Рішення № 83314443, 25.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1670/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Савчук О.І.,

представника позивача Копко О.В.,

представників відповідача Панчук Т.П., Якименко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулося з позовом до Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" про стягнення податкового боргу в сумі 187 586, 77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 08.02.2019 відповідачу подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2018 рік, в якому самостійно визначено платіж в сумі 199 588, 00 грн., заборгованість по сплаті якого станом на 08.04.2019 становила 187 586, 77 грн. З метою погашення вказаної заборгованості Державному підприємству «Нововолинський ремонтно-механічний завод», була сформована та надіслана податкова вимога №1/2/6132 від 02.08.2011 року.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 95.3 статті 95 ПК України органи податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Враховуючи вищевказане, просить суд задовольнити позов.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.06.2019 на адресу суду від представника Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що підприємство перебуває в стані реорганізації. При цьому, законодавством визначений особливий порядок задоволення кредиторських вимог в разі початку процедури ліквідації юридичної особи, норми якого є спеціальними, а отже позовні вимоги не можуть бути задоволені, у зв`язку з пропуском строку заявлення кредиторських вимог, які виникли до закінчення такого строку.

Вказує, що 25.01.2019 листом №14/071 повідомив позивача про реорганізацію підприємства та вказано про визначений строк для заявлення вимог кредиторів два місяці з моменту опублікування. До листа додавався план заходів з реорганізації. У відповідь на лист №14/071 позивач направив лист від 06.02.2019 зазначивши про наявність податкової заборгованості в сумі 45 000 грн. Про інші суми боргу у строк, наданий для заявлення вимог кредиторів, Позивач не заявив. 01 березня 2019 року заявлена позивачем сума боргу 45 029, 81грн. була оплачена, що підтверджується платіжним дорученням №836.

Звертає увагу суду на те, що посилання на непереривність податкового боргу суперечить дійсним обставинам справи, оскільки 01.03.2019 відповідачем було погашено заявлений позивачем борг у розмірі 45 000 грн., а тому податковий борг перервався.

У відзиві представник відповідача також просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2019 адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 12:00 19 червня 2019 року.

13.06.2019 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій відповідач із запереченнями, викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується з підстав, що реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації.

Стверджує, що з моменту надсилання вимоги податковий борг не переривався, що підтверджується витягом з акта перевірки від 11.02.19 №2224/14 про наявність станом на 31.12.18 та станом на день подання позовної заяви боргу по податку на доходи фізичних осіб, тому податкова вимога є чинною.

21.06.2019 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких вказує, що податковий борг перервався, оскільки в картці платника податків, зазначено, що сума чистого прибутку внесена в картку 11.03.2019. Заявлений Позивачем борг 45 000 грн. погашено 01.03.2019, а сума чистого прибутку внесена 11.03.2019.

Відповідно, всупереч ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Позивачем порушено порядок пред`явлення вимоги і стягнення боргу, визначений ПК України. Також, вказуючи, що стягнення чистого прибутку не є податком, Позивач не має права посилатись на не переривання податкового боргу.

19.06.2019 у судовому засіданні суд оголосив перерву до 14:00 21 червня 2019 року у зв`язку з наданням до суду письмових документів.

03.07.2019 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказує, що, на думку позивача, обставина не належності даного платежу до податкового боргу, жодним чином не впливає на факт правомірності дій ГУ ДФС у Волинській області при реалізації її повноваження щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, оскільки приписи Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року, що наділяють контролюючі органами таким повноваженням (станом на день подання позову), власне і не передбачають віднесення платежу зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій до категорії податкового боргу такого підприємства як обов`язкової умови здійснення податковими органами функцій контролю за його сплатою.

21.06.2019 у судовому засіданні суд оголосив перерву до 11:00 09 липня 2019 року у зв`язку з необхідністю одержання нових доказів.

09.07.2019 розгляд справи відкладено на 12:00 15 липня 2019 року у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

12.07.2019 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що Відповідач перебуває в процесі припинення шляхом реорганізації, вимога про стягнення заборгованості є незаконною. Позивач порушує процедуру, визначену Цивільним кодексом України, відповідно ним обраний неправильний спосіб захисту.

Окрім того, звертає увагу суду, що через оформлення інкасового доручення у порядку, визначеному п.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. Позивач має право стягнути лише податковий борг. Однак, частина чистого прибутку не є податковим боргом.

15.07.2019 у судовому засіданні суд оголосив перерву до 14:00 25 липня 2019 року у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів

25.07.2019 протокольною ухвалою заяву представника позивача про зміну позовних вимог було повернено. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та додаткових поясненнях, просив в їх задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, заяви по суті справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2019 Державним підприємством «Нововолинський ремонтно-механічний завод» подано «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2018 рік, в якому ним самостійно визначено платіж в сумі 199 588, 00 грн.

Станом на 08.04.2019 року, згідно довідки про стан розрахунків з бюджетом, заборгованість відповідача становить 187 586, 77 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі Порядок).

Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків (пункт 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (пункт 3 Порядку).

Аналізуючи вищевказане, суд вказує розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов`язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу.

Підсумовуючи, суд зазначає, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача в добровільному порядку не погашена, обов`язок сплати боргу передбачена чинним законодавством, а тому позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованими.

Щодо наявності у позивача повноважень на пред`явлення зазначеного позову, то суд виходить з того, що відповідно до відповідно до п.п.19.-1.1, 19-1.22 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до п.17 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України 17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету належить до доходів Державного бюджету.

У п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» від 23.02.11 №138 прямо зазначено, що Державній податковій службі (правонаступником якою в теперішній час є Державна фіскальна служба) разом з Державною фінансовою інспекцією здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Тим більш, зазначеною постановою визначено, що саме до податкових органів, державні підприємства подають Розрахунки частини чистого прибутку (доходу) разом.

Положеннями п. 40.1 статті 40 ПК України передбачається, що Розділ II ПК України «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи (до яких, згідно статті 41 ПК України віднесено й органи доходів і зборів).

Водночас, згідно пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Сукупність зазначених норм дає підстави суду для висновків про те, що саме відповідач і є уповноваженим контролюючим органом, якому надано право на звернення до суду з позовами про стягнення у бюджет частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), у разі не перерахування їх підприємством самостійно.

ГУ ДФС у Волинській області вважає, що обставина не належності даного платежу до податкового боргу, жодним чином не впливає на факт правомірності дій ГУ ДФС у Волинській області при реалізації її повноваження щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, оскільки приписи Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року, що наділяють контролюючі органами таким повноваженням (станом на день подання позову), власне і не передбачають віднесення платежу зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій до категорії податкового боргу такого підприємства як обов`язкової умови здійснення податковими органами функцій контролю за його сплатою.

Щодо посилання відповідача на те, що підприємство знаходиться на стадії припинення суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до пункту 98.2 статті 98 ПК України у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків або цілісний майновий комплекс державного чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію, грошові зобов`язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

якщо реорганізація здійснюється шляхом об`єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об`єдналися, об`єднаний платник податків набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об`єдналися;

якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.

Реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного Кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод" в результаті реорганізації відсутні. Доказів про те, що відповідач завершив ліквідаційну процедуру та знятий з податкового обліку суду не надано.

Таким чином Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод" станом на час розгляду справи не ліквідоване та перебуває у стадії припинення, податкові зобов`язання правонаступникам не передані, а тому дане підприємство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями до моменту завершення ліквідаційної процедури та включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи.

Оскільки за відповідачем рахується заборгованість частини чистого прибутку, вжиті податковим органом заходи не призвели до її погашення, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДФС у Волинській області про стягнення боргу в сумі 187 586, 77 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" заборгованості частини чистого прибутку господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 187 586,77 грн. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 229, 243, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" заборгованість частини чистого прибутку господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 187 586 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 77 копійок в дохід Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області, адреса: 43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, .

Відповідач: Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод", адреса: 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 53.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 30.07.2019.