Рішення № 83310964, 15.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019 р.Справа № 910/5275/19

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

регіональної філії "Південна залізниця"

до Державного агентства резерву України

про стягнення 59 330,81 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач) про стягнення 59 330,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю витрат, понесених позивачем за зберігання матеріальних цінностей відповідача.

Ухвалою від 23.04.2019 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.05.2019 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.05.2019 р. від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у зв`язку з не підписанням акту взаєморозрахунків фактичних витрат, у відповідача відсутні підстави для сплати позивачу заявлених до стягнення коштів.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.04.2003 р. між Статутним територіально-галузевим об`єднанням Південна залізниця (у подальшому змінено на регіональну філію "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"), як зберігачем, та Державним комітетом з державного матеріального резерву (у подальшому - Державне агентство резерву України) укладено Договір № П/НР-031338/НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - Договір), предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - Цінності) без користування ними Зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках Зберігача (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності (далі Цінності) згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми N 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Пунктами 4.1. - 4.5. Договору сторони встановили, що відшкодування витрат за зберігання Цінностей визначається згідно щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих Цінностей мобілізаційного резерву. Кошторис розрахунку витрат на утримання Цінностей, направлений Зберігачем на погодження Комітету, повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку. Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання Цінностей, що підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків на утримання Цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) Зберігачу за зберігання Цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3. цього Договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Комітетом акта форми № 1.

12.11.2018 сторони погодили річний розмір коштів на відшкодування витрат залізниці (зберігача) на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2018 рік в сумі 253 084,16 грн. з ПДВ.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

За правилами ст. 946 ЦК, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Частиною 3 ст. 947 ЦК передбачено, що при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором, здійснивши зберігання цінностей у IV кварталі 2018 року, що підтверджується Актом на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по регіональній філії «Південна залізниця» за IV квартал 2018 року та Звіту позивача про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за IV квартал 2018 року.

Розмір витрат за вказаний період склав 59 330,81 грн. з ПДВ.

Проте, відповідач вартість наданих за Договором послуг не сплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо заявлених вимог та вважає їх необ`єктивними, нарахованими з порушенням норм законодавства, яке регулює даний вид правовідносин і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на відсутність обґрунтувань зазначених заперечень, зокрема, доказів неправильного або безпідставного нарахування позивачем витрат на зберігання.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 37472392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЖДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; код ЄДРПОУ 40081216) 59 330 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять) грн. 81 коп. витратна зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.07.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна