Рішення № 83309873, 24.07.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/605/19

Провадження № 2/172/321/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання - Глушко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ним та його сином ОСОБА_3 14 березня 2017 року укладено договори дарування житлового будинку та присадибної земельної ділянки площею 0,0900 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Відповідач пообіцяв надавати матеріальну допомогу, утримувати та доглядати його до смерті. Проте син не надає обіцяної допомоги, а він змушений оплачувати комунальні послуги за будинок зі своєї пенсії. Після укладення договору дарування він фактично залишився проживати у будинку, що підтверджує його реальні наміри укласти договір довічного утримання, а не дарування. За умовами договору дарування житла до обдарованого переходить право власності на житло, дарувальник фактично втрачає право на володіння, користування та розпорядження ним, право на проживання, а в обдарованого не має обов`язку надавати відчужене на його користь житло для проживання дарувальнику. Під час укладення спірних договорів він неправильно сприйняв фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення і ці обставини дійсно мають істотне значення, а саме: його вік та стан здоров`я, потреба у догляді і сторонній допомозі, наявність спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження проживання ним у спірному будинку після укладення договору дарування.

У зв`язку з вказаним, просить суд визнати недійсними договори дарування житлового будинку та присадибної земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді від 03.06.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного з викликом учасників справи.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Позивач пояснив, що має середню освіту, посвідчення водія категорій "А", "В", "С", "D" та близько 20 років працював водієм автобуса. Опіка, піклування щодо нього не встановлювались, недієздатним чи обмежено дієздатним не визнавався. Має 5 дітей, які є працездатними, але з позовом про стягнення аліментів не звертався. Коли укладав спірні договори то були у нотаріуса удвох з відповідачем. Під час укладання договору мав на меті саме дарування, але так як відповідач не утримує його матеріально, то бажає визнати договори недійсними. На даний час продовжує жити у подарованому будинку за згодою обдарованого, самостійно платить за комунальні послуги.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, відповідач надав відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач добровільно 14.03.2017 року у державного нотаріуса уклав договори про безоплатну передачу йому житлового будинку та присадибної земельної ділянки. В момент укладення договору позивач був дієздатним, чому саме йому він вирішив подарувати будинок та земельну ділянку, йому не відомо. Своєму батькові як він, так і інші діти надає і буде надавати матеріальну допомогу незалежно від того, чи є договір дарування в наявності. Також вказує, що батько має право звернутися до суду із позовом про стягнення з дітей аліментів на його утримання. Крім того, законодавством встановлений вичерпний перелік обставин, при настанні яких договір дарування може бути розірваний за ініціативою дарувальника, однак позивачем не наведено жодної із цих обставин. Відповідно ж до ст. 728 ЦК України встановлений однорічний термін звернення до суду з позовом про розірвання договору дарування, а позивач звернувся до суду з даним позовом через більше як два роки.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18) зроблено висновок по застосуванню статті 229 ЦК України та вказано, що «під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».

Судом встановлено, що 14 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного, а обдаровуваний прийняв від дарувальника належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно із присадибною земельною ділянкою розміром 0,0900 га.

14 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного, а обдаровуваний прийняв від дарувальника присадибну земельну ділянку розміром 0,0900 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно із житловим будинком з надвірними спорудами.

Договори дарування вчинені ОСОБА_1 та посвідчені державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В.

Судом встановлено, що метою оспорюваних договорів було саме дарування нерухомого майна відповідачу, тобто передача у власність безкоштовно та без будь-яких умов. У тексті договорів дарування не міститься застережень (умов) щодо зобов`язання ОСОБА_3 надавати довічне утримання, що могло б свідчити про помилковість сприйняття природи правочину. Посилання в позовній заяві щодо впливу похилого віку ОСОБА_1 та стану здоров`я при укладенні договорів не мають доказового підтвердження. На час укладення договорів дарування позивач мав повних 62 роки, даних щодо стану здоров`я позивача на час підписання договорів дарування суду не надано. При цьому суд враховує, що професія водія, яку має позивач, більш того водій, який здійснює перевезення пасажирів, зобов`язує проходити періодичні наркологічні та психіатричні огляди. Як пояснив позивач він жодного разу не був позбавлений права керування транспортними засобами. Допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом визнано недоцільним, оскільки як пояснив позивач, вони не мають відомостей щодо обставин, що стосуються безпосередньо укладення оспорюваних договорів, бо під час їх укладення в нотаріальній конторі були присутні він, його син ОСОБА_3 та державний нотаріус. Сторони не заперечували, що позивач продовжує проживати у подарованому будинку з дозволу відповідача. Оскільки особа розпоряджається своєю власністю на власний розсуд, то суд не вбачає в цій обставині будь-яких доказів на підтвердження доводів позивача. Щодо оплати комунальних послуг, то за загальним правилом їх оплата повинна бути здійснена саме тією особою, яка їх споживає, а тому за відсутності домовленостей про інше саме позивач і є платником комунальних послуг.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вимог статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями та земельну ділянку розміром 0,0900 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України увипадку, зокрема, ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 158, 259, 263-265, 279 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними відмовити.

2. Скасувати арешт на житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями та земельну ділянку розміром 0,0900 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2019 року.

Суддя І.Г. Битяк