компанії Англії та Уельсу компанію «Gray Magnet Ltd.» 09.02.2016 року було ліквідовано. Враховуючи наведене, стягнути існуючу заборгованість з компанії «Gray Magnet Ltd.» на даний момент є неможливим, відтак ПАТ «ПБК «Радомишль» не порушувало вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Листом від 13.03.2018 року №4102-13/10447-07 відповідач повідомив позивача, що Мінекономрозвитку розглянуло лист ПАТ «ПБК «Радомишль» від 13.11.2017 року №997 та направило копію наказу від 13.02.2018 року №173.

Згідно з наказом Мінекономрозвитку 13.02.2018 року №173 до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" за порушення ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на підставі подання Державної фіскальної служби України від 06.09.2017 року №15271/5/99-99-14-06-02-16 застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (порядковий номер 1 у додатку «Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» до такого Наказу).

Позивач, не погоджуючись з наказом Мінекономрозвитку щодо застосування стосовно нього спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Частиною другою статті 37 зазначеного Закону встановлено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) (Частина 10 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Частинами 12-14 вказаної статті встановлено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 10.05.2018 року №440 Приватне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" звернулось до відповідача із клопотанням про тимчасове зупинення дії санкції, в якому, зокрема, було зазначено, що з моменту укладання договору ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" з ТОВ «Авто-Ізі» договорів про відступлення права вимоги за зовнішньоекономічним договором із Softex Trading OU, саме ТОВ «Авто-Ізі» стало стороною договору із нерезидентом, при цьому, виключно ТОВ «Авто-Ізі», яке стало стороною контракту, набуло право на зарахування валютної виручки від Softex Trading OU. Стосовно відносин з «Gray Magnet Ltd.» наголошено. що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року по справі №914/4335/15 позовні вимоги «ПБК «Радомишль» задоволено у повному обсязі та стягнуто з «Gray Magnet Ltd.» борг в сумі 1 355 620 Євро. Разом з тим, згідно відомостей Бюро реєстраційної компанії Англії та Уельсу компанію «Gray Magnet Ltd.» 09.02.2016 року було ліквідовано, відтак, стягнути існуючу заборгованість з компанії «Gray Magnet Ltd.» на даний момент є неможливим. Наведене свідчить про подальшу неможливість (безперспективність) застосування Підприємством практичних заходів, що гарантують виконання Закону.

До вказаного листа підприємством також було додано: копії договорів про уступку права вимоги, копію рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року. Копію повідомлення Реєстраційної палати від 04.03.2016 року, довідки обслуговуючих банків, що засвідчують відсутність у Підприємства порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними та імпортними операціями.

Як встановлено під час судового розгляду справи, ПАТ «ПБК «Радомишль» мало зовнішньоекономічні відносини з нерезидентами України Softex Trading OU та Gray Magnet Ltd..

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивач уклав з ТОВ «Авто-Ізі» ряд договорів про відступлення права вимоги, згідно яких до ТОВ «Авто-Ізі» перейшло право вимоги до Softex Trading OU по експортному контракту №Р75.

В подальшому, ТОВ «Авто-Ізі» уклало із ТОВ «Екліпс-Інвест» ряд договорів про уступку права вимоги №5/7, №10/07, №3/07, №8/07, №9/07, №1/07, згідно яких право вимоги до Softex Trading OU було відчужено до ТОВ «Екліпс-Інвест».

В матеріалах справи також наявні копії наступних платіжних доручень, відповідно до яких платником є ТОВ «Екліпс Інвест», а отримувачем ПрАТ «ПБК «Радомишль», призначення платежу «оплата по договору відступлення прав вимоги»: від 11.01.2018 №46, №47 та №48 на суму 250 000, 00 грн. кожне відповідно, від 11.01.2018 №49 на суму 125 000. 00 грн., від 11.01.2018 №50, №51, №52, №53, №55, №56, №57, №58, №59, №62, №64, №63, №65 на суму 250 000, 00 грн. кожне відповідно, від 11.01.2018 №70 на суму 453 248, 00 грн., від 11.01.2018 №71 на суму 1 011 587. 88 грн., від 11.01.2018 №72 на суму 881 115, 18 грн., від 11.01.2018 №73 на суму 1 154 048, 94 грн., від 11.01.2018 №74 на суму 2 000 000. 00 грн., від 11.01.2018 №75 на суму 1 500 000. 00 грн., від 11.01.2018 №76 на суму 3 500 000. 00 грн., від 23.01.2018 №108 на суму 1 268 555. 58 грн., від 24.01.2018 №110. №111, №112. №113, №114, №115, №116, №109 на суму 4 000 000, 00 грн. кожне відповідно, від 24.01.2018 №117 на суму 2 852 193, 80 грн. та від 24.01.2018 №118 на суму 371 605, 41 грн..

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною першою статті 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, відносини між позивачем та компанією - нерезидентом є цивільно-правовими як відносини між юридично рівними та самостійними у майновому відношенні суб`єктами - юридичними особами, що виникли на підставі відповідних договорів.

Як передбачено частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України, цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України, главою 50 якого визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких як належним чином проведене виконання, так і зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, зарахування є одним із способів припинення зобов`язань, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав. Для проведення зарахування необхідна наявність умов: вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з взаємних зобов`язань між двома особами: вимоги повинні бути однорідними (зокрема, грошові вимоги в одній валюті); строк виконання за зустрічними вимогами має настати.

Вимоги позивача і компанії ТОВ «Екліпс-Інвест» відповідають усім зазначеним умовам.

Відповідно до частини першої статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках встановлених договором або законом.

Пунктом 5 частини першої статті 602 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначаються виключно договором або законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципами: свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 6 зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не передбачено будь-яких обмежень чи заборон щодо проведення заліку зустрічних взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено строк, протягом якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

Відповідно до подання Державної фіскальної служби України від 06.09.2017 року №15271/5/99-99-14-06-02-16 "Про застосування спеціальної санкції" та наказу від 13.02.2018 року №173, саме нездійснення розрахунків стало підставою для застосування до позивача спеціальної економічної санкції - індивідуального режиму ліцензування.

Водночас, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не встановлено заборони на здійснення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності. Закон не виключає можливості припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, спеціальним законодавством - Законами Украйни «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не заборонено проведення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності, а Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України прямо передбачена можливість проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Між Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" ТОВ «Авто-Ізі» було укладено договори відступлення права вимоги та в подальшому договори відступлення права вимоги укладено між ТОВ «Авто-Ізі» та ТОВ «Екліпс-Інвест».

У відповідності до умов договорів про уступку права вимоги, позивач та цесіонарій здійснили заміну суб`єктного складу зовнішньоекономічних договорів, внаслідок чого ТОВ «Авто-Ізі», а в подальшому ТОВ «Екліпс-Інвест» набуло статусу строни, та відповідно кредитора за договорами постави із Softex Trading OU.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата ТОВ «Екліпс-Інвест» грошових коштів на користь позивача відповідно до договорів відступлення права вимоги, що відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувалось.

Тобто, в результаті сплати ТОВ «Екліпс-Інвест» грошових коштів на користь позивача, позивачем було усунуто порушення у вигляді нездійснення розрахунків зазначених в наказі відповідача по відносинам з Softex Trading OU.

Що стосується відносин з Gray Magnet Ltd., то з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року по справі №914/4335/15 позовні вимоги «ПБК «Радомишль» задоволено у повному обсязі та стягнуто з «Gray Magnet Ltd.» борг в сумі 1 355 620 Євро.

Однак, за твердженням позивача, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи та не спростовано ним, згідно відомостей Бюро реєстраційної компанії Англії та Уельсу компанію «Gray Magnet Ltd.» 09.02.2016 року було ліквідовано.

Позивач наголошує, що у зв`язку з ліквідацією «Gray Magnet Ltd.», стягнути існуючу заборгованість з компанії «Gray Magnet Ltd.» на даний момент є неможливим, разом з тим, позивачем було вжито заходів для стягнення відповідної заборгованості.

Суд погоджується з доводами позивача відносно неможливості (безперспективності) подальшого застосування ПАТ «ПБК «Радомишль» практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зважаючи на той факт, що «Gray Magnet Ltd.» ліквідовано.

При цьому, матеріали справи свідчать, що 10.05.2018 року №440 Приватне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" звернулось до відповідача із клопотанням про тимчасове зупинення дії санкції до якого було додано документи на підтвердження факту усунення порушень у зв`язку з допущення яких до нього було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, в кількості 38 аркушів згідно з додатками, а саме: копії договорів про уступку права вимоги, копію рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року. Копію повідомлення Реєстраційної палати від 04.03.2016 року, довідки обслуговуючих банків, що засвідчують відсутність у Підприємства порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними та імпортними операціями.

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Згідно з частинами тринадцятою та чотирнадцятою статті 37 зазначеного Закону, клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України. Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

За результатами розгляду вказаного клопотання, листом від 18.05.2018 року №4102-14/21758-03 відповідач звернувся до Державної фіскальної служби країни, в якому просив розглянути надані матеріали та висловити позицію Державної фіскальної служби України, як ініціатора застосування спеціальної санкції до ПАТ «ПБК «Радомишль» щодо можливості її скасування.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було досліджено додані позивачем до клопотання від 10.05.2018 року №440 документи та надано оцінку наведеним позивачем в клопотанні фактам.

Доказів на підтвердження факту прийняття за результатами розгляду клопотання позивача від 10.05.2018 року №440 інших рішень, крім складення листа від 18.05.2018 року №4102-14/21758-03 відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Положеннями статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" чітко визначено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.05.200 за № 260/4481

Пунктом 4.17 розділу 4 вказаного Положення встановлено, що дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем клопотання позивача від 10.05.2018 року №440 було належним чином розглянуто та за його результатами було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ, в частині, що стосується позивача, Мінекономрозвитку діяло не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідачем в межах розгляду даної адміністративної справи не наведено суду достатніх доказів, які б слугували підставою для висновків щодо порушення позивачем приписів Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Що стосується повноважень відповідача стосовно прийняття та скасування оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Підпунктом "д" пункту 3 ч. 4 ст. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII, введеним в дію 07.02.2019, було виключено статтю 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", згідно з якою за порушення цього або пов`язаних з ним законiв України за поданнями органiв доходiв i зборiв та контрольно-ревiзiйної служб, правоохоронних органiв, органiв Антимонопольного комiтету України, нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг та Нацiонального банку України або за рiшенням суду до суб`єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземних суб`єктiв господарської дiяльностi можуть бути застосованi спецiальнi санкцiї.

Проте, не зважаючи на те, що наразі у Мінекономрозвитку немає відповідних повноважень щодо застосування спеціальних санкцій, оскаржуваний наказ було прийнято ще 13.12.2018 року, наразі наказ є діючим, а тому, не зважаючи на зміни, які відбулись в законодавстві щодо повноважень Мінекономрозвитку відносно застосування спеціальних санкцій, суд не позбавлений права надати оцінку такому наказу, що і було зроблено судом вище.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, 71, код ЄДРПОУ 05418365) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.02.2018 № 173 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньо-економічної діяльності до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, 71, код ЄДРПОУ 05418365) судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508696).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 липня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа