Рішення № 83310401, 26.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/52/18-28/79/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2019 Справа № 908/1032/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 1-а)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Азовкабель" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І)

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача - Сєдов М.В., довіреність № ордер ЗП №61409 від 30.11.2018, адвокат;

від відповідача - Білич Н.С., довіреність № 51 від 01.01.2019, адвокат;

від третьої особи - не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Верховного Суду від 10.05.2019 касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" частково задоволено; рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №908/1032/18 скасовано; справу №908/1032/18 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що в порушення чинного законодавства в галузі електроенергетики та умов укладеного між сторонами договору на постачання електроенергії від 06.12.2005 № 1149, відповідач не відновив постачання електричної енергії до мереж ТОВ “БАРК” в період з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016. За умовами ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” електропостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання (не поновлення) постачання електричної енергії. У відповідності до абз. 5 п. 6.46 ПКЕЕ позивачем здійснено розрахунок двократної вартості недовідпущеної електроенергії, що становить 277 148,60 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019, справу №908/1032/18 передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/79/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2019.

13.06.2019 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог та відмову позивачу в позові, оскільки позовні вимоги заявлені після спливу строку позовної давності.

Також відповідач подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких вважає, що вина відповідача в перериванні електропостачання в спірний період відсутня, оскільки саме третя особа як основний споживач здійснила повне припинення електричної енергії позивачу безпосередньо на підстанції, яка знаходиться на території третьої особи та перебуває у його власності. Посилається на те, що судовими рішеннями у справі №908/1119/17 встановлено обов`язок саме третьої особи забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок позивача. Вказує, що відповідач вжив усі можливі заходи для відновлення постачання електричної енергії позивача (попередив третю особу про негативні наслідки відключення електропостачання, звернувся з позовом до суду про зобов`язання третьої особи забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок позивача). Натомість позивач не склав акт порушень на підтвердження неправомірних дій відповідача в порядку п. 6.45 Правил користування електричною енергією. У зв`язку з цим відповідач вважає, що вина відповідача в порушенні зобов`язань у спірному періоді як у вигляді дій, так і у вигляді бездіяльності, не доведена.

Ухвалою від 13.06.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні, судове засідання призначено на 27.06.2019.

Ухвалою від 27.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 26.07.2019.

В судовому засіданні 26.07.2019 були присутні представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами – програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, причин неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 26.07.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

06.12.2005 Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (назву змінено на публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", постачальник електричної енергії, відповідач) і товариство з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" (споживач, позивач) укладено договір на постачання електроенергії № 1149 з додатками до нього (далі – договір на постачання електроенергії), за умовами якого постачальник електроенергії постачає її споживачу в межах 200 кВт дозволеної потужності та в обсягах відповідно до цього договору, а споживач оплачує вартість електроенергії згідно з умовами договору та додатків до нього.

Додатком № 2 до договору про постачання електроенергії (в редакції додаткової угоди про внесення змін від 01.12.2010) сторони узгодили точки продажу електричної енергії, а саме: Ф-6 РУ-6 кВ ЗАО ПП "Азовкабель", Ф-24 РУ-6 кВ ЗАО ПП "Азовкабель" з найменуванням приєднання (об`єкта) - рибопереробний комплекс за адресою: вул. Кабельників, 1-а.

Згідно з п.п. 3.1.2 п. 3.2 договору про постачання електроенергії постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу, згідно з умовами розділу 6 цього договору, у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

Умовами п. 6.1 – 6.3 договору про постачання електроенергії сторони визначили, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії, згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та ПКЕЕ у разі порушення споживачем умов цього договору, вимог ПКЕЕ та інших діючих нормативних документів; електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі; величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться споживачу постачальником електричної енергії письмовим повідомленням; тривалість і час проведення ремонтів у мережах постачальника електричної енергії, коли споживач буде відключений, обмежений або знижена надійність електропостачання, доводиться споживачеві письмово постачальником електричної енергії в терміни, передбачені ПКЕЕ.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору про постачання електроенергії передбачена відповідальність постачальника електроенергії: у разі перерви в постачанні електроенергії споживачу з вини постачальника понад терміни, визначені Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) для струмоприймачів відповідної категорії, постачальник електроенергії несе відповідальність перед споживачем за вартість недовідпущеної електроенергії згідно із статтею 24 Закону України "Про електроенергетику".

Згідно з п. 9.7 договору про постачання електроенергії цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Умови договору про постачання електроенергії є дійсними на час вирішення даного спору судом.

01.01.2011 Закрите акціонерне товариство "ПП "Азовкабель" (у подальшому назву змінено на приватне акціонерне товариство "Азовкабель", третя особа у справі) як власник мереж і позивач як споживач уклали договір № 58 про технічне забезпечення електропостачання споживача (далі – договір про технічне забезпечення електропостачання споживача), за умовами якого власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електроенергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електроенергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електроенергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електроенергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені цим договором.

01.05.2013 третя особа як власник мереж і відповідач як користувач уклали договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 4-6, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електроенергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (субспоживачі), передачу електроенергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору про спільне використання технологічних електричних мереж, власник мереж зобов`язався забезпечувати передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку №2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.

Додатком № 2 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж встановлена точка продажу електроенергії для ТОВ “БАРК”, а саме: Ф-6, Ф-24 РУ-6 кВ ГПП 110/6 кВ власника мереж.

У пунктах 6.1.- 6.6 договору про спільне використання технологічних електричних мереж сторони визначили порядок обмеження та припинення спільного використання технологічних електричних мереж.

Умовами п. 11.5 договору про спільне використання технологічних електричних мереж встановлено строк дії до 31 грудня 2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

ПрАТ “Азовкабель” листом № 1248 від 04.08.2016 (отримано ТОВ “БАРК” 04.08.2016), повідомило позивача про повне припинення постачання електричної енергії (протягом трьох робочих днів після отримання даного повідомлення), з посиланням на наявність у ТОВ “БАРК” заборгованості за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 58 від 01.01.2011 в сумі 21 942,96 грн. та відсутність договору про технічне забезпечення електропостачання споживача з 01.01.2016.

11.08.2016 між 15 год. 00 хв. та 15 год. 30 хв., згідно з журналами подій лічильників, фактично було припинено продаж електричної енергії в місці її продажу.

ПрАТ "Азовкабель" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" терміново були повідомлені про припинення електроживлення; складено акт, яким встановлено відсутність електроенергії на ТОВ "БАРК" (представники ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПрАТ "Азовкабель" не прибули (вимога п.6.45 ПКЕЕ)).

Згідно з актом від 11.08.2016 та журналом подій лічильників (який ведеться незалежно від ТОВ "БАРК"), між 15 год. 00 хв. та 15 год. 30 хв. 11.08.2016 припинено продаж електроенергії в точці, визначеною договором; показники лічильників зафіксували припинення продажу електроенергії як товару та містять значення: за лічильником №1124016 показник 1420.564300 кВт., за лічильником №1125117 показник 2282.368250 кВт.

Актами від 05.09.2016 та від 12.09.2016 представники Бердянського міського району електричних мереж ПАТ “Запоріжжяобленерго” засвідчили, що електропостачання здійснюється від дизельного генератора, а в акті від 12.09.2016 представники електропостачальної організації засвідчили, що навантаження у фазі А– 0 Ампер, у фазі В– 0 Ампер, у фазі С– 0 Ампер.

Дані обставини встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 908/3004/16 за позовом ТОВ "БАРК" до ВАТ "Запоріжжяобленерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ПрАТ "Азовкабель", про стягнення 312 330, 84 грн. двократної вартості недовідпущеної електроенергії за період з 15:30 - 11.08.2016 по 14:00 - 15.09.2016, якою задоволено позов ТОВ "БАРК". Постановою Верховного Суду від 01.03.2018 залишено дану постанову без змін.

В іншій справі №908/2068/17 ТОВ “БАРК” були заявлені вимоги про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в сумі 268 563,55 грн. за період з 14 год. 00 хв. 15.09.2016 до 15 год. 00 хв. 15.10.2016. Вказані вимоги задоволені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі № 908/2068/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №908/2068/17.

У справі №908/1032/18 ТОВ “БАРК” заявлені вимоги про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в сумі 277 148,60 грн. за період з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №908/1032/18, позов задоволено. Верховний Суд постановою від 10.05.2019 скасував попередні судові рішення у справі № 908/1032/18, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розглянувши матеріали справи з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться в постанові від 10.05.2019 у справі № 908/1032/18, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справах № 908/3004/16 та № 908/2068/17 у спорі між тими ж сторонами, які набрали законної сили, встановлено факт припинення електропостачання з 11.08.2016 між 15 год. 00 хв. та 15 год. 30 хв., а також факт бездіяльності відповідача щодо усунення порушень прав споживача, яка виявилась у недовідпущенні електричної енергії в місці її продажу за загальний період з 15:30 - 11.08.2016 до 15 год. 00 хв. 15.10.2016.

У вказаних справах позивач доводив вину відповідача як енергопостачальника у недовідпущенні електричної енергії в місці її продажу, яка виразилась у бездіяльності відповідача щодо усунення порушень прав споживача власником мереж шляхом відновлення електропостачання. Судами встановлено, що 11.08.2016 з 15:00 год. електропостачання до мереж ТОВ “БАРК” було припинено, відповідач ПАТ "Запоріжжяобленерго" був обізнаний про відсутність електропостачання на об`єкті позивача, однак не вчинив будь-яких дій з відновлення електропостачання, чим порушив зобов`язання, покладені на нього договором про постачання електроенергії.

Під час розгляду справи №908/3004/16 було встановлено факт листування між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ПрАТ "Азовкабель" з приводу припинення електропостачання позивачу. Тобто встановлено факт обізнаності відповідача, як енергопостачальника за договором на постачання електроенергії від 06.12.2005 №1149, про наявну можливість здійсненного відключення, а відтак, й настання певних наслідків. У справі №908/3004/16 суду не було надано доказів врегулювання вказаних суперечностей з метою належного виконання умов договору про постачання електричної енергії №1149 від 06.12.2005.

Отже, при розгляді даної справи не підлягають доведенню обставини припинення електропостачання з 11.08.2016 між 15 год. 00 хв. та 15 год. 30 хв., а також факт бездіяльності відповідача щодо усунення порушень прав споживача, яка виявилась у недовідпущенні електричної енергії в місці її продажу за загальний період з 15:30 - 11.08.2016 до 15 год. 00 хв. 15.10.2016.

У даній справі відповідач посилається на те, що відповідач не здійснював відключення електроустановок позивача, не погоджував таке відключення та не мав технічної можливості відновити електропостачання позивачу, тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за припинення електропостачання.

Зазначені доводи є аналогічними тим, що розглядались судами у справах №908/3004/16 та № 908/2068/17, однак щодо іншого спірного періоду. Правова оцінка цим доводам вже надана судами у справах №908/3004/16 та № 908/2068/17. У даній справі суд погоджується із висновками судів про те, що вина відповідача як енергопостачальника у недовідпущенні електричної енергії в місці її продажу виразилась не в діях відповідача щодо припинення електропостачання, а у бездіяльності щодо усунення порушень прав споживача власником мереж шляхом відновлення електропостачання.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідач не вчинив жодних дій на відновлення електропостачання позивачу у спірному періоді з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016, тим самим порушив зобов`язання за договором на постачання електроенергії від 06.12.2005 № 1149.

Відповідно до п. 7.5 ПКЕЕ припинення постачання електроенергії споживачу постачальником можливе лише за певних умов, при цьому припинення електропостачання основним споживачем можливо лише за погодженням з постачальником.

Відповідач не мав претензій до позивача щодо виконання зобов`язань за договором на постачання електроенергії від 06.12.2005 № 1149, а також не надавало третій особі погодження на припинення транзиту електроенергії до електроустановок позивача. Разом з тим, відповідач не відновив порушене право позивача на отримання електроенергії згідно з договором на постачання електроенергії від 06.12.2005 № 1149, не усунув переривання електропостачання в період відсутності електроенергії. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 908/3004/16 та від 23.08.2018 у справі № 908/2068/17.

Із позовом про зобов`язання ПрАТ “Азовкабель” забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії шляхом відновлення постачання електричної енергії на об`єкт ТОВ “БАРК”, ПАТ “Запоріжжяобленерго” звернулося до господарського суду Запорізької області лише у травні 2017 року (справа № 908/1119/17).

Енергопостачання позивача було відновлено тільки 10.07.2017. На підтвердження відновлення електропостачання надано договір № 1610-2094 про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання) від 31.08.2016 підписаний між відповідачем та позивачем, акт № 1610-2094/10 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), рахунок №1610-2094/10 від 14.04.2017 на оплату послуг приєднання та платіжне доручення №458 від 25.04.2017 на оплату цього рахунка.

Отже, відповідач допустив неправомірну бездіяльність щодо відновлення електропостачання позивача у спірному періоді з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016, а тому наявна вина відповідача як постачальника електричної енергії щодо незабезпечення безперервного постачання електроенергії споживачу у спірному періоді.

Щодо доводів відповідача про те, що в господарській справі №908/1119/17 встановлено вину ПрАТ “Азовкабель” в незабезпеченні технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок позивача суд зазначає, що факт порушення зобов`язань третьою особою не спростовує вину відповідача у недовідпущенні електричної енергії в місці її продажу, яка виразилась у бездіяльності відповідача щодо усунення порушень прав споживача. Відповідач був обізнаний про відсутність електропостачання на об`єкті позивача, однак не вчинив будь-яких дій з відновлення електропостачання, чим порушив зобов`язання, покладені на нього договором про постачання електроенергії.

Відповідно до ч. 13 ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності з урахуванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб`єктом господарської діяльності, що здійснює передачу або розподіл належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ, недовідпущена електрична енергія - це різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях.

Умовами п. 4.1.2 договору про постачання електроенергії № 1149 від 06.12.2005 передбачено, що у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем за вартість недовідпущеної електричної енергії згідно ст. 24 Закону України "Про електроенергетику".

Згідно пункту 6.46 ПКЕЕ обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, зазначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору (визначається, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній розрахунковий період та часу переривання), і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.

Розрахунок обсягу електричної енергії за спірний період з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016 (744 год.) виконаний позивачем, виходячи з кількості спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період, в якому здійснювалося споживання електричної енергії до моменту припинення 11.08.2016 електропостачання, – липень 2018 року – 63378 кВт.год. згідно з актом позивача про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за липень 2016 року та рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» №1149/7а від 01.08.2016. За липень 2016 року кількість годин роботи обладнання становить 744 години (31 день х 24 год.). Звідси за одну годину обсяг споживання електроенергії в попередньому розрахунковому періоді становить 63378 кВт.год. / 744 год. = 85,185 кВт/год. За спірний період з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016 кількість годин роботи обладнання становить 744 годин, звідси обсяг споживання електричної енергії становить: 744 години х 85,185 кВт/год. = 63378 кВт/год. Середній тариф, виходячи із виставленого рахунку №1149/7а від 01.08.2016 складає 2,1864733 грн. (загальна сума рахунку 138574,31 грн./ загальний обсяг спожитої електроенергії 63378 кВт.год.).

Відтак двократна вартість недовідпущеної електричної енергії становить: 2 х 63378 кВт/год. х 2,1864733 грн. = 277148,60 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано пред`явив до стягнення з відповідача двократну вартість недовідпущеної електричної енергії в розмірі 277148,60 грн.

Втім, позов не підлягає задоволенню з підстав спливу позовної давності для пред`явлення зазначених позовних вимог.

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в сумі 277 148,60 грн., посилаючись на сплив встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України спеціального річного строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1 ч. 21 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, стягувана сума у вигляді двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за своєю правовою природою є штрафною санкцією (неустойкою), тому для її стягнення застосовується спеціальний річний строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку позивач довідався про порушення свого права 11.08.2016, коли було припинено електропостачання. Порушення було триваючим і закінчилося 10.07.2017, коли було відновлено електропостачання.

Позивач нарахував штрафну санкцію за період з 15:00 – 15.10.2016 по 15:00 – 15.11.2016 та звернувся до суду з позовом про її стягнення 24.05.2018 (згідно календарного штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява).

Отже, річний строк для стягнення зазначеної штрафної санкції позивачем пропущено.

Позивач не обґрунтував поважності причин пропуску зазначеного строку. Вважає, що заявлена до стягнення сума не має характеру штрафної санкції, а є іншим видом відповідальності, тому строк позовної давності в один рік до правовідносин сторін не застосовується.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2019 у даній справі, якою направлено справу на новий розгляд, виклав висновок щодо правової природи стягуваної суми саме як штрафної санкції та не погодився із відхиленням судами попередніх інстанцій доводів відповідача про сплив спеціальної позовної давності, встановленої статтею 258 Цивільного кодексу України, з тих мотивів, що відповідальність, передбачена частиною 13 статті 24 Закону України "Про електроенергетику", "не має правової природи штрафної санкції, а є іншим видом відповідальності, що передбачені законом". Натомість зауважив, що двократна вартість недовідпущеної електроенергії є наслідком (відповідальністю) порушення енергопостачальником зобов`язання, передбаченого у договорі, а відтак має правову природу штрафної санкції за порушення договірного зобов`язання та носить грошовий характер. Отже, попередні судові інстанції, з`ясувавши обґрунтованість позовних вимог по суті, мали, з урахуванням зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності, здійснити доказову перевірку обставин, пов`язаних з наявністю чи відсутністю спливу позовної давності для застосування заявлених штрафних санкцій, а також, у разі пропущення позовної давності, - наявності чи відсутності поважних причин такого пропущення.

Верховний Суд послався на те, що відповідний правовий висновок вміщено і в постанові Верховного Суду від 23.08.2018 зі справи № 908/2068/17 (пункт 27 згаданої постанови) і не знайшов підстав для відступу від зазначеного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Висновок Верховного Суду про те, що двократна вартість недовідпущеної електричної енергії має правову природу штрафної санкції за порушення договірного зобов`язання та носить грошовий характер викладений також і в абз. 15 п.п. А2 п.30 постанови Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №908/3004/16.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, висновки Верховного Суду щодо правової природи відповідальності постачальника електричної енергії у вигляді сплати двократної вартості недовідпущеної електричної енергії як штрафної санкції, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 908/3004/16, від 23.08.2018 у справі №908/2068/17, від 10.05.2019 у справі № 908/1032/18, підлягають врахуванню господарським судом при розгляді даної справи.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності для заявлених вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за результатами нового розгляду справи покладаються на позивача.

Зокрема, на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі в розмірі 4157,23 грн., які були сплачені позивачем при поданні позову. Також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 6235,85 грн. та за розгляд касаційної скарги в сумі 8314,46 грн., які були сплачені відповідачем у даній справі.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 4157,23 грн. покласти на позивача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 1-а, ідентифікаційний код 33086027) на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 6235,85 грн. (шість тисяч двісті тридцять п`ять грн. 85 коп.) та за розгляд касаційної скарги в сумі 8314,46 грн. (вісім тисяч триста чотирнадцять грн. 46 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.07.2019.

Суддя О.В.Федорова