Рішення № 83309098, 25.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2019 Справа №607/14439/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кондрат Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №532143 від 05.06.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №532143 від 05.06.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки жодних підстав для зупинки транспортного засобу позивача у відповідача не було, крім того, під час проведення огляду автомобіля не було складено протокол огляду транспортного засобу і позивачу не було запропоновано подати свої заяви, що стосуються такого огляду, а протокол мав бути долучений до постанови про адміністративне правопорушення, зі змісту постанови не вбачається, що огляд транспортного засобу взагалі проводився і складався будь-який документ по даному факту. Тобто, вважає, що фіксація факту порушення, виявленого під час огляду автомобіля, здійснена без дотримання чинного законодавства та не може бути доказом факту порушення. Також, вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії НК №532143 від 05.06.2019 року не містить вказівок на будь-які правила, норми чи стандарти, які були порушені водієм щодо переобладнання транспортного засобів і що саме таке переобладнання не передбачене нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб. А тому, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. У зв`язку з цим просить суд скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали та просили задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Позивач вказав, що він тимчасово демонтував сидіння у в`язку з необхідністю перевезти груз. На прохання поліцейського він відкрив салон та багажний автомобіля.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що у відзиві відповідач не вказує, в чому саме полягало переобладнання, яке призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу. Також, зазначив, що рапорт, копія якого долучена до відзиву не може бути доказом у даній справі, оскільки складений після винесення станови про накладення адміністративного стягнення.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - Кондрат Л.Р. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що працівниками Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції обґрунтовано складено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Крім цього, зазначила, що вина позивача ОСОБА_1 в порушенні вимог ПДР України підтверджується доказами відеофіксації ВО00006, про що вказано у постанові. Також, пояснила, що переобладнання транспортного засобу були виявлені під час поверхневої перевірки та така перевірка не вимагає складення протоколу. Було виявлено у транспортному засобі лише 3 сидіння, хоча згідно реєстраційних документів зазначено 9 сидінь, таким чином, було переобладнано транспортний засіб з вантажопасажирського на вантажний, що потребує внесення змін у реєстраційні документи. Причиною зупинки водія було те, що він керував транспортним засобом без ременя пасивної безпеки, про що поліцейським було подано рапорт від 30.06.2019 року на ім`я начальника УПП в Тернопільській області.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З постанови в справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №532143 від 05.06.2019 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 , 05 червня 2019 року о 09 год. 20 хв. на а/д М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 , який був переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм та стандартів, чим порушила п.31.3 (а) ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Частиною 1 статті 121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач заперечує обставини викладені у постанові щодо порушення ним п. 31.3 а) ПДР України, оскільки відсутня подія правопорушення та вина особи у його вчиненні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Згідно вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Відповідно до п. 31.3 а) ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

У частині 1 статті 32 Закон України «Про дорожній рух» надано визначення переобладнання транспортних засобів - це зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, яке повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Однак, у спірній постанови серії НК №532143 від 05.06.2019 року, не вказано ознак переобладнання та не зазначено правил, норм та стандартів, з порушенням який проведено таке переобладнання.

Суд вважає, що вказівка в постанові на переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів не є належним описом обставин, установлених під час розгляду справи, оскільки не відображає вчинення конкретних дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, тобто є неконкретним та таким, що порушує право на захист.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Заперечення відповідача у відзиві, що доказом вчинення правопорушення є рапорт, суд відкидає, оскільки даний рапорт поліцейського роти № 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Шуп`яка М. складено 30.06.2019 року, а саме після винесення оскаржуваної постанови, який об`єктивно не міг бути врахований поліцейським як доказ під час винесення постанови.

Також, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку керуванням транспортним засобом без ременя пасивної безпеки не підтверджено відеозаписом із технічного засобу № ВО -00006 та іншими доказами.

Поряд цим, підтверджений відеозаписом із технічного засобу № ВО-00006 факт відсутності сидінь у кабіні транспортного засобу під час проведення поверхневої перевірки транспортного засобу не заперечується позивачем, проте, не доводить, що така відсутність сидінь є переобладнанням з порушенням відповідних правил, норм та стандартів.

Таким чином, при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) було порушено норми процесуального права щодо змісту постанови.

Однак, відповідач в судове засідання не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження викладених обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Слід зауважити, що посилання позивача на те, що працівник поліції під час безпричинної зупинки його транспортного засобу здійснив поверхневий огляд без дотримання вимог чинного законодавства спростовується ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію`від 02.07.2015 року, якою надано право поліцейським застосовувати превентивні заходи та п. 2.4 в)ПДР України, згідно якого на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав та це не є самостійною, достатньою підставою для визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу вимог ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова підлягає до скасування, як така, що винесена без повного з`ясування обставин справи.

Згідно вимог ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому позов підлягає до задоволення, шляхом скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.06.2019 року, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.247, 251, 252, 258, 280, 283, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №532143 від 05.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Котляревського, 24 м. Тернопіль, ЄДРПОУ 40108646).

Головуючий суддяК. М. Грицай