Ухвала суду № 83309792, 29.07.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 216/2655/19

Провадження № 1-кп/210/656/19

"29" липня 2019 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ступак С.В.

з участю:

секретаря судового засідання Драгунової Я.М.,

прокурора Лєйкіна О.Ю.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

представника потерпілого-адвоката Уманець Д.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника-адвоката Давидова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до Ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні звернувся з клопотанням щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його строк закінчується 29 липня 2019 року. Обґрунтовує своє клопотання тим, що ризики, які враховувались під час обрання даного запобіжного заходу відносно обвинуваченого не змінились.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Уманець Д.Ю. підтримали клопотання прокурора та просили суду продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Давидов С.В. заперечували щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на інший не пов`язаний із триманням під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час вирішення питання щодо заявленого клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 8 років, а також особу обвинуваченого, а саме, останній в силу ст.89 КК України є несудимим, має постійне місця реєстрації та проживання у м. Кривому Розі, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_3 , 2018 року народження.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що станом на 29.07.2019 року судом не розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження, не допитано потерпілого, свідків, не встановлено порядок розгляду даного провадження.

Вказане свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, а саме, на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Крім того, судом враховується тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими, а тому і не підлягаючими задоволенню доводи захисника у клопотанні про необхідність зміни запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою не спростовують вищенаведених висновків суду, тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого, окрім виняткового запобіжного заходу, на даному етапі проведення судового розгляду, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому необхідно продовжити йому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк що не перевищує двох місяців, без альтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Давидова С.В. про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Лєйкіна А.І. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 26 вересня 2019 року включно.

Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області № 3, для виконання.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по справі.

Суддя: С. В. Ступак