Ухвала суду № 83319567, 30.07.2019, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

(про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

Справа № 348/2480/17

Провадження № 1-кп/348/58/19

30 липня 2019 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Флоряк Д.В.

секретаря Кушнірчук М.Д.,

за участю прокурора Марчук С.В. ,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів Гураша М.В., Романка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна об"єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами, внесеними в ЄРДР за №12017090200000693, № 12018090200000258 та № 12018090200000029 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ст. 395, ч.2 ст.185 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться об"єднане кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12017090200000693, № 12018090200000258 та № 12018090200000029 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ст. 395, ч.2 ст.185 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань №12. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 19 червня 2019 року обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 серпня 2019 року.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився з невідомих суду причин, ухвала суду про його примусовий привід не виконана в зв"язку з відсутністю останнього по місцю його проживання.

Судовий розгляд по даному кримінальному провадженні не завершено. Прокурор заявила клопотання про продовження перерви в судовому засіданні в зв"язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_3 та відповідно продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів на період до завершення розгляду кримінального провадження. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких, передбачений ст.186 ч. 2 КК України віднесено до категорії тяжких, обставини кримінального провадження у своїй сукупності свідчать про неможливість на даному етапі судового розгляду застосувати інший запобіжний захід до обвинуваченого з метою досягнення дієвості заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема акцентує увагу на тому, що більш м"який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а також не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки особи.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Романко І.В. в судовому засіданні заперечили проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Інші учасники судового розгляду щодо заявленого прокурором клопотання поклалися на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України ,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60)

Крім того суд враховує , що відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Водночас, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року ""Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких, зокрема передбачений ст.186 ч. 2 КК України віднесено до категорії тяжких, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а також особу самого обвинуваченого. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду або від виконання процесуальних рішень. Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, а тому суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст. 177 КПК України.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і тому суд вважає за можливе продовжити строк тримання останнього під вартою.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 слід продовжити на термін 60 (шістдесят) днів, а у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

При цьому, суд вважає, що альтернативним запобіжним заходом, який здатний запобігти наведеним ризикам, може бути застава, розмір якої, визначений ухвалою суду від 05 лютого 2019 року і який слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177-178, 331, 369 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задоволити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12) строком на 60 (шістдесят) днів - по 27 вересня 2019 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою суду від 05 лютого 2019 року у сумі 96050,00 гривень ( дев"яносто шість тисячі п"ятдесят гривень 00 копійок) залишити без змін.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Романка В.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя с Флоряк Д.В.