Вирок № 83319982, 29.07.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1935/13-к

Провадження № 1/345/2/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2019 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.,

суддів Кардаш О.І., Миговича О.М.,

секретар судового засідання Гладенька Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 357 КК України,

за участю прокурора Шутки І.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

підсудного ОСОБА_1 ,

захисників Боднарчука М.М., Ониськіва Б.З.,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині – ОСОБА_2 , незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю та боєприпаси без передбаченого законом дозволу, незаконно заволодів транспортним засобом, умисно знищив чуже майно шляхом підпалу, незаконно заволодів паспортом та іншим важливим особистим документом.

Злочини вчинено при наступних обставинах.

Підсудний ОСОБА_1 за невстановлених слідством обставин, придбав та зберігав вогнепальну зброю – самозарядний пістолет виготовлений за зразком системи «Браунінг», 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65 мм патрон «Браунінг М. 1897» та набої до нього.

В 2008 році в м. Івано-Франківську підсудний ОСОБА_1 познайомився з потерпілим ОСОБА_2 06.12.2008 року він позичив у потерпілого ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 70 000 грн. терміном до 26.02.2009 року під заставу нерухомого майна, що було оформлено нотаріально посвідченим договором. Вказані кошти підсудним були повернуті, у зв`язку з чим 11.11.2009 року договір іпотеки було припинено.

У березні місяці 2010 року вони вдвох вирішили спільно придбати на території Хустського району Закарпатської області піщаний кар`єр.

Зранку 27.03.2010 року приблизно о 08.00 год., за попередньою домовленістю із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на власному автомобілі марки «ВАЗ-21099», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , приїхав до будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , і залишив там свій автомобіль. Далі вони вдвох на автомобілі підсудного марки «Нісан Мікра», державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхали з м. Івано-Франківська у напрямку Закарпатської області.

Рухаючись у напрямку Закарпатської області, підсудний ОСОБА_1 запропонував потерпілому ОСОБА_2 по дорозі оглянути закинуті військові споруди та об`єкти, що знаходяться неподалік с. Ценжів Тисменицького району, які можна було б демонтувати та продати з них будівельні матеріали. ОСОБА_2 на вказану пропозицію погодився і підсудний в с. Ценжів Тисменицького району Івано-Франківської області звернув з траси на лісову дорогу, якою вони доїхали до території колишньої військової частини А-2021, що знаходиться в лісовому масиві, наближеному до с.Гринівка Нивочинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Приблизно о 9.30 год. під час огляду підземної частини військових комунікацій, перебуваючи всередині бункеру, ОСОБА_1 , скориставшись моментом, коли потерпілий повернувся до нього спиною і направлявся до виходу, діючи умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, із пістолета, виготовленого за зразком системи «Браунінга» 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65 мм патрон «Браунінг М.1897» здійснив один прицільний постріл із невеликої відстані в життєво важливу ділянку тіла – голову ОСОБА_2 , спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови зліва з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм та ділянками розмізченням головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, мозочка, в речовину та шлуночки головного мозку, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею, від яких ОСОБА_2 помер тут же на місці події.

З метою приховання слiдiв злочину, ОСОБА_3 на місці події оглянув труп ОСОБА_2 та витягнув з кишені куртки ключі вiд його автомобiля, а також підібрав два мобільних телефони марки «Нокіа 1209» та «Самсунг» E1880I», які забрав з собою i з мiсця події скрився.

Намагаючись не привернути до себе уваги, ОСОБА_3 вiд території військового містечка повернувся іншою дорогою через с. Грабівка та Завій Калуського району Iвано-Франківської областi. Рухаючись по дорозі до м. Iвано-Франківська, з метою приховання слiдiв злочину, пiдсудний викинув мобільні телефони потерпiлого на узбіччя дороги в районі с. Майдан, Тисменицького району Iвано-Франківської областi.

Пiсля скоєного вбивства, повернувшись в АДРЕСА_3 . Iвано АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 , за своєю домашньою адресою, ОСОБА_3 переодягнувся в інший одяг, а взуття та куртку, у яких був на момент скоєння злочину виніс із будинку та поклав до автомобiля ОСОБА_2

Дiючи умисно, з метою приховати сліди злочину та відвести вiд себе підозру, ОСОБА_3 незаконно заволодiв транспортним засобом належним потерпілому автомобілем марки ВАЗ 21093 ciporo кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . На вказаному автомобілі ОСОБА_3 виїхав з міста в протилежному до мiсця вчинення вбивства напрямку, i заїхав на територію лісового масиву поблизу с. Колодіївка Тисменицького району Iвано-Франківської областi.

Оглянувши салон автомобiля, ОСОБА_3 незаконно заволодiв паспортом ОСОБА_2 , посвідченням водія, свідоцтвом про реестрацію вказаного транспортного засобу. Пiсля цього, з метою приховання слiдiв злочину, облив автомобiль заздалегідь приготовленим бензином та підпалив його разом з своїм одягом.

Внаслідок вчиненого підпалу належний ОСОБА_2 автомобiль ВАЗ 21093 було повністю знищено, чим заподіяно матеріальних збитків на суму 33243,35 грн.

Рухаючись дорогою вiд мiсця, де ним було підпалено автомобіль, до колиби «Смерекова хата», ОСОБА_3 викинув в придорожні чагарі паспорт, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, в судовому засіданні давати показання відмовився згідно положень ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю доведена у судовому засіданні сукупністю доказів, зокрема показаннями потерпілого, свідків та письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 , батько вбитого ОСОБА_2 , повідомив суду, що підсудний та його син були знайомі з 2008 року, між ними існували ділові стосунки. В 2008 році син позичив підсудному певну суму коштів під заставу будинку його дружини у Закарпатській області. Декілька раз підсудний позичав у його сина гроші. Через деякий час основна сума боргу була повернута і договір іпотеки був припинений. Однак, певна частина коштів залишалась неповернутою. Тому підсудний запропонував сину 2 земельні ділянки, з яких вони вибрали земельну діяльну по АДРЕСА_2 , на якій підсудний запропонував зробити шиномонтаж.

Також знає, що син позичав кошти в розмірі 20 чи 30 тисяч доларів у знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в подальшому передав ОСОБА_1 для розмитнення устаткування для заводу по виготовленню металочерепиці. Про отримані суми були надані розписки, які знаходилися в машині сина. Дані кошти підсудний повинен був повернути через 2 місяці. Через місяць син отримав від ОСОБА_1 пропозицію придбати піщаний кар`єр в Закарпатські області. ОСОБА_2 зацікавився даною пропозицією та почав збирати кошти, а також запланував разом з підсудним поїздку, щоб оглянути даний об`єкт.

27.03.2010 зранку син ОСОБА_6 поїхав на зустріч з підсудним ОСОБА_1 і більше не повернувся. Того ж дня, не отримавши жодного дзвінка від сина, десь о 15.00 год. він декілька раз намагався йому зателефонувати, але телефони були вимкнені. Тоді він дізнався номер телефону ОСОБА_1 і кілька разів телефонував до нього, щоб розпитати про свого сина. Однак підсудний пояснював йому, що ОСОБА_6 до нього того дня не приїхав.

Зранку 28.03.2010 йому стало відомо, що автомобіль сина ОСОБА_7 виявили спаленим в лісі біля с.Колодіївка Тисменицького району, а тому він звернувся в міліцію із заявою про зникнення сина. Згодом від працівника поліції він дізнався, що син мертвий, а ОСОБА_1 зізнався в його вбивстві та розповів де він викинув документи сина. Наступного дня зранку, разом з молодшим сином ОСОБА_8 та товаришем ОСОБА_7 вони поїхали на місце виявлення спаленого автомобіля і за орієнтиром, отриманим від ОСОБА_1 через працівника міліції, знайшли паспорт, посвідчення водія і свідоцтво на транспортний засіб, які видали потім працівникам міліції. Того ж дня після обіду працівники міліції повідомили його, що тіло його сина виявлене в закинутому бункері поблизу с. Ценжів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Також вказав, що за окремими записами його сина, які збереглись та за зверненням кредиторів сина він визначив розмір боргів, які син мав у зв`язку з посередництвом у кредитуванні ОСОБА_1 . Батько підсудного в порядку відшкодування заподіяної матеріальної шкоди повернув йому 109 000 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав змінене прокурором обвинувачення в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з?явилася, однак подала заяву про розгляд справи в її відсутності, підтримала змінене прокурором обвинувачення. Також повністю підтримала заявлений нею цивільний позов та просила його задоволити.

Свідок ОСОБА_10 повідомив суд, що 28.03.2010 близько 16.00 год. він їхав велосипедом на автозаправку. В с. Майдан Тисменицького району, піднімаючись вгору, зійшов з велосипеда і рухався обочиною. В районі залізничного мосту, під яким проходить дорога, на узбіччі, за канавою виявив мобільний телефон, який приніс додому та віддав синові. Більше, ніж через тиждень з моменту, коли він знайшов телефон, до нього прийшли працівники міліції, які вилучили цей телефон.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_11 , який є рідним братом підсудного, встановлено, що про обставини смерті ОСОБА_2 йому нічого не відомо. Знав, що брат підтримував стосунки з ОСОБА_2 , після 20.03.2010 року мав місце випадок, що брат їдучи разом в машині розмовляв з ним по телефону. Про те, що брат зичив у ОСОБА_2 кошти для нього довідався тільки 29.03.2010 року, після того як батько потерпілого повідомив його про трагедію. Тоді ОСОБА_12 , який був з батьком ОСОБА_2 , розповів йому про це. Про те, що брат ОСОБА_13 залучав кошти ОСОБА_2 до бізнесу по організації автостоянки не знав, довідався про це від батька ОСОБА_2 після його смерті, коли при зустрічі той показував йому блокнот. Відомо було, що брат хотів відчужити частину цієї ділянки (том 1 а.с. 172-174).

Також в судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_14 про те, що він та покійний ОСОБА_2 були однокласниками. ОСОБА_6 працював в офісі «Перша українська агенція з повернення кредитів», а він займався реалізацією медичного обладнання. На початку березня місяця 2010 року до нього приїздив ОСОБА_2 з приводу позики коштів на кар`єр. На даний час всі кошти, позичені ОСОБА_2 , повернуті його батьком. Жодних претензій щодо коштів не має (том 2 а.с. 63-67).

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_15 , який є братом вбитого ОСОБА_2 , встановлено, що його брат ОСОБА_6 та ОСОБА_1 познайомились в 2008 році і тривалий час підтримували ділові стосунки. В кінці 2008 року брат ОСОБА_6 позичив 75 000 грн. ОСОБА_1 під заставу будинку його дружини в Закарпатській області. Договір позики було нотаріально оформлено від його імені. Згодом брат неодноразово позичав ОСОБА_1 кошти. Тричі, на прохання брата, через його відсутність у м. Івано-Франківську він протягом 2009 року особисто передавав ОСОБА_1 кошти в сумі 1 200 доларів США та 300 Євро, а також 1 000 та 2 000 доларів США. Однак, про деталі їх боргових взаємин не був детально поінформований. Від брата йому стало відомо, що ОСОБА_1 в рахунок існуючих перед братом боргів запропонував йому переоформити земельну ділянку, яка була у користуванні на вулиці ОСОБА_16 , з умовою доплатити за неї кошти. Загальна її вартість була оцінена в 50 000 доларів США. Також від брата ОСОБА_7 йому відомо про те, що він позичив кошти ОСОБА_1 для його брата ОСОБА_11 і збирав кошти на купівлю кар`єру в Закарпатті. Конкретні суми, які позичались та мали бути повернуті йому не відомі. Бачив, що боргові розписки та інші документи брат зберігав в автомобілі.

27.03.2010 зранку близько 07.00 год. до брата зателефонував ОСОБА_1 . Оскільки брат спав, то він розбудив його і передав телефон. Після цього брат поїхав на зустріч з ОСОБА_1 , так як вони вдвох мали їхати на Закарпаття. Того ж дня, близько 17.00 год. йому передзвонив товариш ОСОБА_7 ОСОБА_17 та повідомив, що хтось випадково на Калуській трасі знайшов телефон ОСОБА_7 . Після цього, він став телефонувати на інший телефон брата, однак той не відповідав. Разом з товаришем брата ОСОБА_12 поїхав до ОСОБА_1 , який сказав, що з ОСОБА_18 того дня не зустрівся. Наступного ранку їм повідомили, що машина ОСОБА_7 була знайдена спаленою і тоді він повідомив батькові про телефон. Після цього вони звернулися в міліцію. Кредитори брата після цього приходили до батька з приводу повернення боргів ОСОБА_7 , однак деталі фінансових зобов`язань йому не відомі.

29.03.2010 разом з батьком та другом брата ОСОБА_17 вони поїхали на місце, де був виявлений автомобіль брата та неподалік знайшли належні йому документи (том 2 а.с. 41-45).

В судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що підтримував з померлим ОСОБА_2 дружні відносини. 27.03.2010 в період часу між 14.00 год. та 16.00 год. йому подзвонив невідомий чоловік та повідомив, що зможе повернути його за винагороду. ОСОБА_17 вирішив забрати телефон, так як подумав, що він належить комусь з його друзів, та домовився про зустріч з ним біля заправки «Укрнафта». При зустрічі невідомий чоловік розповів, що за декілька хвилин до дзвінка знайшов даний телефон на обочині дороги по Калуській трасі. Після повернення додому він почав переглядати телефонну книгу отриманого мобільного телефону, де побачив, що він був записаний як « ОСОБА_19 -гусь», і саме так його в дитинстві називав ОСОБА_2 . Він подумав, що даний телефон належить йому та почав телефонувати на відомий йому номер ОСОБА_7 , однак з абонентом не було зв`язку. Тоді він зателефонував його брату ОСОБА_20 , від якого довідався, що на даний час ОСОБА_7 немає, а також те, що останній лише тиждень тому придбав телефон «Самсунг». Після цього ОСОБА_13 приїхав близько 18-19 год. та забрав телефон.

23.03.2010 він разом з батьком та братом ОСОБА_2 поїхали на місце, де був виявлений обгорілий автомобіль, неподалік якого знайшли паспорт ОСОБА_2 та обкладинку для його автомобільних документів, в якій знаходилися посвідчення водія, медична довідка та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль (том 2 а.с. 56-60).

Свідок ОСОБА_21 , показання якої були оголошені в судовому засіданні, пояснила, що знала ОСОБА_2 ще з шкільних років, а з серпня місяця 2009 року вони періодично зустрічались. Вперше прізвище ОСОБА_1 почула від ОСОБА_2 , який показував їй нотаріально посвідчений договір про позику під заставу будинку, який був оформлений на його брата, просив пояснити, що можна зробити у випадку неповернення коштів. Згодом при зустрічах ОСОБА_2 часто показував їй розписки, консультувався чи правильно вони написані. Їй відомо від ОСОБА_2 про те, що у нього є земля в районі магазину «Арсен», яку він хотів би оформити (взяти в оренду чи викупити), планував зробити на ній автостоянку. У цьому контексті теж звучало прізвище ОСОБА_1 . Під Новий Рік знову спілкувались з ОСОБА_2 і він розповідав, що позичив ОСОБА_1 для брата гроші, які мали бути повернені до весни. Пізніше розповів про намір придбати з ОСОБА_1 кар`єр в Закарпатській області, вважав це дуже вигідним капіталовкладенням, оскільки зі збутом піску мав допомагати батько ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 дуже довірливо ставився до стосунків з ОСОБА_1 . При розповідях ОСОБА_2 про кар`єр звучала сума 12 чи 17 000 доларів США, однак чи передавались ці кошти їй не відомо. Зі слів ОСОБА_2 питання по земельній ділянці та кар`єрі мало вирішитись найближчим часом (том 2 а.с. 68-70).

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_22 встановлено, що він був знайомим з ОСОБА_2 . В березні місяці 2010 року ОСОБА_6 звертався до нього з проханням позичити гроші, які, з його слів, були необхідні для придбання кар`єру. Він відмовив йому, оскільки грошей не мав. 26.03.2010 року мав телефонну розмову із ОСОБА_18 , який повідомив, що в суботу зранку з ОСОБА_1 виїздить на Закарпаття. Зі слів ОСОБА_7 пропозицію купити кар`єр отримав від підсудного (том 2 а.с. 78-79).

Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_23 він протягом п`яти років підтримував дружні відносини з ОСОБА_2 . На початку березня місяця 2010 року до нього приїздив ОСОБА_24 з приводу позики коштів в сумі 3 000 доларів США, однак він відмовив йому, так як не мав грошей (том 2 а.с. 80-81).

Свідок ОСОБА_25 , показання якого були оголошені в судовому засіданні, повідомив, що в березні місяці 2010 року, він, працюючи на посаді заступника начальника УКР УМВС України в Івано-Франківській області, займався розшуком зниклого ОСОБА_2 та спаленого автомобіля «ВАЗ-21099» в районі Вовчинецьких гір Івано-Франківської міської ради згідно отриманих повідомлень та був присутнім на виїзді. Після проведених оперативних дій він разом з начальником УКР УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_26 запросили ОСОБА_1 в примішення УМВС по вулиці Сахарова, АДРЕСА_4 м. АДРЕСА_2 -Франківську для з`ясування обставин зустрічі з ОСОБА_2 ОСОБА_1 давав неоднозначні показання, змінював їх. Протокол явки з повинною оформляв співробітник УМВС ОСОБА_27 . Крім того, він разом з ОСОБА_26 були в бункері, де керуючись поясненнями ОСОБА_1 через телефон ОСОБА_28 , виявили труп ОСОБА_2 . Будь-яких заходів фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_1 не застосовувалося (том 2 а.с. 141-143).

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_29 , який працював водієм служби «Мерседес таксі 1551», встановлено, що він на власному автомобілі з позивним «Еліта-63» 27.03.2010 року о 12.22 год. прийняв замовлення від диспетчера і поїхав на виклик в с. Вовчинці до колиби «Смерекова хата». В тому місці в автомобіль сів чоловік, якого відвіз на АДРЕСА_5 Вовчинецька, 129 в м. Івано-Франківську (том 2 а.с. 208-210).

З показань свідка ОСОБА_30 , оголошених в судовому засіданні, відомо, що 27.03.2010 він, працюючи таксистом служби «1551», отримав виклик на вулицю Вовчинецька в м. Івано-Франківську, де він забрав пасажирів, чоловіка та жінку, яких відвіз в кафе «Буржуй» по вулиці Промислова (том 2 а.с. 213-214).

Крім показань свідків вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Протоколом огляду місця події від 29.03.2010 року, яке проводилося в період часу з 15.00 год. до 18.00 год., зафіксовано, що у ході огляду підземної частини бункеру на території недіючої військової частини А-2021 виявлено труп ОСОБА_2 та вилучено гільзу калібру 7,65 мм (том 1 а.с.28-53).

З протоколу додаткового огляду місця події від 01.04.2010 року вбачається, що у результаті повторного огляду у бетонному бункері, що знаходиться на території Прикарпатського військового лісгоспу, де було виявлено труп ОСОБА_2 , виявлено та вилучено кулю калібру 7,65 мм. (том 1 а.с.54-58).

У протоколі додаткового огляду місця події від 05.07.2010 року детально описана місцевість навколо бункера та схема розташування приміщень бункера. Встановлено неможливість пересуватись на другому рівні бункеру без наявності штучного освітлення, через цілковиту темряву та велику кількість вибоїн, будматеріалів, арматури та інших предметів на підлозі, що залита водою на висоту до 10 см (том 1 а.с.59-67).

Відповідно до даних протоколу огляду місця події 27.03.2010 року в лісовому масиві біля с.Колодіївка Тисменицького району виявлено згорілий автомобіль марки «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав потерпілому ОСОБА_2 (том 1 а.с.121-131).

Протоколом виїмки від 06.04.2010 року зафіксовано факт вилучення у ОСОБА_2 документів його сина ОСОБА_7 , які знайдені ОСОБА_15 неподалік від місця події, де був виявлений спалений автомобіль «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме медичну довідку, технічний паспорт на автомобіль та посвідчення водія ОСОБА_2 (том 3 а.с.19).

Згідно даних протоколу виїмки від 19.04.2010 року у ОСОБА_10 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1209», який був знайдений ним на узбіччі дороги в районі с.Майдан Тисменицького району (том 3 а.с.23).

Висновком судово-медичної експертизи №125-Е від 06.05.2010 встановлено, що на трупі ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: наскрізне вогнепальне кульове поранення шиї та голови зліва з переломами кісток основи та склепіння черепа, забоєм та ділянками розміченням головного мозку, мозочка, в речовину та шлуночки головного мозку, в м`які тканини голови, шиї, ускладнене набряком та набуханням головного мозку, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею; поверхнева забійна рана в ділянці верхньої повіки лівого ока, переривчасте садно в ділянці нижньої повіки лівого ока та виличної ділянки зліва, крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, поверхнева забійна рана на слизовій оболонці та садно на шкірі в ділянці нижньої губи зліва, садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглоба. Наскрізне вогнепальне кульове поранення шиї та голови, утворилось внаслідок пострілу кулею з вогнепальної зброї, незадовго до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення і знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Поверхнева забійна рана в ділянці верхньої повіки лівого ока, переривчасте садно в ділянці нижньої повіки лівого ока та виличної ділянки зліва, крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, поверхнева забійна рана на слизовій оболонці та садно на шкірі в ділянці нижньої губи зліва, садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглоба, утворились від дії тупих твердих предметів незадовго, або в період настання смерті і могли утворитися після заподіяння наскрізного вогнепального кульового поранення внаслідок падіння і удару до тупих твердих предметів вказаними вище ділянками, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і з причиною смерті не зв`язані.

Смерть ОСОБА_2 настала від наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови. Поранення шиї та голови зліва є наскрізним вогнепальним кульовим, про що свідчить наявність, характер, розміри, форма вхідної та вихідної вогнепальних ран, характер пошкоджень кісток черепа, та наявність кулі, виявленої на місці випадку. Вхідна вогнепальна рана розташована на задній поверхні шиї зліва, про що свідчить форма, розміри, наявність дефекту тканини та обідка осаднення. Вихідна вогнепальна рана розташована в лобній ділянці зліва, про що свідчить кутаста форма відсутність дефекту тканин, обідка осадження та наявність на лобній кістці зліва ранового каналу у формі усіченого конусу, основою направленого до зовні. Напрямок раневого каналу свідчить про те, що постріл був здійснений в напрямку відносно потерпілого ззаду наперед, знизу вверх і дещо зліва направо. Характер і розташування наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови, напрямок раневого каналу, виявлення тілесних ушкоджень на обличчі зліва, що могли утворитись при падінні, дозволяє думати, що в момент заподіяння вогнепального поранення потерпілий міг перебувати у вертикальному або близькому до нього положенні. На трупі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які б вказували на можливу боротьбу чи самооборону не виявлено. Характер вогнепального поранення та ознаки швидкого настання смерті можуть вказувати на те, що малоймовірно, щоб ОСОБА_2 після спричинення йому тілесних ушкоджень міг виконувати самостійні рухи: кричати, пересуватись, тощо. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі не виявлено речовин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 незадовго до настання смерті вживав спиртні напої чи наркотичні речовини. (том 3 а.с.29-35).

Висновком балістичної експертизи №245-Б від 14.04.2010 встановлено, що гільза, вилучена 29.03.2010 року при огляді місця події та куля, вилучена 01.04.2010 під час додаткового огляду місця події, в цьому ж приміщенні, до розділення становили одне ціле-7,65 мм патрон «Браунінг М.1897», промислового виробництва (підприємство «Сельє і Білло», Чеська республіка), який вистріляний з ствола 7,65-мм самозарядного пістолету імовірно виготовленого за зразком пістолету системи Браунінга 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65-мм патрон «Браунінг М.1897» (том 3 а.с.49-52).

У відповідності до висновку медико-криміналістичної експертизи №110/6633-МК від 17.06.2010 року, на підставі дослідження одягу потерпілого та даних у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що на задній поверхні капюшона зліва виявлене вхідне вогнепальне пошкодження, яке заподіяне оболонковою кулею внаслідок пострілу з вогнепальної зброї. На шкірі задньої поверхні шиї зліва виявлена вхідна вогнепальна рана, на фрагменті лобної кістки зліва виявлений вихідний вогнепальний отвір, що заподіяні кулею внаслідок пострілу з вогнепальної зброї. В момент пострілу потерпілий був обернений до стрілка задньою поверхнею тіла і міг перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні і відповідно обвинувачений був повернутий до потерпілого передньою поверхнею тіла. Постріл у потерпілого проведений з близької відстані, тобто в межах дії супроводжуючих факторів пострілу. Характер будови кулі та виявлення накладень міді навколо вхідного вогнепального пошкодження дає підстави вважати, що вогнепальне ушкодження потерпілому могло бути заподіяне кулею, яка була вилучена під час додаткового огляду місця події (том 3 а.с.58-63).

Висновком пожежно-технічної експертизи №5-П від 29.04.2010 року встановлено, що причиною загоряння автомобіля «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1 послужило обливання його легкозаймистою речовиною та подальшим внесенням в нього стороннього джерела запалювання (том 4 а.с. 50).

Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №116 від 12.04.2010 року ОСОБА_1 психічними розладами не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій. Перебував і перебуває в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними( том 4 а.с. 94-96).

Протоколом виїмки від 01.04.2010 року зафіксовано факт виїмки з камер спостереження АЗС «Лукойл», що по вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську та вилучення відеозаписів на яких зафіксовано, що 27.03.2010 року об 11.50 год. на територію АЗС заїхав автомобіль «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав потерпілому ОСОБА_2 , за кермом котрого знаходився ОСОБА_1 , який заповнив бензином каністри та бак автомобіля (том 5 а.с.20-25).

Згідно даних фіскального чеку АЗС «Лукойл» від 27.03.2010 року в 11 год. 49 хв. через касовий апарат АЗС проведено операцію по придбанню бензину марки А-95 в кількості 23,95 л на суму 200 грн. (том 5 а.с.106).

Відповідно до інформації про телефонні з?єднання абонента ОСОБА_2 в період з 07 год. 10 хв. 02 сек. по 08 год.07 хв. 56 сек. на згаданий телефонний номер ОСОБА_2 поступило 7 вхідних дзвінків від абонента ОСОБА_1 08 год.20 хв. ОСОБА_2 здійснив вихідний дзвінок на телефонний номер ОСОБА_1 . Усі з?єднання відбулись з ретрансляторів, в межах м. Івано-Франківська. До 10 год. 25 хв. 47 сек. ні вхідних, ні вихідних дзвінків по номеру, що належав ОСОБА_2 не здійснювалось (том 7 а.с.120-148).

Також спеціалістами Івано-Франківської філії ДП «Український державний центр радіочастот» на виконання окремого доручення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2012 проведено моніторинг можливого місцезнаходження мобільного телефону підсудного ОСОБА_1 на час скоєння злочину. Встановлено, що телефонні дзвінки з мобільного телефону «Самсунг Дуос», який належить підсудному ОСОБА_1 в проміжок часу з 09 год. 53 хв. 49 с. по 09 год. 55 хв. 13 с. здійснювались на ділянці дороги на виїзді з лісу (від закинутої військової частини) до в?їзду в с.Грабівка (кінець бетонної дороги) зі сторони с.Ценжів Тисменицького району (том 7 а.с.143-156).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні «Кобець проти України» від 14.02.2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Показання підсудного ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів не відповідають встановленим судом фактичним обставинам та спростовуються матеріалами кримінальної справи та здобутими судом доказами, які узгоджуються між собою.

Зокрема з наданих ОСОБА_1 29.03.2010 в якості підозрюваного поясненнях, підсудний детально розповів про обставини вчинення вбивства ОСОБА_2 , заперечуючи тільки свою вину у його виконанні та висуваючи версію про причетність до скоєння вбивства іншої особи. Він чітко і детально описав маршрут руху на своєму автомобілі разом з потерпілим до закинутого військового містечка, пояснив, як з потерпілим заходили в приміщення бункеру, описав приміщення, вказав, що користувався під час перебування в бункері ліхтариком, детально описав позу трупа. Крім того, вказав, що забрав з місця події два мобільних телефони ОСОБА_2 , які в подальшому викинув дорогою додому. Крім того, розповів про обставини знищення ним шляхом підпалу автомобіля потерпілого між с. Вовчинець та с.Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та разом з ним свого одягу, який був на ньому у момент вбивства потерпілого.

При цьому суд приходить до висновку, що факти, викладені в поясненнях ОСОБА_1 , котрі він дав у своїх первинних показаннях на досудовому слідстві, зокрема у власноручно викладеній ним явці з повинною (том 1 а.с. 150-151) та протоколі допиту як підозрюваного за участю захисника Павліва В.І. (том 1 а.с. 152-155), повністю підтверджені доказами, здобутими в результаті проведених надалі слідчих дій.

Саме після свідчень підсудного ОСОБА_1 зранку 29.03.2010 до військової частини за вказаним ним маршрутом виїхали працівники міліції. Підсудний ОСОБА_1 у телефонному режимі скеровував зусилля вказаних працівників міліції, які не могли самостійно зорієнтуватись на місцевості та відшукати труп ОСОБА_2 Лише при огляді місця події, який проводився 29.03.2010 року у другій половині дня, було оглянуто та зафіксовано розташування трупа, його позу, обстановку всередині бункера, де був виявлений останній.

Також у своїх первинних показаннях ОСОБА_1 розповів про факти, які могли бути відомі лише йому, як безпосередньому учаснику подій, а зокрема про те, що він викинув мобільні телефони марки «Нокіа» та «Самсунг», що належали потерпілому, проїжджаючи с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області поблизу залізничного мосту. Один з вказаних телефонів був виявлений і вилучений працівниками міліції лише 19.04.2010 року у свідка ОСОБА_10 , який тільки тоді підтвердив факт його знайдення в с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області у вказаному підсудним місці.

Не могло бути відомо правоохоронним органам станом на 29.03.2010 року і про існування доказів на підтвердження того, що підсудний ОСОБА_1 перед підпалом автомобіля заправляв бензином машину потерпілого та каністри на АЗС «Лукойл». Лише в ході перевірки висловленої підсудним версії подій, працівники міліції тільки 01.04.2010 року вилучили відеозапис з камер спостережень на АЗС «Лукойл», якими було підтверджено ці пояснення. Інформація з камери спостереження за дорожнім рухом по вул. Галицькій (на виїзді з м. Івано-Франківська) була отримана 15.04.2010 року.

З пояснень підсудного, котрий вночі 29.03.2010 розповів працівникам міліції, де викинув документи потерпілого, їх було зранку 29.03.2010 року відшукано братом та батьком потерпілого.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 04.06.2013 року скасовуючи вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05.12.2012 року та направляючи справу на новий судовий розгляд суду першої інстанції іншим складом суду, вказав, що суд першої інстанції при винесенні вироку не зазначив ані місця, ані часу вказаного злочину, не встановив обставин придбання підсудним ОСОБА_1 зброї, у зв?язку з чим формулювання обвинувачення є не конкретним, а також вказав на необхідність проведення певних слідчих дій або окремих судових доручень з приводу конкретизації дій підсудного, а зокрема: встановити час, місце вчинення злочину щодо придбання зброї та боєприпасів тощо (том 10 а.с.224-243).

Той факт, що досудовим слідством не було встановлено місцезнаходження знаряддя злочину – вогнепальної зброї, з якої був убитий ОСОБА_2 , не дає підстав для того, щоб ставити під сумнів факт її використання під час скоєння вбивства. Органами досудового слідства вживались заходи по її виявленню, що підтверджено матеріалами справи. Зокрема неодноразово проводились огляди місця події, прилеглих території, організовувались певні оперативно-розшукові заходи. Крім того, органом досудового слідства винесено постанову про виділення матеріалів від 21.07.2010 року стосовно особи, яка незаконна збула ОСОБА_1 вогнепальну зброю та боєприпаси (том 5 а.с. 87-88, 171).

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 357 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_2 , вчинив незаконне поводження зі зброєю, зокрема незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, незаконно заволодів транспортним засобом, який належав потерпілому та умисно знищив чуже майно (легковий автомобіль) шляхом підпалу, а також незаконно заволодів паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого.

Суд, призначаючи покарання, необхідне і достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винуватого та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

До пом`якшуючих вину підсудного обставин суд відносить добровільне відшкодування родичами підсудного завданої шкоди.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце праці та проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілих щодо покарання.

Згідно статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вимоги ст. 65 КК України щодо необхідності й достатності призначення покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання підсудного можливі при ізоляції його від суспільства.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання із врахуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, ч. 5 ст. 74 КК України визначено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

П.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, п`ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Враховуючи, що згідно ст. 12 КК України злочин, передбачені ч. 3 ст. 357 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а злочини, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції, чинній на час вчинення злочину) та ч. 1 ст. 289 КК України – до злочинів середньої тяжкості, та що з часу їх вчинення минуло понад п`ять років, суд вважає за доцільне звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання за їх вчинення на підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України.

Також згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в Постанові від 29.08.2018 по справі 663/537/17, провадження № 13-31кс18, якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на наведене, суд вважає, що обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

ОСОБА_9 , матір померлого ОСОБА_2 , заявила цивільний позов, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1 200 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Разом з тим в матеріалах кримінальної справи міститься заява потерпілого ОСОБА_2 – батька померлого, про те, що ОСОБА_31 в повному обсязі відшкодував йому завдану матеріальну та моральну шкоду (том 2 а.с.21). Потерпілий ОСОБА_2 повідомив суду, що отримав 109 000,00 доларів США, з яких 87 000,00 доларів США узгоджена ними сума на відшкодування матеріальної шкоди та за пошкоджений автомобіль і на поховання. Решта коштів (22 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.07.2019 становить 560 780,00 гривень) були сплачені в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_2 , матір померлого ОСОБА_2 , 16.06.2010 також підписала заяву, яка була нотаріально засвідчена, про відсутність будь-яких матеріальних та моральних претензій відносно ОСОБА_1 .

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що завдана злочином моральна шкода була відшкодована батькам в розмірі, який суд вважає достатнім та співмірним завданій моральній шкоді, а тому підстави для задоволення цивільного позову відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити згідно ст. 81 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 115 КК України – 9 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 263 КК України – 4 роки позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 289 КК України – 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 194 КК України – 5 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 29.03.2010.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 23.03.2010 до 18.04.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 таким, що відбув покарання повністю.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківскій області 10 494,32 грн. понесених витрат на проведення судових експертиз (Одержувач-НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області. Банк одержувача-УДК Івано-Франківської області, код- 25574765, МФО-836014, р/р-35224007000290, код платежу-за експертизу 09/14-244-Б).

Скасувати арешт, накладений на майно громадянина ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 , автомобілі марки «Daewoo T», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , «Mercedes-Benz 220», 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , Mercedes-Benz Y 280T», 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , «Nissan Almera Classic», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , «Nissan Micra», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази по справі – мобільні телефони- марки «Самсунг Е180і», «Нокіа 1209» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ-21099», номерний знак від автомобіля повернути потерпілому ОСОБА_2

Одяг та взуття потерпілого ОСОБА_2 , ватні тампони зі змивами речовини бурого кольору, гіпсовий зліпок з відбитком сліду взуття, коробку від мобільного телефону, зразки волосся, відрізки дактилоплівки, паспорт ОСОБА_2 , посвідчення водія, талон до посвідчення водія, медичну довідку -знищити.

Відеокасети із записами слідчих дій, два диски з записами камер спостереження, диски з роздруківками з`єднань операторів мобільного зв`язку-залишити при справі.

Автомобіль марки «Nissan Micra», державний номерний знак НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , та реєстраційні документи до нього – повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подання апеляції через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Головуючий

Судді