Ухвала суду № 83310251, 30.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

30.07.2019м. ДніпроСправа № 904/3222/19

за позовом Приватного підприємства "АВ-ПАК", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019

Суддя Назаренко Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

Приватного підприємства "АВ-ПАК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019 у сумі 321 255,55 грн., яка складається з суми основного боргу - 294 312,00 грн., пені - 23 170,09 грн., інфляційних втрат - 1 819,48 грн., річних 1 953,98 грн.

29.07.2019 позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошову кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000", що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 у у ПАТ КБ "Приватбанк" у м. Дніпро, МФО 305299, код 14360570; на інших рахунках, які можуть бути виявлені в процесі виконавчого провадження; а також на нерухоме майно, зазначене в додатку №1 до цієї заяви, в межах суми заявленого позхову, а саме - 321255,55 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.08.2019.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач є давнім партнером позивача, з яким склались взаємовигідні комерційні стосунки. Будь-які конфліктні ситуації, які виникли в процесі співробітництва, вирішувались шляхом переговорів у позасудовому порядку. Разом з тим, за наявної у позивача інформації з неофіційних джерел, станом на сьогодні фінансове становище відповідача є вкрай нестійким. Скорочується чисельність персоналу, грошових коштів для виконання своїх цивільно-правових зобов`язань недостатньо, дія договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем фактично припинена у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань. Також позивач вказує на наявність у нього інформації щодо наміру відповідача припинити свою діяльність шляхом банкрутства.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З наведеного вбачається, що сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ГПК України:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86);

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга і п`ята статті 236);

- мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 ГПК України).

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, а також на нерухоме майно в межах заявленої до стягнення суми позову.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до заяви про забезпечення позову заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачами; укладення договорів поруки за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях позивача стосовно відповідача, що не може свідчити про намір відповідача від ухилення виконання рішення суду у разі задоволення позову, отже у суду відсутні достатні підстави для накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача.

За результатами дослідження та оцінки, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, доказів в процесі розгляду заяви позивача, суд встановив відсутність доказів можливого невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, суд доходить висновку про недоведеність заявником того, що невжиття визначених заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, ст. 140, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "АВ-ПАК" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 30.07.2019 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко