Рішення № 83318180, 22.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002479

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м.Київ-53, пл.Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) (далі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) (далі - відповідач 2, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить:

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 26.04.2019;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС України у Львівській області від 06.02.2019 №Ф-9185-53.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є добросовісним платником податків та справно сплачував податки з 1994 року по 2018 рік, що підтверджують його щорічні декларації про доходи, здані до податкових органів Херсонської та Львівської областей. Проте, 06.02.2019 ГУ ДФС у Львівській області сформувало позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-9185-53 зі сплати ЄСВ на загальну суму 18276,72 грн. Не погоджуючись з цією вимогою, позивач подав скаргу до ДФС України, в якій просив її скасувати, як таку, що сформована з порушенням чинного законодавства. 02.05.2019 ОСОБА_1 отримав рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2019 №20342/6/99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-9185-53 ГУ ДФС у Львівській області залишено без змін, скаргу фізичної особи, самозайнятої особи ОСОБА_1 від 28.03.2019 №б/н - без задоволення. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача постановлене з порушенням 20-ти денного строку розгляду скарги, встановленого п.56.8, п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення та вимога про сплату боргу є безпідставними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою від 20.05.2019 судом зменшено розмір судового збору ОСОБА_1 за подання позовної заяви у даній справі.

Ухвалою від 20.05.2019 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів ГУ ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-9185-53 від 06.02.2019 на суму 18276,72 грн. Відповідач також вказує на те, що рішення ДФС України від 26.04.2019 №20342/6/99-99-11-05-02-25 «Про результати розгляду скарги» винесено та надіслано позивачу в межах 30 календарних днів, як це передбачено п.7 ч.4 ст. 25 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Львівській області вважає доводи позовної заяви ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказує на те, що його скарга на вимогу від 06.02.2019 №Ф-9185-53 повинна розглядатись протягом загального 20 денного строку, який відповідач порушив. Окрім цього, ОСОБА_1 вказав, що із оскаржуваної вимоги не зрозуміло на підставі чого вона сформована.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №029798, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 28.06.1994 Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією Херсонської області. З 09.06.2009 позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець та - з 18.01.2010 як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

06.02.2019 ГУ ДФС в Львівській області, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9185-53.

ОСОБА_1 вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-9185-53 неправомірною, 29.03.2019 оскаржив її до Державної фіскальної служби України (а.с.11).

Рішенням Державної фіскальної служби України №20342/6/99-99-11-05-02-25 від 26.04.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-9185-53 залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення (а.с.09,10).

Дане рішення позивач отримав 02.05.2019.

Не погоджуючись із діями Головного управління ДФС України у Львівській області та Державної фіскальної служби України щодо прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-9185-53 та рішенням №20342/6/99-99-11-05-02-25 від 26.04.2019 про результати розгляду скарги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон України № 2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст.4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави суду дійти висновку, що недоїмкою по єдиному соціальному внеску є не лише своєчасно несплачена самостійно визначена платником сума, але й сума єдиного внеску самостійно ненарахована платником. При цьому, у разі неотримання доходу чи нездійснення діяльності у звітному періоді, платник зобов`язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску. У разі самостійного ненарахування платником належної до сплати суми єдиного внеску, недоїмкою вважається мінімально визначена законом сума.

У 2017 році мінімальний розмір страхового внеску становив 704 грн. на місяць (3200 грн. - мінімальна зарплата у 2017 році * 22% = 704 грн.), у 2018 році - 819,06 грн. (3723 грн. - мінімальна заробітна плата у 2018 році * 22% = 819,06 грн.).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашають суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх винесення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до пункту 3, 4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця, недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з п. 2 розділу 111 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, зі змінами та доповненнями ( далі - Прядок № 435), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на пік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів та зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітнім періодом. Звітнім періодом для них є календарний рік (п. 4 розділу III Порядку № 435).

Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 розділу IV Порядку № 435).

Згідно п. 16 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідальним за правильність та достовірність Заповнення Звіту є страхувальник (п. 16 розділу II Порядку).

10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Наказ №422).

Відповідно до Наказу №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказ №422 визначає порядок: ведення ІКП та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Судом встановлено, що згідно з витягом з ІКП, в позивача станом на 31.01.2019 наявна недоїмка по єдиному внеску: за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018; за 2017 рік - 8448 грн., термін сплати 02.05.2018; за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018; за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.10.2018; за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн. - термін сплати 21.01.2019.

Суд також враховує, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464).

Водночас, дія ч.4 ст. 4 Закону України № 2464 не розповсюджується на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і для яких єдиний внесок здійснюється на загальних підставах.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність чинним законодавством не передбачено.

Судом встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець, мав пільгу по сплаті єдиного внеску з 24.01.2009 (пенсіонер за віком). Водночас, з 18.01.2010 і на час формування оскаржуваної вимоги позивач перебував на обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат). Тому, на ОСОБА_1 , не поширюються пільги щодо сплати єдиного внеску, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464. Позивач, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, повинен сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-9185-53 є правомірною і не підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо розгляду його скарги та скасування рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2019 №20342/6/99-99-11-05-02-25, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.02.2016 №175 за №175/28308, затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, який визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті (далі - Порядок №1124).

Згідно з п. 1 розділу IV Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Аналіз наведених норм, дає суду підстави вважати, що рішення, за наслідком розгляду скарги платника єдиного внеску на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючий орган має прийняти та надіслати протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Суд встановив, що позивач надіслав до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-9185-53, таке відправлення отримано відповідачем 02.04.2019.

Рішення №20342/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 прийняте Державною фіскальною службою України 26.04.2019, тобто в межах строку розгляду, визначеного пунктом 1 розділу IV вказаного Порядку №1124.

Як слідує з витягу відстеження листа на сайті Укрпошта за №0405342127401, рішення відповідачем надіслано до позивача листом з повідомленням про вручення 26.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскаржуване рішення отримане позивачем 02.05.2019, даний факт ним не заперечується.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача щодо порушення Державною фіскальною службою України строку розгляду його скарги та, відповідно, автоматичного задоволення такої, є безпідставними.

Щодо покликання позивача на п.56.8 та 56.9 ст.56 Податкового кодексу України, які слід застосовувати при розгляді його скарги, то суд зазначає, що процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті регулюється Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 09.12.2015 №1124. В даному випадку норми Податкового кодексу України на порядок розгляду скарги на вимогу про сплату єдиного внеску не застосовуються.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 29.07.2019.

Суддя Р.І. Кузан