Рішення № 83317158, 30.07.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1441/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2019 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 у м.Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини із житлового будинку (виділення частки), що є спільною частковою власністю, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини із житлового будинку (виділення частки), що є спільною частковою власністю.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 вересня 1995 року, вона є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , а іншим співвласником 1/2 частини житлового будинку є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем майна якої є відповідач - ОСОБА_2 . Між сторонами як співвласниками фактично визначено порядок користування будинком, який в цілому розподілений на дві окремі ізольовані квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 з господарськими будівлями і спорудами. Наявність факту того, що житловий будинок є спільною частковою власністю, перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності, оскільки для цього необхідна постійна згода співвласника, що й стало приводом для звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі в судовому засіданні та без фіксування технічними засобами, а позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позов визнала та просила справу розглядати без її участі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ст.247 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Співвласником іншої 1/2 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем майна якої є відповідач - ОСОБА_2 (а.с.13).

Наявність того факту, що житловий будинок є спільною частковою власністю, перешкоджає позивачеві ОСОБА_1 в повній мірі реалізувати своє право власності, оскільки для цього необхідна постійна згода іншого співвласника.

Тобто між співвласниками склався порядок користування приміщеннями будинку і господарськими спорудами, кожний з них за власні кошти здійснює утримання своїх часток нерухомого майна.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 Цивільного кодексу України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

За технічними показниками житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 може бути поділено (висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 575 від 5 жовтня 2018 року (а.с.14)).

Ѕ частина вказаного житлового будинку (квартира № АДРЕСА_2) , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , відповідно до технічного паспорта складається із наступних приміщень: коридора 1-1 площею 7,4 кв.м; коридора 1-2 площею 5,9 кв.м, кухні 1-3 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-4 площею 16,9 кв.м, кімнати 1-5 площею 10,9 м.кв., кімнати 1-6 площею 9,2 кв.м, ганку "а-4", Ѕ частини сараю "Б", туалету "Т1", бані "В", веранди "в", Ѕ частини погребу "П", частину огорожі, 1/2 частини колодязя (а.с.9-11).

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, згідно зі ст.358 ч.1,2 Цивільного кодексу України - "Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю".

Частина 1 ст.364 Цивільного кодексу України передбачає - "Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності". Також, згідно ст.367 ч.1 Цивільного кодексу України - "Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними".

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" № 7 від 4 жовтня 1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Судом встановлено, що учасники справи є співвласниками будинку, між якими фактично розподілено на квартири в ньому з окремими входами.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для виділення позивачеві ОСОБА_1 на праві власності частини житлової будівлі з надвірними будівлями та спорудами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 2, 19, 76-83, 247, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.316, 317, 321 ч.1, 358 ч.1, 364, 367 Цивільного кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 у виді квартири АДРЕСА_2 , що складається із приміщень:коридора 1-1 площею 7,4 кв.м; коридора 1-2 площею 5,9 кв.м, кухні 1-3 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-4 площею 16,9 кв.м, кімнати 1-5 площею 10,9 м.кв., кімнати 1-6 площею 9,2 кв.м, ганку "а-4", Ѕ частини сараю "Б", туалету "Т1", бані "В", веранди "в", Ѕ частини погребу "П", частину огорожі, 1/2 частини колодязя, відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого комунальним підприємством "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" від 5 жовтня 2018 року за № 575.

Право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 - припинити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_5 .

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк