Рішення № 83318799, 30.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2397/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про :

- визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- скасування рішення від 28.12.2018 №240;

- зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення за призначенням пенсії, провести з вказаної дати відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, та станом на 01.01.1993 прожила в цій зоні не менше трьох років; досягла необхідного віку для призначення пенсії зі зменшенням віку; подала всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували відсутність необхідних умов для призначення цієї пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

24.07.2019 Полтавським об`єднаним управління Пенсійного фонду України Полтавської області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач пояснив, що аналіз документів гр. ОСОБА_1 для призначення дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону № 796, зокрема: посвідчення громадянки, яка постійно працювала чи працює або постраждала чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) гарантованого добровільного відселення (категорії 3) серія НОМЕР_1 , виданого Полтавською обласною державною адміністрацією 20.04.1993 року; архівної довідки № ВП-2428 від 23.03.1993 року, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією про те, що гр. ОСОБА_1 на 1 січня 1993 проживала на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років у м. Коростені, але не зазначено період проживання на даній території. На підставі вищевикладеного, Управління прийшло до висновку щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року за № 796-ХІІ в зв`язку з відсутністю підтверджуючої в установленому законодавством порядку тривалості періоду роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. У задоволенні позову просить відмовити.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.04.1993 (а.с. 15).

28.09.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с.49/.

Рішенням від 28.12.2018 за №240 /а.с.47/ Полтавським ОУПФ відмовлено у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю підтвердженої в установленому законодавством порядку тривалості періоду роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Так, в рішенні відповідач зазначив, що аналіз документів гр. ОСОБА_1 для призначення дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема:

- посвідчення громадянки, яка постійно працювала чи працює або постраждала чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) гарантованого добровільного відселення (категорії 3) серія НОМЕР_1 , виданого Полтавською обласною державною адміністрацією 20.04.1993 року;

- архівної довідки № ВП-2428 від 23.03.1993 року, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією про те, що гр. ОСОБА_1 на 1 січня 1993 проживала на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років у м. Коростені, але не зазначено період проживання на даній території;

- довідки №121 від 12.08.201, виданої ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня", про роботу з 21.11.1985 по 31.5.1991 не містить інформації щодо постійної роботи на території гарантованого добровільного відселення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).

Згідно з ст.49 Закону №796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796 визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, пунктом другим частини першої вказаної статті передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий висновок міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17 та від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, належить звернути увагу на те, що в його основу покладено переконання відповідача, що позивачем не надано підтвердженої в установленому законодавством порядку тривалості періоду роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Так, Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області не визнає довідку архівної довідки № ВП-2428 від 23.03.1993 року, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією про те, що гр. ОСОБА_1 на 1 січня 1993 проживала на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років у м. Коростені належним доказом постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки остання не містить періоду проживання на даній території. А також з огляду на те, що довідка ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня" №121 від 12.08.201 про роботу з 21.11.1985 по 31.5.1991 не містить інформації щодо постійної роботи позивача на території гарантованого добровільного відселення.

Не погоджуючись з обґрунтованістю мотивів спірного рішення, суд виходить з таких міркувань.

За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Отже, довідка органа місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у розумінні Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є належним доказом підтвердження періоду проживання, роботи особи на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, місто Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (III зона радіоактивного забруднення місцевості внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС).

Як видно з копії довідки, виданої Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1, громадянка ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в м. Коростені Житомирської області з 14.07.1987 року по 11.01.1990 року /а.с. 24/.

Суд вважає довідку Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 про те, що ОСОБА_1 проживала з з 14.07.1987 року по 11.01.1990 року в м. Коростень Житомирської області належним доказом постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення упродовж зазначеного в ній періоду.

Відповідачем не надано відомостей, які б суперечили відомостям довідки № ВП-2428 від 23.03.1993 року, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією, та наданої відповідачу під час звернення із заявою про призначення пенсії.

Також, згідно довідки ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня" від 12.08.2016 №121, громадянка ОСОБА_1 працювала на Коростенському заводі шляхових машин "Жовтнева кузня" у період з 21.11.1985 року по 31.05.1991 року /а.с. 21/.

Посилання Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на те, що довідка ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня" від 12.08.2016 №121 не містить інформації щодо постійної роботи позивача на території гарантованого добровільного відселення, як на підставу для невизнання такого документа належним доказом підтвердження періоду роботи особи на територіях радіоактивного забруднення, є хибними та відхиляються судом з тих підстав, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, який підтверджує період та стаж роботи особи.

Поряд із цим, суд зазначає, що наявною в матеріалах справи копією заяви про призначення пенсії від 28.09.2018 року /а.с. 49/ підтверджено, що фактично ОСОБА_1 станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 54-річного віку.

Положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійний вік позивача становить 60 років, а з урахуванням максимально можливого зменшення пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 54 роки.

Безспірно, посвідчення "громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, посвідчення "громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення" 3 категорії свідчить, що державою визнано, що позивач станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживав або постійно працював або постійно навчався не менше трьох років, що надає йому право на зменшення віку виходу на пенсію лише на три роки.

Разом з тим, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів постійного проживання чи праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення терміну не менше 3 років, окрім 3 років такого проживання чи праці до 01.01.1993 років. В суду відсутні докази наявності у позивача, на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку - 28.09.2018, постійного проживання чи праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення терміну не менше 3 років, окрім 3 років такого проживання чи праці до 01.01.1993 років.

Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження лише те, що позивач станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживав або постійно працював не менше трьох років, що надає йому право на зменшення віку виходу на пенсію лише на три роки.

Відсутність таких даних виключає наявність підстав у суду зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, корд ЄДРПОУ 40383769) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва