Ухвала суду № 83321553, 30.07.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9823/19

Провадження №1-кс/369/3063/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Слідчого судді Медведського М.Д.

за участю секретаря Головатюк В.В

за участю прокурора Лукашенко О.В.

захисника Тимошенко Н.М.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Поштаренко В.В., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110200003522 від 28.07.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Луганськ Луганської області, одруженого, маючого вищу освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції Поштаренко В.В. за погодженням з прокурором молодшим радником юстиції Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Бутко Ю. звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2019 близько 11 години 20 хвилин ОСОБА_1 , приїздив за адресою: АДРЕСА_2 , з метою надання драйвер послуг ОСОБА_2 , у здійсненні транспортування автомобіля марки «TOYOTACOROLLA», 2016 року випуску, білого кольору номерний знак НОМЕР_1 , (номер кузова НОМЕР_2 ), до м. Києва, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 .

Перебуваючи за кермомавтомобіля марки «TOYOTACOROLLA», номерний знак НОМЕР_1 , у ОСОБА_1 виникнув прямий умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем марки «TOYOTACOROLLA», номерний знак НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер власних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись вказаною метою, ОСОБА_1 скориставшись тим, що ОСОБА_2 , попросила зупинити автомобіль поруч з продуктовим магазином за адресою: Київська область Києво-Святошинський район с. Хотів вул. Вигінська, 3, та вийшовши з салон автомобіля, попрямувала до приміщення магазину, з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд чим завдав ОСОБА_3 великої матеріальної шкоди .

28.07.2019 о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

29.07.2019 року громадянина ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди.

У вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець м. Луганськ Луганської області, одружений, має вищу освіту, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: оглядом місця події від 28.07.2019, допитом свідків ОСОБА_2 ,оглядом місця події від 28.07.2019, впізнанням особи за фотознімками з ОСОБА_2 , допитом потерпілого ОСОБА_3 , та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до особливо тяжких злочинів за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюдо раніше не судимої особи, яка підозрюєтьсяабообвинувачується у вчиненнізлочину, за який законом передбаченопокарання у видіпозбавленняволі на строк понадп`ятьроків.В даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до особливо тяжких злочинів за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншогопідозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальномупровадженні;

Підставою застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та під час затримання намагався втекти, що свідчить про можливість переховування від органів досудового розслідування та суду в разі звільнення з під варти.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі підозрюваний раніше зустрічався з свідками, ймовірно знає де вони проживають,тому може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, щодо ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш, м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наявність вищевказаних ризиків свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому просив суд дане клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Луганськ Луганської області, одруженого, маючого вищу освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просила суд задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували протии клопотання, просили суд відмовити у його задоволенні.

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, заслухавши думку учасників процесу, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні, зокрема, пояснення потерпілого та свідка, свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В даному випадку, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна або без такої.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний може:

-переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на потерпілого або свідків;

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, та покарання за якій становить від 7 до 12 років позбавлення волі, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Також суд враховує спробу втекти.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний не має постійного місця роботи, має дружину та має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не має стійких соціальних зв`язків, достатніх, на думку слідчого судді, для усунення ризику переховування від слідства. Також суд враховує, що підозрюваний відповідно до свідчення свідка залишив місце скоєння злочину з метою уникнення відповідальності.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, шляхом здійснення фізичного чи психологічного тиску, слідчий суддя вважає обґрунтованою наявність заявленого ризику. Додатково суд враховує, що автомобіля марки «TOYOTACOROLLA», 2016 року випуску, білого кольору номерний знак НОМЕР_1 , (номер кузова НОМЕР_2 ) до цього часу не знайдено.

Таким чином, слідчий суддя вважає реальними ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини та встановлену слідчим суддею ступінь ризиків та характеризуючи обставин, ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків та, в даному конкретному випадку, відповідає інтересам суспільства. При цьому, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, застосування іншого більш, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, на думку слідчого судді є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам з урахуванням ступеня встановлених ризиків та характеризуючи матеріалів стосовно підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.

На підставі викладеного, враховуючи дані щодо особи підозрюваного на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вбачає підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід відносно ОСОБА_1 буде недостатнім для запобігання ризикам, які наведені слідчим і прокурором.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 345 780 грн., встановленої станом на 01 січня поточного року, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Луганськ Луганської області, одруженого, маючого вищу освіту, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до 27.09.2019 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконанняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 345 780 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:

Код отримувача ЄДРПОУ 26268119

Отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області

р/р 37312095018661

Банк отримувача (ГУДКСУ) Державна казначейська служба України, м. Київ

Код банку (МФО ГУДКСУ) 820172

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільненняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; не відлучатися з м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього, про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, і закінчується 27 вересня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.Д. Медведський