Рішення № 83310409, 23.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/506/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс"

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля"

про стягнення заборгованості в сумі 74564 грн 52 к.

Представники сторін не з`явилися.

встановив: Приватне підприємство "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення заборгованості в сумі 74564 грн 52 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

23.05.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 13.06.2019 (ухвала від 23.05.2019).

13.06.2019 суд відклав розгляд справи в судовому засіданні на 23.07.2019.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надіслав електронною поштою клопотання (від 13.06.2019 вх.№10277/19) про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.

17.07.2019 через канцелярію суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог вх.№14009/19 від 17.07.19, яку суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце його проведення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (від 11.06.2019 вх.№11160/19) про вручення ухвали суду від 23.05.2019, яке приєднано до матеріалів справи. Вимоги ухвали суду від 23.05.2019 не виконав, заяву про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подав.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2019 суд ухвалив рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення своїх договірних зобов"язань відповідач не оплатив поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість. Позивач обґрунтував позов ст.525,526,610,611,629 ЦК України та керуючись с. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні збитки та 3% річних на суму боргу.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача грошової заборгованості за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи, позивач за період з 31.05.2018 до 22.11.2018 поставив відповідачу товар на суму 221986 грн 16 к., що підтверджується накладними долученими до матеріалів справи, які досліджені судом та відповідають вимогам законодавства, є первинними документами, фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов"язку по проведенню розрахунків за отриманий товар на підставі поданих накладних.

В порушення умов договору, відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 146301 грн 36 к., докази приєднані до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 66468 грн 62 к.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача 05.03.2019 направив претензію №б/н з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. Докази її направлення знаходяться в матеріалах справи. У відповідь на претензію відповідач підписав акт звірки взаємних розрахунків та надіслав позивачу Гарантійний лист, згідно якого заборгованість визнав та просив відтермінувати платежі.

Оскільки станом на 20.05.2019 відповідач заборгованість не погасив, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних та інфляційні втрати і звернувся за захистом порушеного права до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткової накладної, то зобов"язання по оплаті товару виникло після прийняття товару.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати поставленого товару не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності, тому позов належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 66468 грн 62 к.- основного боргу, 6368 грн 88 к - інфляційних втрат та 1727 грн 02 к. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1853 від 16 травня 2019 року.

Враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог та задоволення позову, судовий збір в розмірі 1734 грн 87 к. суд покладає на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення заборгованості в сумі 74564 грн 52 к. - задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" (с. Дитятин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77140, код 02126047) на користь Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (вул. Героїв Майдану, 272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код 33437883) - 74564 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні) 52 к., з яких 66468 (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень) 62 к.- основного боргу, 6368 (шість тисяч триста шістдесят вісім гривень) 88 к - інфляційних втрат, 1727 (одну тисячу сімсот двадцять сім гривень) 02 к. - 3% річних та 1734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири гривні) 87 к. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.07.2019

Суддя Т. В. Максимів