Ухвала суду № 83314012, 08.07.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6668/18

провадження № 1-кп/208/300/19

УХВАЛА

08 липня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю прокурора Хижниченко Є.Л., Монатко Д.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Піцик Р.В.

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов до суду з Дніпродзержинської місцевої прокуратури по обвинуваченню ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Дніпродзержинської місцевої прокуратури отримано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду від 13.05.2019 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено до 10.07.2019 року.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Піцик Р.В. у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, просять замінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Суд не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов`язання, з огляду на наступне.

Так, відповідно до КПК України обвинувачений та його захисник має право звернутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до 6 років позбавлення волі, а тому, не зважаючи на всі позитивні характеристики, наведені захистом, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності, крім того сам обвинувачений, потерпілі та свідки до теперішнього часу не допитані.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, приймаючи до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі № 3-208/ 2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Піцика Р.В. щодо заміни запобіжного заходу на більш м`який - особисте зобов`язання - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.09.2019 року.

Продовжити розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Н.О. Бондаренко