Рішення № 83318759, 30.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6318/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Представника Уповноваженого у південних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Остапенка Олександра Анатолійовича про визнання протиправними дії та зобов`язання скласти протокол,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного з позовом до Представника Уповноваженого у південних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Остапенка Олександра Анатолійовича , в якому просив:

1. Визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у зухвало-ганебному, корупційному зволіканні обов`язків Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у відповідності з якими впродовж двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення він повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення.

2.Визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у зволіканні ним Закону України «Про звернення громадян», а саме ст.7 означеного Закону, згідної якої: Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

3. Визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у нехтуванні покладених на нього Уповноваженим обов`язків згідно з ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» здійснювати контроль за розглядом звернень громадян.

4.Зобов`язати відповідача у відповідності з п.11 ч.1 ст.255 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене начальником Управління захисту економіки ОСОБА_3 , передбачене ст.212-3 КУпАП у двох екземплярах, один з яких надати означеній особі, а другий направити до суду.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач звернувся до військового комісара Подільського об`єднаного військового комісаріату Палатнікова С.О. з заявою про те, що мешканець м. Подільська Одеської області ОСОБА_4 , з яким він підтримує дружні стосунки, неодноразово разом був з ним у розважальних закладах міста, зустрічався на офіційних й неофіційних заходах, але вказаний громадянин не перебуває на військовому обліку у будь-якому військоматі. Про це добре відомо військовому комісару ОСОБА_5 , який за своїми посадовими обов`язками повинен був скласти протокол на ОСОБА_4 й притягнути останнього до відповідальності, але з корисливих мотивів, умисно цього не зробив.

Позивач вважає такі дії посадової особи корупційними, а тому з відповідним електронним зверненням звернувся до Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

У своєму зверненні позивач зазначив, що своєю бездіяльністю військовий комісаріат Подільського об`єднаного військового комісаріату ОСОБА_5 скоїв адміністративне правопорушення, а саме: вчинив корупційні дії, які полягають у наданні переваг третій особі в ухиленні вій військового обліку, позивач просив скласти адміністративний протокол на вказану посадову особу та залучити його до розгляду даного звернення.

Однак, посадові особи Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України не тільки у відповідності до вимог чинного законодавства не складено протокол, а навіть не здійснено жодних дій з перевірки наведених позивачем фактів про вчинення корупційних дій посадовою особою.

Позивач зазначив, що без проведення жодних дій з перевірки, викладених ним фактів при вчиненні корупційних дій військовим, начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції ОСОБА_3 на свій в власний розсуд змінив кваліфікацію звернення позивача з заяви про вчинення корупційних дій, вчинених посадовою особою на заяву про злочин.

Тобто, на думку позивача, начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції Семенцов О.Ю., скерував звернення позивача у порядку ст. 214 Кримінально - процесуального кодексу України до Подільського ВП ГУНП України в Одеській області не повідомив його відповідно до чинного законодавства.

Позивач з метою усунення правопорушення зателефонував до Управління захисту економіки.

Позивач зазначив, що обов`язком Управління захисту економіки Національної поліції України є викриття фактів корупції, а саме про можливий факт корупційних дій вчинених Подільським військовим комісаром ОСОБА_5

Внаслідок того, що начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції ОСОБА_3 не розглянув у встановлений строк звернення позивача та не надав на нього обґрунтовану відповідь, 22.09.2018 р. позивач звернувся до Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини з відповідною заявою, у якій просив згідно з п.11 ч. 1 ст.255 Кодексу України про адміністративне правопорушення у справах про правопорушення, передбачені ст.212-3 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, вчинене начальником Управління захисту економіки ОСОБА_3

11.10.2018 р. листом за №23.5/10-170/дз327002-18/15-96 позивач отримав відповідь від Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у південних областях, в якій зазначено, що Управлінням захисту економіки встановлено, що в матеріалах звернення позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, тому дії Уповноваженого не поширюються на порядок розгляду таких справ.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач не здійснив належним чином розгляд його заяви.

10.12.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

17.01.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, суд, продовжив підготовче провадження до 90 днів.

06.02.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції

27.02.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

06.03.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

26.03.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

02.04.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження по справі №420/6318/18 до вирішення питання про відвід головуючого судді по справі.

03.04.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про відвід головуючого судді по справі.

15.04.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

08.05.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання,залишена без розгляду заява позивача про відвід головуючого судді по справі, оскільки суд вважає, заявлення відводу завідомо безпідставним, таким що спрямоване на затягування розгляду справи.

14.05.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

04.06.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання залишена без розгляду заява позивача про відвід головуючого судді по справі, оскільки дане питання вже буде розглянуто та позивач не пояснив з яких підстав він заявляє відвід судді та закрито підготовче провадження.

05.06.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

24.06.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

16.07.2017. проведено судове засідання в режимі відеоконференції. Позивач в судовому засіданні заявив відвід головуючому судді по справі. Однак подані відводи як і минулий раз так і в теперішній є завідомо безпідставними, які спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, а тому суд їх розцінює як зловживання процесуальними правами, що є неприпустимими у зв`язку із цим суд на місці ухвалив залишити клопотання позивача без розгляду.

Позивач в судовому засіданні почав розмовляти по телефону та відмовився відповідати на питання судді. Суд зробив зауваження , оскільки на думку суду позивач розмовляючи по телефону постійно перебивав головуючого суддю у відкритому судовому засідання, та чинив протиправні перешкоди для здійснення судочинства. Позивач не реагував на зауваження суду, продовжуючи розмовляти по телефону та перебивати головуючого, через невиконання зауваження суду припинити розмову по телефону - суд здійснив попередження. Позивач не реагував на попередження суду, продовжував розмовляти по телефону. Суд через не реагування на попередження та у зв`язку із продовженням телефонної розмови та постійного перебивання судді застосував повторне попередження. За порушення порядку під час судового засідання та невиконання розпоряджень судді, суд, усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, ухвалив видалити позивача із зали судових засідань відповідно до ч.1 ст.146 КАС України.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Вобґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 22.09.2018 р. від позивача надійшла скарга щодо можливого порушення посадовими особами Управління захисту економіки в Одеській області права на звернення. Вказана скарга була розглянута на надано відповідь 11.10.2018 р. № 23.5/10-170/Д327002-18/15-96.

Перевіркою Управління було встановлено, що оскільки в матеріалах звернення ОСОБА_1 вбачались ознаки кримінального правопорушення, зазначені матеріали за територією можливого вчинення правопорушення були скеровані до Подільського ВП ГУНП в Одеській області для реєстрації в журналі ЄО (журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) та подальшого прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України, про що ОСОБА_1 було письмово проінформовано.

Також відповідач у відзиві зазначив, що сферою застосування Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України х прав людини» є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Уповноважений приймає та розглядає звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Однак його дія не поширюється на порядок розгляд заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус судів», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції» Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що позивач звернувся до військового комісара Подільського об`єднаного військового комісаріату Палатнікова С.О. з заявою про те, що мешканець м. Подільська Одеської області ОСОБА_4 , з яким він підтримує дружні стосунки, неодноразово разом був з ним у розважальних закладах міста, зустрічався на офіційних й неофіційних заходах, але вказаний громадянин не перебуває на військовому обліку у будь-якому військоматі. Про це добре відомо військовому комісару ОСОБА_5 , який за своїми посадовими обов`язками повинен був скласти протокол на ОСОБА_4 й притягнути останнього до відповідальності, але з корисливих мотивів, умисно цього не зробив.

Позивач вважає такі дії посадової особи корупційними, а тому з відповідним електронним зверненням звернувся до Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

У своєму зверненні позивач зазначив, що своєю бездіяльністю військовий комісаріат Подільського об`єднаного військового комісаріату ОСОБА_5 скоїв адміністративне правопорушення, а саме: вчинив корупційні дії, які полягають у наданні переваг третій особі в ухиленні вій військового обліку, позивач просив скласти адміністративний протокол на вказану посадову особу та залучити його до розгляду даного звернення.

27.08.2018 р. листом начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції Семенцов О.Ю. повідомив позивача, що його звернення зареєстроване за вх.№ Л-646 від 09.08.2018 р. щодо бездіяльності військового комісара Подільського об`єднаного військового комісаріату Палатнікова С.О., направлено в порядку 214 КПК України до Подільського ВП ГУНП в Одеській області.

02.10.2018 р. начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції Семенцов О.Ю. повторно направив лист позивачу за №Л-646 в якому зазначено, що оскільки в матеріалах звернення ОСОБА_1 вбачались ознаки кримінального правопорушення, зазначені матеріали за територією можливого вчинення правопорушення були скеровані до Подільського ВП ГУНП в Одеській області для реєстрації в журналі ЄО (журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) та подальшого прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України, про що ОСОБА_1 .

Однак позивач вважає, що посадові особи Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України не тільки у відповідності до вимог чинного законодавства не складено протокол, а навіть не здійснено жодних дій з перевірки наведених позивачем фактів про вчинення корупційних дій посадовою особою.

Тобто, на думку позивача, начальник Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції Семенцов О.Ю., скерував звернення позивача у порядку ст. 214 Кримінально - процесуального кодексу України до Подільського ВП ГУНП України в Одеській області не повідомив його відповідно до чинного законодавства.

22.09.2018 р. позивач звернувся до Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини з відповідною заявою, у якій просив згідно з п.11 ч. 1 ст.255 Кодексу України про адміністративне правопорушення у справах про правопорушення, передбачені ст.212-3 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, вчинене начальником Управління захисту економіки ОСОБА_3

11.10.2018 р. за № 23.5/10-170/Д327002-18/15-96 відповідач надав лист відповідь на заяву позивача (а.с.8).

В листі за №23.5/10-170/Д327002-18/15-96 зазначено, що перевіркою Управління було встановлено, що оскільки в матеріалах звернення ОСОБА_1 вбачались ознаки кримінального правопорушення, зазначені матеріали за територією можливого вчинення правопорушення були скеровані до Подільського ВП ГУНП в Одеській області для реєстрації в журналі ЄО (журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) та подальшого прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України, про що позивача було письмово проінформовано.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

ІV. Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 101 Конституції України гарантує, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.2 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини`сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Дія цього Закону також поширюється на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України, у випадках, передбачених окремим законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Згідно з ст.4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням.

Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України - місто Київ.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України.

Обов`язок співпраці з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та його представниками випливає зі ст. 11 та ст. 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Так, органи державної влади, їхні посадові особи, до яких звернувся Уповноважений або представник Уповноваженого, зобов`язані співпрацювати та надавати інформацію і пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст.12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

З огляду на заяву позивача від 22.09.2018р., яку він подав до відповідача, він скаржився про відмову у розгляді його заяви-повідомлення про корупцію начальником Управління захисту економіки в Одеській області Семенцовим О.Ю.

Суд встановив, що відповідач листом за № 23.5/10-170/Д327002-18/15-96 від 11.10.2018 р. повідомив позивача що перевіркою Управління було встановлено, що оскільки в матеріалах звернення ОСОБА_1 вбачались ознаки кримінального правопорушення, зазначені матеріали за територією можливого вчинення правопорушення були скеровані до Подільського ВП ГУНП в Одеській області для реєстрації в журналі ЄО (журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) та подальшого прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України, про що позивача було письмово проінформовано.

Таким чином, з огляду на характер заяви (повідомлення про корупцію), суд робить висновок, що в ній йдеться про корупційне правопорушення, яке відноситься до сфери регулювання законодавством пов`язаним із запобіганням та протидією корупції та за яке законом встановлено кримінальну відповідальність. А відтак - суд погоджується з позицією відповідача, що порядок розгляду такої скарги регулюється КПК України. Також суд вважає, що, на викладені обставини у заяві про вчинення корупційних дій, поширюється дія ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції».

Суд зазначає, що відповідач у своїй діяльності має додержуватися вимог законодавства і не може виходити за межі наданих йому повноважень.

Отже, відповідач приймає та розглядає звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Зокрема, у відповідності до ст.12 Закону України «Про звернення громадян» відповідач не має повноважень розглядати скарги про вчинення кримінальних правопорушень та приймати рішення в порядку КПК України.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, з урахуванням приписів чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.5 статті 139 КАС України: «У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір», а відповідач не поніс жодних судових витрат, суд не здійснює їх розподіл.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 255, 263, 291, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач -Представник Уповноваженого у південних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Остапенко Олександр Анатолійович, адреса: 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, код ЄДРПОУ: 39549642.

Суддя О.Я. Бойко

.