Рішення № 83318392, 10.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 р. Справа №480/427/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Луніки Т.Я. ,

представника відповідача - Веремієнко В.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2019 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, який вона та її представник підтримали та уточнили в ході розгляду справи, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач 18.03.2015 була прийнята на посаду провідного спеціаліста командування до Сумського обласного військового комісаріату. 01.05.2016 року їй присвоєний 9 ранг державного службовця. Відповідно до Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці держаних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 №292 розмір посадового окладу за групою праці 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення становить з 01 травня 2016 року 1723 грн., посадовий оклад провідного спеціаліста склав 2240 грн., розмір надбавки за 9 ранг державного службовця склав 200 грн. Проте, Сумським обласним військовим комісаріатом розмір посадового окладу та надбавка за ранг встановлена та почала виплачуватися позивачу лише в серпні 2016 року. При перерахунку заробітної плати відповідач безпідставно зменшив вже призначений позивачу розмір премії та не включив надбавку за виконання особливо важливої роботи, призначеної у відповідності до наказу Міністра оборони №164 від 30 березня 2006 року, який діяв до 15 березня 2017 року. Внаслідок таких дій недоплачено позивачці премію за травень 134,4 грн., червень - 302,4 грн., липень 23,42 грн. та надбавку за травень 1690,4 грн., червень 1690,4 грн., липень - 153,80 грн. В результаті позивач отримала не в повному обсязі заробітну плату за травень - липень 2016 року, зокрема за травень - 1824,8грн., червень - 1992,8 грн., липень - 177,22 грн., а всього 3994,82 грн., тому вона просить зобов`язати відповідача виплатити їй вказану суму, утримавши всі податки та обов`язкові платежі.

Крім того, позивачем у вересні 2016 року та січні 2017 року були подані заяви про виплату їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у відповідності до положень ст.54 Закону України «Про державну службу». Проте, такі виплати їй проведені не були, водночас більшість інших працівників матеріальну допомогу отримали, причини надання їм переваг, роботодавець не пояснив. Тому позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй матеріальну допомогу за 2016, 2017 роки.

Позивач також зазначає, що була звільнена з Сумського обласного військового комісаріату 12.04.2017, на день звільнення відповдівач не провів з нею повних розрахунок, зокрема в частині недоотриманої заробітної плати внаслідок перерахунку в сумі 3994,82 грн., та матеріальної допомоги, тому на підставі статей 116,117 КЗпП України просить зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з дня звільнення по день день вирішення справи судом, виходячи із середньоденного розміру заробітної плати в сумі 222,93 грн. та тривалості затримки 557 робочих днів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задовлення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у зв`язку з набаранням чинності Законом України «Про державну службу» з 01.05.2016, позивачці був проведений перерахунок заробітної плати. Пеперахунки проводилися у відповідності до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.08.2016 №248/3/9/3/292, розпорядження Сумського обласного військового комісара від 26.09.2016 №5/302, наказу Сумського обласного військового комісара №141 від 27.09.2016.

В частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідач зазначив, що такі виплати відповідно до ст.54 Закону України «Про державну службу» здійснюються за рішенням керівника в межах фонду оплати праці.

Крім того, позивач з 12.04.2017 звільнена з посади у зв`язку з переведенням до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, тому має право на отримання матеріальної допомоги за 2017 років за новим місем роботи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 18.03.2015 по 12.04.2017 працювала на посаді провідного спеціаліста командування Сумського обласного військового комісаріату, 01.05.2016 року їй присвоєний 9 ранг державного службовця ( а.с.6-9).

01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015, який визначив умови оплати праці державних службовців.

Відповідно до ст.50 цього Закону держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:

1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Відповіднодо п.7 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

Пунктом 14 Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачалось, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

До таких виплат відносилась, зокрема, надбавка за виконання особливо важливої роботи ( Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №289 «Про затвердження Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям» ).

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці держаних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 №292 визначено, що розмір посадового окладу за групою праці 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення становить з 01 травня 2016 року 1723 грн., посадовий оклад провідного спеціаліста склав 2240 грн., розмір надбавки за 9 ранг державного службовця склав 200 грн.

Проте, встановлення посадового окладу та надбавки ОСОБА_1 , відбулося лише в серпні 2016 року, при цьому в серпні відповідач здійснив перерахунок позивачу вже нарахованої та виплаченої заробітної плати за травень-липень 2016 року, застосувавши у розрахунку новий посадовий оклад та надбавку за ранг, проте, безпідставно зменшивши вже встановлений розмір премії, яка входила до складу заробітної плати та скасувавши надбавку за виконання особливо важливої роботи.

Так, надбавка за виконання особливо важливої роботи та преміювання працівників передбачалось наказом Міністра оборони України від 30 березня 2006 року № 164 «Про упорядкування структури та Умов оплати праці працівників ( не військовослужбовців органів військового та державного управління)», який діяв до 15 березня 2017 року, а також Колективним договором на 2017-2019 між адміністрацією та профспілковим комітетом, схваленим на загальних зборах 01.09.2016 ( а.с.90-105), дія якого в цій частині тривала до 05.05.2017.

Наказами військового комісара Сумського міського військового комісара від 27.05.2016 №82, від 24.06.2016 №98, від 26.07.2016 №116 ( а.с.71,72,73) встановлений розмір премії позивачу за травень 26%, червень 60%, липень 50% та надбавка за виконання особливо важливої роботи відповідно до за травень 50%, червень 50%, липень 50%. Зазначені премії та надбавки були нараховані та виплачені у складі заробітної плати за вказані періоди.

Однак, наказом військового комісара Сумського міського військового комісара від 27.09.2016 №141 ( а.с.69-70) вже призначена і виплачена заробітна плата зменшена, зокрема, за рахунок перегляду розміру премії позивачу за травень 2016 року до 20%, за червень до 46,5%, за липень до 38,5%, та за рахунок скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Таким чином, позивач не отримала премію за травень 134,4 грн., червень - 302,4 грн., липень 23,42 грн. та надбавку за травень 1690,4 грн., червень 1690,4 грн., липень - 153,80 грн., а всього не отримала заробітну плату за травень - липень 2016 року, зокрема за травень - 1824,8грн., червень - 1992,8 грн., липень - 177,22 грн., а всього 3994,82 грн.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

При розгляді даної справи суд бере до уваги розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати та вважає за справедливе застосувати принцип співмірності і зменшити за таких обставин розмір відшкодування заробітку за час затримки розрахунку до 3994,82 коп.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2016, 2017 роках зверталася до керівництва з заявами про виплату їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у відповідності до положень ст.54 Закону України «Про державну службу» ( а.с. 17, 18, 19). Проте, матеріальна допомога їй виплачена була, як не було повідомлено і про причини відмови.

Дії відповідача в цій частині суд також вважає неправомірними, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про державну службу» державному службовцю у випадках і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2,3 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016, № 500 , державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. Відповідно до п.2 розділу «Оплата праці державних службовців» Колективного договору на 2017-2019 між адміністрацією та профспілковим комітетом ( а.с. 95-105), державним службовцям у межах фонду оплати праці надається матеріальна допомог для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати один раз на рік на підставі особистої заяви з документами, які є підставою для подання клопотання ( смерть близької людини, народження дітей, навчання) та які пропрацювали в даній установі не менше 6 місяців.

Таким чином матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою, може виплачуватись тим державним службовцям , у яких є потреба у вирішенні певних соціально-побутових питань, поважність яких і потреба в яких вирішується керівником державного органу, у даному випадку таке право має військовий комісар Сумського обласного військового комісаріату.

Як вже встановлено вище, 12.09.2016 та 24.01.2017 ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, потребу обґрунтовувала необхідністю додаткових коштів для встановлення пам`ятника на місці поховання батька, який помер у 2016 році. Однак, заяви залишилися без задоволення, при цьому відмова у виплаті матеріальної допомоги позивачу відповідачем не обґрунтована.

Обгрунтовуючи свою відмову у запереченні проти позову, відповідач наполягав лише на тому, що виплата матеріальної допомоги є правом керівника та обмежена обсягами фінансуванням. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що таке право не є абсолютним, а рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають відповідати критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме прийнятими ( вчиненими): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Констиутцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо ( неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що у 2016, 2017 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань іншим державним службовцям була виплачена, що підтверджує і відповідач ( а.с.21-22, 24, 25). При цьому, відповідачем не наведено переконливих доводів та не надано доказів щодо правомірності надання переваги іншим держаним службовцям Сумського обласного військового комісаріату та обмеження у цьому праві позивача за наявності рівних умов.

Відтак, на думку суду, є протиправними дії відповдіача, які полягали у невиплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Сумського обласного військового комісаріату виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за вказані роки.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Сумського обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ 08269552, вул.Г.Кондратьєва, 30, м.Суми, 40030) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов"язати Сумський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 з утриманням податків та обов"язковихї платежів заборгованість по заробітній платі за травень, червень, липень 2016 року у розмірі 3994,82 грн., виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 3994,82 грн., нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 та 2017 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 16 липня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах