Рішення № 83309613, 29.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2019 Справа №607/16894/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

за участі секретаря судового засідання Лобач І.В.,

представника позивача, адвоката Небельського Р.О.,

представника відповідача Кондрат Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 липня 2019 року щодо нього була винесена оскаржувана постанова № 809716, у змісті якої містяться нормативно не підтверджені абревіатури. Крім того, посада старшого юрисконсульта ставить під сумнів правочинність дій такої особи на вирішення питання про адміністративну відповідальність. У цій постанові не зазначено адресу реєстрації ОСОБА_1 , опис обставин є однобічним, оскільки не міститься інформації про те, що позивач мав намір здійснити оплату за належним тарифом, на що кондуктор не погодився, проігнорувавши аргументи ОСОБА_1 щодо чинних судових рішень, які стосувалися питання належного тарифу. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено про адміністративну відповідальність позивача за ч. 3 ст. 135 КУпАП, однак це не відповідає змісту цієї норми, яка містить частину 1 і відповідні абзаци. Крім невірної кваліфікації ця постанова містить суму штрафу, яка обрахована у розмірі 120 грн., однак питання належної вартості проїзду, тобто вартості тарифу на момент проїзду позивача, орган поліції не досліджував. Відривної квитанції із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу оскаржувана постанова взагалі не містить.

За вказаних вище обставин позивач стверджує, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року прийнята з порушенням КУпАП, є однобічною, необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, який представник позивача отримав перед початком цього судового засідання, ознайомився з його змістом та повідомив суд про те, що відповідь на відзив подавати не буде, а тому вважає а доцільне продовжувати розгляд справи.

Згідно приєднаного до матеріалів справи відзиву, представник відповідача позов не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у його задоволенні повному обсязі з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року, позивач 04 липня 2019 року близько 10 год. 00 хв. здійснив безквитковий проїзд у тролейбусі № 11 з зупинки «Вул. Київська» до зупинки «Вул. Тролейбусна» у м. Тернополі, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 135 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було встановлено, що останній дійсно здійснив безквитковий проїзд, що було виявлено контролером ОСОБА_3 , а в подальшому відмовився оплатити штраф за безквитковий проїзд у розмірі 120 грн., у зв`язку з чим контролером було викликано працівників поліції.

Прибувши за місцем виклику, працівники поліції з`ясували, що у ОСОБА_1 відсутній належний документ, який би підтверджував право останнього на проїзд. Крім того, на місці позивач пояснив, що відмовляється оплачувати проїзд за встановленою вартістю, оскільки вважає тарифи на проїзд у міському транспорті м. Тернопіль невиправдано завищеними та такими, що скасовані рішенням суду. Від оплати штрафу за безквитковий проїзд останній відмовився у категоричній формі. Документи, які б надавали ОСОБА_4 право на пільговий проїзд, останнім не надавалися, правом надати письмові пояснення позивач не виявив бажання скористатися.

Згідно зі ст. 135 КУпАП безквитковий проїзд у громадському транспорті є адміністративним правопорушенням, а штраф за безквитковий проїзд - видом стягнення за таке адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

Згідно з п. 28 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 pоку № 1735, пасажир безпосередньо здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю).

Як вбачається з Правил користування міським пасажирським транспортом (тролейбусом, автобусом) у м. Тернополі (додаток до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 686 від 21 вересня 2017 року), право на проїзд надають: квиток про успішну реєстрацію, отриманий при оплаті проїзду готівкою в салоні транспортного засобу; всі види електронних квитків - ПКТК, проїзний квиток тривалого користування «Електронний квиток», електронний квиток «Соціальна карта Тернополянина», які завалідовані, а пасажиром внаслідок валідації отримано квиток про успішну реєстрацію; безконтактні банківські картки, пристрої з технологією NFC, які завалідовані, і пасажиром отримано квиток про успішну реєстрацію.

Згідно з п. 7.19.4 Правил користування міським пасажирським транспортом (тролейбусом, автобусом) у м. Тернополі, пасажир зобов`язаний під час поїздки мати при собі квиток про успішну реєстрацію та/або електронний квиток, безконтактну банківську картку, пристрій із технологією NFC, які передбачені цими Правилами, та зберігати їх до завершення проїзду.

З врахуванням проаналізованих норм закону представник відповідача вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме безквиткового проїзду у тролейбусі є доведеним, а тому у задоволенні вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав обґрунтування заявленого ОСОБА_1 позову, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні покликалася на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Щодо кваліфікації дій позивача пояснила, що допустила описку, вказавши, що дії останнього слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 135 КУпАП, що пов`язано із сімейними обставинами та конфліктною ситуацією, яка виникла під час складення оскаржуваної постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року, яка складена старшим юрисконсультом СПЗ УПП в Тернопільській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кондрат Л.Р., 04 липня 2019 року ОСОБА_1 здійснив безквитковий проїзд у тролейбусі № 11 з зупинки «Вул. Київська» до зупинки «Вул. Тролейбусна» у м. Тернополі, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 135 КУпАП.

Згідно пояснень ОСОБА_3 від 04 липня 2019 року, який є контролером громадського транспорту, 04 липня 2019 року під час перевірки тролейбуса № 11, д.н. 164, кондуктор Куца виявила безквиткового пасажира близько 10 год. На прохання оплатити штраф в розмірі 120 грн. пасажир відмовився, після чого був викликаний наряд поліції. Пасажир їхав з вул. Київська до вул. Тролейбусна.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд не вважає належним та допустимим доказом в цій справі пояснення ОСОБА_3 від 04 липня 2019 року, оскільки з них не вбачається, що саме ОСОБА_1 , а не інша особа, вчинив безквитковий проїзд в тролейбусі № 11 04 липня 2019 року близько 10 год., оскільки посилання на термін «безквитковий пасажир» не дає суду можливості ідентифікувати особу порушника та вважати ним саме позивача по справі.

Крім того, статтею 135 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п`ятикратному розмірі від вартості проїзду.

Тобто вказана вище норма закону містить одну частину та абзаци, які конкретизують її зміст.

Разом з тим дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 135 КУпАП, тобто за частиною ст. 135 КУпАП, яка відсутня в її змісті, що виключає відповідальність ОСОБА_1 за дії, які кваліфіковані за неіснуючою нормою КУпАП.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, який не спростував доводів позивача та його представника щодо неправомірності складення оскаржуваної постанови в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 809716 від 04 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 120 гривень - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: вул. Котляревського,24, м. Тернопіль.

Рішення суду складено та підписано 29 липня 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська