Рішення № 83318974, 30.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2019 р. № 520/4506/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Іванової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 02.07.2019 р.(а.с.107-108 том 2), просить суд:

скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області №831/К від 22.04.2019 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області №831/К від 22.04.2019 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не прибув, свого представник не направив, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасяном А.Е., з власної ініціативи, проведено перевірку виконавчих проваджень №53942315, №56559928, які перебували на виконанні у старшого державного виконавця ОСОБА_2

За результатами проведеної перевірки, визнана бездіяльність старшого державного виконавця ОСОБА_2 такою, що порушує вимоги ч. 1 ст. 18 та ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Також визнано дії такими, що вчинені з порушенням вимог ч. 5 ст. 57 Закону та п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), про що винесені відповідні постанови №№232/20/1/18 від 23.11.2018 р. та 231/20/1/18 від 23.11.2018 р. (а.с.99-109 том 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 18.12.2018 р. №2534/к (а.с. 91 том 1), ініційовано дисциплінарне провадження стосовно старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 на підставі подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасяна А.Е. від 13.12.2018(а.с.92-93 том 1).

Протоколом №1 від 10.01.2019 р. засідання дисциплінарної комісії вирішено доручити членам Комісії забезпечити подання документів і матеріалів, що підтверджують або спростовують факти вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_2 , а також інформації про обставини, які можуть пом`якшити або обтяжити дисциплінарну відповідальність та відомостей щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень у ОСОБА_2 ; а секретарю Комісії забезпечити збір поданих документів та відомостей(а.с.121-123 том 2).

Листами від 10.01.2019 р. повідомлено позивача та начальника відділу про ініційоване дисциплінарне провадження(а.с.96-98 том 1).

З матеріалів справи встановлено, що 05.04.2019 р. дисциплінарною комісією складено висновок, відповідно до якого вирішено надати на розгляд начальника ГТУЮ у Харківській області подання Комісії про застосування дисциплінарного стягнення до старшого державного виконавця Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 у вигляді оголошення догани, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження»(а.с.151-159 том 1).

Протоколом №7 від 05.04.2019 р. засідання дисциплінарної комісії вирішено надати на розгляд начальника ГТУЮ у Харківській області подання Комісії про застосування до старшого державного виконавця Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, заходу дисциплінарного стягнення, у вигляді оголошення догани(а.с.124-128 том 2).

Наказом від 22.04.2019 р. №831/К накладено дисциплінарне стягнення на старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2. у вигляду оголошення догани(а.с.167-160 том 1).

Листом від 24.04.2019 р. повідомлено позивача про прийнятий наказ №831/К та надано його копію(а.с.129-131 том 2).

Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Статтею 69 Закону України "Про державну службу" передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

За правилами ч.1 ст. 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною другою статті 73 вказаного Закону обумовлено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 69 Закону України «Про державну службу», дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи державного службовця є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про державну службу", за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 частини другої цієї ж статті визначено, що дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 3 статті 66 Закону України "Про державну службу", передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про державну службу", рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця ОСОБА_2 перебували виконавчі провадження №53942315 та №56559928.

Щодо виконавчого провадження № 53942315 судом встановлено наступне.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/778/17 (а.с.229-240 том 1), видано 21.04.2017 виконавчий лист про конфіскацію на користь держави всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_3 (постанова про прийняття виконавчого провадження винесена 01.02.2018 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 (а.с.27 том 1)), що підтверджується інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП№ 53942315.

В ході здійснення виконавчого провадження №53942315 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 надіслані запити до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на окремі види майна.

В матеріалах виконавчого провадження міститься повідомлення КП «ХРБТІ» від 21.03.2018, згідно якого надано завірені належним чином копії технічної документації на житловий будинок, зареєстрований на праві власності за боржником.

Старшим державним виконавцем ОСОБА_2 здійснено опис житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 43,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , про що винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП № 53942315.

Старшим державним виконавцем ОСОБА_2 винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості описаного майна(а.с.61-62 том 1).

Щодо виконавчого провадження № 56559928 судом встановлено наступне.

На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №646/12620/15-к, видано 22.05.2018 виконавчий лист про конфіскацію на користь держави всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_4 (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 08.06.2018 старшим державним виконавцем ОСОБА_2), що підтверджується інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №56559928.

В ході здійснення виконавчого провадження №56559928 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 надіслані запити до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на окремі види майна.

Старшим державним виконавцем ОСОБА_2 15.11.2018 р. проведена перевірка майнового стану боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі (а.с.195 том 1).

Та 21.01.2019 р. виконавчий документ повернуто стягувачу(а.с.197-198 том1).

Відповідно до вимог частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводитися виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Старшим державним виконавцем ОСОБА_2, по виконавчим провадженням №53942315, №56559928 не проведена перевірка майнового стану боржника у строки, встановлені частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 62 Закону встановлено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Так, відповідно до статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону, опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

В порушення вимог ч. 4 ст.13 Закону, старшим державним виконавцем ОСОБА_2 не здійснено опис майна в строки передбачені нормами зазначеної статті (постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №53942315 від 14.06.2018).

Статтею 20 Закону передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною 3 статті 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Повідомлення про результати визначення вартості майна по виконавчому провадженню № 53942315 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 надіслано сторонам виконавчого провадження з порушенням строків встановлених ч. 5 ст. 57 Закону, а саме звіт про оцінку нерухомого майна отримано 17.09.2018(а.с.74 том 1), а відповідне повідомлення направлено сторонам 19.09.2018(а.с.75 том 1).

Пунктом 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, відповідно до якого виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, проте заявка на реалізацію арештованого майна надіслана до ДП «СЕТАМ» 02.10.2018(а.с.76 том 1).

В порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не вжиті передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі не вчинені виконавчі дії.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем порушено вимоги статті 20, частини 3 статті 57 Закону, оскільки тривалий час не вживались заходи щодо призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного 14.06.2018 майна, суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено термін необхідний для призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Так, згідно зі статтею 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець, зокрема, зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з посадової інструкції старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, затвердженої начальником Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28.08.2018, старший державний виконавець відповідно до покладених на нього завдань здійснює примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до Законів України покладено на державну виконавчу службу; здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом та чинним законодавством України; забезпечує ефективну роботу та виконання завдань відділу державної виконавчої служби відповідно до його компетенції зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України(а.с.145-150 том 1).

Крім того, комісією також встановлено, що по ВП №53942315 державним виконавцем, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого Законом для відповідного виду стягнення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985 затверджено Порядок розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, в порушення вимог якого старшим державним виконавцем Нагарною К.В. не вжиті в повному обсязі заходи примусового виконання рішення суду щодо можливості безоплатної передачі майна, яке підлягало конфіскації, не реалізоване у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 14 вказаної Постанови зазначено, що у разі коли майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, яка утворена відповідно до пункту 11 цього Порядку (далі - комісія), пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім`ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі.

Між тим жодних дій, спрямованих на дотримання та виконання положень Постанови КМУ № 985 позивачем вчинено не було.

За Кримінальним кодексом України конфіскація майна, як різновид додаткового кримінального покарання, полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, в тому числі його частки в спільній власності.

При цьому, виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання, передбачених чинним законодавством.

Натомість, незважаючи на наявність прямого обов`язку державного виконавця на повне і своєчасне вчинення виконавчих дій, в порушення вимог Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, старшим державним виконавцем ОСОБА_2 не вжиті в повному обсязі заходи примусового виконання рішення суду щодо можливості безоплатної передачі майна, яке підлягало конфіскації.

Тому, виходячи із вищезазначеного, є підстави вважати, що такі дії призвели до неможливості виконання вироку суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили та була втрачена можливість виконання рішення суду в частині конфіскації майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених Законом.

Також судом враховано лист Прокуратури Харківської області від 25.10.2018 №16-851вих.18 (а.с.203-207 том 1), у якому викладені зауваження щодо виконання посадових обов`язків, зокрема, державного виконавця ОСОБА_2 під час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню про конфіскацію майна ОСОБА_3 .

Згідно змісту позовної заяви (а.с.11 том 1) ОСОБА_2 умисно позбавлено права бути офіційно присутньою на засіданні дисциплінарної комісії, яке призначено на 05.04.2019 у зв`язку з перебуванням останньої у відпустці, з вказаного приводу суд зазначає на наступне.

Статтею 74 Закону України "Про державну службу" встановлені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.

Листом від 10.01.2019 позивача повідомлено про ініціювання щодо неї дисциплінарного провадження на підставі подання від 13.12.2018 та зазначено про необхідність надання письмових пояснень з підстав та причин вчинення дисциплінарного проступку.

Позивачем надані пояснення до управління юстиції та останні приєднані до матеріалів дисциплінарної справи(а.с.119-134 том 1).

Також до управління юстиції надійшли пояснення безпосереднього керівника державного виконавця з приводу вказаних обставин(а.с.135-139 том 1).

Тобто, відповідачем дотримані вимоги п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 73 Закону, якими визначено, що дисциплінарна справа повинна містити:

пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Листом від 02.04.2019 за вих. №07.02-06/07.02-34/1408 ОСОБА_2 додатково проінформовано про призначення засідання комісії на 05.04.2019 та запрошено прийняти участь у засіданні.

Загалом Закон України "Про державну службу" не містить норм, якими передбачено обов`язкову участь державного службовця у засіданнях комісії.

До того ж, позивач була присутня на засіданні 05.04.2019 р.

Щодо посилання позивача на порушення строків розгляду дисциплінарної справи та відсутності підстав для проведення засідання комісії, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.75 Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Строки, в межах яких має бути здійснено розгляд дисциплінарної справи у відношенні державного службовця, чинним законодавством не встановлено.

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.04.2019 по 15.04.2019 позивач перебувала у щорічній основній відпустці, відповідно до наказу ГТУЮ у Харківській області від 19.03.2019 № 273/6(а.с.189 том 1).

Наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області №831/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » датований 22.04.2019, тобто виданий після закінчення відпустки державного службовця, що повністю узгоджується з положеннями законодавства.

Суб`єкту призначення 05.04.2019 р. направлено подання дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення до державного службовця.

Частиною першою ст. 77 Закону України "Про державну службу" встановлено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

З огляду на те, що перший робочий день ОСОБА_2 після відпустки - 16.04.2019 р. та з метою надання їй можливості повною мірою захистити свої права, в цілях недопущення їх порушення, суб`єктом оскарження запропоновано та надано змогу позивачу подати відповідні пояснення з приводу причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, та враховуючи вимоги ст. 75 Закону України "Про державну службу".

Таким чином, прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення суб`єктом призначення поза межами 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії обумовлено виключно конкретними обставинами, з огляду на вжиття всіх заходів відповідачем, направлених на уникнення порушення прав державного службовця.

Статтею 75 Закону встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

На виконання вимог Закону листом від 10.04.2019 за вих. №07.02-06/07.02-34/67 старшому державному виконавцю ОСОБА_2 направлено повідомлення про необхідність надання письмових пояснень з підстав та причин вчинення дисциплінарного проступку.

Враховуючи факт перебування у відпустці позивача до 15.04.2019, наступного дня, листом від 16.04.2019 за вих. № 09.01-23/09.01.36/1597 ОСОБА_2 направлено лист з пропозицією надати пояснення суб`єкту призначення, тобто начальнику Головного територіального управління юстиції у Харківській області, як того вимагають положення ст. 75 Закону України "Про державну службу", в термін до 18.04.2019.

Відповідно до статті 75 цього закону, не надання таких пояснень суб`єкту призначення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Пояснення ОСОБА_2 надійшли до управління юстиції 17.04.2019 р., однак адресувались вони голові дисциплінарної комісії, в порушення вимог ст. 75 Закону Україну «Про державну службу», що в свою чергу, унеможливило їх врахування, при прийнятті рішення суб`єктом призначення, оскільки подання у відношенні ОСОБА_2 вже знаходилось на розгляді саме суб`єкта призначення. Тому, вказані пояснення лише приєднанні до матеріалів дисциплінарної справи.

Відносно притягнення позивача до відповідальності шляхом позбавлення премії за листопад 2018 за аналогічні порушення, суд вказує наступне.

Позбавлення премії державного виконавця не є видом дисциплінарного стягнення.

Вказане знайшло підтвердження у статті 50 Закону, де вказано, що державним службовцям можуть встановлюватися премії за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності. До премій державного службовця належать:

премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Враховуючи вищезазначене, застосування до державного виконавця такої санкції як позбавлення премії за місяць є виключно рішенням безпосереднього керівника, що відбулось в даному випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Суд ретельно дослідивши усі докази, які містяться в адміністративній справі, прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про скасування наказу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.