Рішення № 83312550, 24.07.2019, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/889/19

провадження № 2/136/308/19

РІШЕННЯ

іменем України

"24" липня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим 11.12.2002, відповідно до якого він заповів усе належне йому майно позивачеві ОСОБА_1 . Позивач спадщину прийняла шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інший спадкоємець, який мав право на обов`язкову частку у спадщині за наявності заповіту від свого права на спадкування відмовився, подавши заяву нотаріусу відповідного змісту. Позивач, будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю, оскільки об`єкт нерухомості мав статус колгоспного двору, отож належав його членам на праві спільної сумісної власності, однак визначити, яка частка належала спадкодавцеві нотаріусу не представляється за можливе, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач не подав до суду відзиву на позов, утім сільським головою подано заяву про визнання позову, відповідно до якої він не заперечував обставини викладені позивачем у позові, просив про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 14.05.2019 було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з`явились, представник надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого встановлено, що спадщина відкрилась за заповітом вчиненим 11.12.2002 ОСОБА_2 , відповідно до якого він заповів усе належне йому майно позивачеві ОСОБА_1 . Позивач спадщину прийняла шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено відомостями органу місцевого самоврядування (довідка від 22.12.2018 за №1499), інший спадкоємець син спадкодавця ОСОБА_4 , який за наявності заповіту набув право на спадкування обов`язкової частки у спадщині, від неї відмовився, подавши заяву відповідного змісту.

Наведене свідчить, що позивач є єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла, отож вона їй належить з моменту відкриття.

11.04.2019 постановою приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі на її ім`я нотаріального акту, оскільки житловий будинок, що увійшов до складу спадкової маси належить до колгоспного двору, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, отож встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю не представляється нотаріусу можливим.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121, 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння (а.с.20) житловий будинок по АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору, головою якого зазначено ОСОБА_2 .

Згідно відомостей органу місцевого самоврядування, які відображені у довідках від 11.04.2019 за №584 - 590, станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору, що розташований по АДРЕСА_1 , були: головою двору ОСОБА_2 , членами - дружина ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 .

Факт зміни прізвища ОСОБА_1 підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.18), відповідно до якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 було змінено прізвище на « ОСОБА_1 ».

Зібрані у справі докази підтверджують, що спірний об`єкт нерухомості належав трьом особам у рівних частках, тобто по 1/3 кожному, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла, на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 . Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна ОСОБА_3 встановлено, що спадщина відкрилась за законом, своїм правом на спадкування скористався чоловік спадкодавця ОСОБА_2 . Факт родинних відносин спадкодавця із ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.17). Інші спадкоємці цієї ж черги від свого права на спадкування відмовились.

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують належність 1/3 частки майна у виді житлового будинку по АДРЕСА_1 , - спадкодавцеві ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_2 спадщину прийняв так і не оформивши нотаріального акту на майно, що увійшло до складу спадкової маси. Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем є позивач, отож саме вона з урахуванням усіх обставин стала одноосібним власником нерухомого майна, який мав статус колгоспного двору, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку та узаконити своє право власності позивач позбавлений можливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, що є очевидним, а обраний нею спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.

Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце проживання: с. Вахнівка, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22524; ЄДРПОУ 04328973) про визнання права власності на житловий будинок,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при пред`явленні позову згідно квитанції №0.0.1343110790.1 від 03.05.2019, що становить 871, 56 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницької апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко