Рішення № 83315485, 30.07.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4840/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участі секретаря Аллік Ю.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи в певний час,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - чоловіка рідної сестри його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги він обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Карло-Марксове м. Єнакієве, Донецької області та був похований у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Йому були видані медична довідка про причину смерті, а також свідоцтво про смерть останнього, при цьому у зв`язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров`я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті Костянтинівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області йому відмовлено, тому підтвердити смерть чоловіка рідної сестри своєї дружини у встановленому законом порядку він позбавлений можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для нього юридичне значення просив встановити факт смерті особи в певний час.

У судовому засіданні заявник підтримав заяву, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Костянтинівського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Єнакієве, Донецької області, є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки УСЗН Костянтинівської міської ради № 1425012822 від 26.11.2014 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактична адреса: АДРЕСА_2 (а.с.4-6).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Скригалов, Мозирського району, Гомельської області, та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаним постійним місцем проживання, у зв`язку з чим видано медичну довідку про причину смерті № 601 від 18 червня 2019 року. Причиною смерті ОСОБА_2 зазначені «Інфаркт бох півкуль головного мозку на тлі церебрального атеросклерозу». Також заявником одержано свідоцтво про смерть свояка від 18.06.2019 року № НОМЕР_7, видане відділом ЗАГС м. Єнакієве (а.с.9-10).

Ступінь родинного зв`язку заявника із ОСОБА_2 підтверджується наступними документами: свідоцтвом про укладення шлюбу заявника ОСОБА_1 із ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 26.08.1972 року; свідоцтвом про народження дружини заявника ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 21.03.1952 р., та її рідної сестри ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 24.06.1948 року, де їх батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 із ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 13.04.1967 року (а.с.25-28).

При цьому, перелічені документи про смерть ОСОБА_2 видані закладом охорони здоров`я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тобто є недійсними та не створюють юридичних наслідків.

Костянтинівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області за вих. № 15.18-62-2202 від 26.07.2019 року заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 оскільки пред`явлено медичний документ, форма якого не відповідає формі, встановленій діючим законодавством (а.с.17).

Судом також оглянуте надане заявником на підтвердження заявлених вимог оформлене на його ім`я Договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 №3647 від 18.06.2019 року на кладовищі «Карло-Марксове» м. Єнакієве, товарний чек від 18.06.2019 року про сплату ритуальних послуг, а також фотознімки місця поховання із відповідною табличкою на якій зазначені прізвище, ім`я та по-батькові похованого: « ОСОБА_2 », а також дати народження та смерті останнього: « ІНФОРМАЦІЯ_1-ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-16).

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово неконтрольованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

В силу вимог ч.ч.1-2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово неконтрольованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. К. Марксове, м. Єнакієве, Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 5, ЄРДПОУ 21969099), про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скригалов, Мозирського району, Гомельської області, - ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Карло-Марксове, м. Єнакієве, Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя