Ухвала суду № 83310226, 24.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

24.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1820/18

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" на дії та бездіяльність приватного виконавця Плесюка О.С. щодо постанови про арешт майна боржника від 19.02.2019 року ВП № 57170557 (ЗВП № 57406413) у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 30/03/2017 від 30.03.2017 у сумі 1 663 731,14 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА", м. Київ

про визнання недійсним договору поставки

Суддя Бєлік В.Г.

За участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

Представники:

від позивача: Кушнір С.В., довіреність № 9/Б/Б від 23.04.2018 року, адвокат;

від відповідача (скаржника): Німак Є.Ю., довіреність № б/н від 18.04.2018 року, адвокат;

від приватного виконавця: Плесюк О.С., посвідчення № 0070 видане 20.06.2017 року, приватний виконавець.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" про стягнення заборгованості у сумі 1 663 731,14 грн., з яких: 1 364 732,46 грн. - основна сума боргу, 203 184,47 грн. - пеня, 21 402,17 грн. - 3% річних, 74 412,04 грн. - інфляційні втрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 30/03/2017 від 30.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 07.06.2018 року о 11:00 год.

22.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" (Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2Т, офіс 18, код ЄДРПОУ 36598317) в межах суми позову у розмірі 1 720 987,11 грн. з урахуванням судових витрат позивача.

29.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" про визнання недійсним договору поставки № 30/03/2017-ПАБ від 22.03.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровької області від 05.06.2018 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме, надати докази оплати судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" (Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2Т, офіс 18, код ЄДРПОУ 36598317) в межах суми позову у розмірі 1 720 987,11 грн. з урахуванням судових витрат позивача.

02.07.2018 року до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків в зустрічній позовній заяві, а саме надано оригінал квитанції № 16663776 від 25.06.2018 року про сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому судовому засіданні на 19.07.2018 року о 12:00 год.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 первісний позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" - 1 364 732,46 грн. - основного боргу, 203 184,47 грн. - пені, 21 402,17 грн. - 3% річних, 74 412,04 грн. - інфляційних втрат, 32 300,00 грн. - витрати по оплаті професійної правничої допомоги та 24 955,97 грн. - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" про визнання недійсним договору поставки - відмовлено.

27.08.2018 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі № 904/1820/18 видано наказ про примусове виконання.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 року у справі № 904/1820/18 залишено без змін.

17.07.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" надійшла скарга на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, в якій скаржник просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, щодо винесення постанови від 19.02.2019 року про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557;

- скасувати постанову приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, щодо винесення постанови від 19.02.2019 року про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557;

- зобов`язати приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича усунути відповідні порушення шляхом виключення (вилучення) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про арешт права оренди земельних ділянок, перелік яких зазначено у постанові приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, від 19.02.2019 р. про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" на дії та бездіяльність приватного виконавця Плесюка О.С. щодо постанови про арешт майна боржника від 19.02.2019 року ВП № 57170557, господарський суд вважає її такою, що підлягає прийняттю до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2019 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 24.07.19 року о 12:20 год.

Ухвалою суду від 19.07.2019 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" відбудеться у судовому засіданні 24.07.2019 року о 12:20 год. з проведенням в режимі відеоконференції за участю позивача. Доручено Апеляційному суду Черкаської області (вул. Верхня Горова, 29, м. Черкаси, 18000) забезпечити проведення відеоконференції в залі № 1 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" з Господарським судом Дніпропетровської області 24.07.2019 року о 12:20 год.

22.07.2019 представник ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" надіслав на електронну адресу суду заперечення (пояснення) на скаргу, в яких просив суд відмовити в задоволенні скарги.

22.07.2019 приватний виконавець Плесюк О.С. надіслав на електронну адресу суду заперечення на скаргу № 1018 від 21.07.2019, якими просив суд відмовити в задоволенні скарги.

25.07.2019 представник ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" надіслав до суду заперечення (пояснення) на скаргу, в яких просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Розглянувши скаргу, суд вважає за необхідне скаргу задовольнити, з наступних підстав.

За приписами ч. 5 ст. 124, 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Приватним виконавцем Плесюком Олексієм Степановичем винесено постанову про арешт майна боржника (арешт права оренди) від 19.02.2019, якою накладено арешт на право оренди ряду земельних ділянок.

Однак, за твердженням боржника, він не отримував такої постанови, а дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.05.2019 у зв`язку із чим просить поновити строк на оскарження дій приватного виконавця.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Матеріалами справи підтверджено направлення на адресу боржника копії оскаржуваної постанови рекомендованим листом. Тобто, приватним виконавцем виконані вимоги Закону щодо своєчасного повідомлення про здійснення ним виконавчих дій.

Втім суд зазначає, що доказів отримання оскаржуваної постанови про арешт майна боржника (арешт права оренди) від 19.02.2019 саме повноважним представником боржника (повідомлення про вручення поштового відправлення) матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",

Строк оскарження дій державного (приватного) виконавця, встановлений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, не є пересічним, а може бути поновлений за клопотанням сторони виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити пропущений строк оскарження постанови приватного виконавця про арешт майна боржника (арешт права оренди) від 19.02.2019.

Заявник вважає, що дії Плесюка О.С. не направлені на реальне виконання рішення суду, а направлені на перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ "Приват-Агро-Білозір`я", яке із накладенням вищезазначеного арешту позбавляється можливості обробітку орендованих земельних ділянок, вирощування відповідних сільськогосподарських культур, що в подальшому призведе до погіршення фінансового стану підприємства, його неплатоспроможності тощо. Такі дії не направлені на захист інтересів стягувача, навпаки - позбавивши можливості обробітку земельних ділянок, Плесюк О.С. позбавляє можливості боржника заробити грошові кошти, якими в подальшому можна буде розрахуватись з боргами.

Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я" на дії приватного виконавця Плесюка О.С. щодо винесення постанови про арешт майна боржника (арешт права оренди) від 19.02.2019 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже Законом надано право приватному виконавцю накладати арешт на майнові права боржника. При цьому арешт накладається з метою виконання рішення суду. Тобто за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем.

Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", згідно якої, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що для виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 25 даного Закону, орендар земельної ділянки має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Стаття 82 Закону України "Про оренду землі" надає право власникам та орендарям земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватися, в тому числі продаватися, лише власником земельної ділянки.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено.

В той час, коли сам факт накладення арешту на речові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір`я", а саме на права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб та права оренди земельних ділянок, фактично позбавляє можливості боржника здійснювати свою господарську діяльність.

Верховний Суду в своїй постанові у справі № 910/3104/18 від 13.11.2018 зазначив:

"16. Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

17. Зазначені висновки Верховного Суду підтверджуються також висновками ЄСПЛ у справі "Свято-Михайлівська парафія проти України", у прийнятому в якій рішенні від 14.06.2007 зазначено, що слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990)."

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Зехентнер проти Австрії" (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009 визначив, що втручання у право заявника має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип пропорційності, який був названий в Угодах про утворення ЄС (зокрема, в у ст. 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, орієнтує на те, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.

У Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Принцип "пропорційності" тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип "пропорційності", натомість принцип "пропорційності" є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип "пропорційності" як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

За приписами ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Господарський суд вважає, що зазначене вище втручання, а саме накладення арешту на право користування земельними ділянками та прав оренди, що належать боржнику, не є необхідним у демократичному суспільстві, нагальна суспільна потреба у такому втручанні відсутня, в той же час вказане обмеження є надмірними та таким, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети (стягнення заборгованості). Таким чином, суд вважає, що в даному випадку не дотримано розумної пропорційності між втручанням у право скаржника та інтересами суспільства.

Таким чином, державний виконавець неправомірно виніс постанову про арешт майна боржника (арешт права оренди) від 19.02.2019 на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" на дії та бездіяльність приватного виконавця Плесюка О.С. щодо постанови про арешт майна боржника від 19.02.2019 року ВП № 57170557 (ЗВП № 57406413) у справі № 904/1820/18 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-БІЛОЗІР`Я" на дії та бездіяльність приватного виконавця Плесюка О.С. щодо постанови про арешт майна боржника від 19.02.2019 року ВП № 57170557 (ЗВП № 57406413) у справі № 904/1820/18 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, щодо винесення постанови від 19.02.2019 року про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557.

3. Скасувати постанову приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, щодо винесення постанови від 19.02.2019 року про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557.

4. Зобов`язати приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича усунути відповідні порушення шляхом виключення (вилучення) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про арешт права оренди земельних ділянок, перелік яких зазначено у постанові приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, від 19.02.2019 р. про арешт майна боржника (арешт права оренди) ВП №57170557.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.07.2019.

Суддя В.Г. Бєлік