Ухвала суду № 83306970, 29.07.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 453/337/19

Провадження № 1-кп/456/287/2019

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

29 липня 2019 року місто Стрий

Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

суддів Бучківської В.Л.

Шрамка Р.Т.

з участю секретаря Петренко Н.О.

прокурорів Масяка Ю.М., Томашевської Н.Ю.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Голубець Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140300000493 від 09.10.2018 відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор Масяк Ю.М. просить суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , покликаючись на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Так, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною обвинувачення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують мати місце. ОСОБА_1 , враховуючи міру покарання, яка може бути застосована до обвинуваченої у разі визнання судом її винною у вчиненні вказаного злочину, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Окрім цього, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідне для запобігання спробам обвинуваченої незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, з метою зміни їх показів, оскільки потерпілі та свідки в судовому засіданні ще не допитані, покази останніх мають важливе значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, так як відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Також, в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покликається на необхідність запобігання спробам обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачена на час вчинення злочину непрацевлаштована, не має постійного джерела доходів та постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями та неналежно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх малолітніх дітей, що свідчить про небажання останньої стати на шлях виправлення. За таких обставин застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш доцільним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків. Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , необхідно врахувати вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого законом передбачається покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, а відтак у конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченої та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченої Голубець Н.Й. в судовому засіданні проти обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просить суд застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю, оскільки прокурором не зазначено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачена має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не притягалась раніше до кримінальної відповідальності, будь-які скарги, пов`язані зі зловживанням спиртними напоями відсутні. Твердження про неналежність виконання батьківських обов`язків обвинуваченою нічим не підтверджується, адже підзахисна не позбавлена батьківських прав. Крім того, реальних доказів можливості спроб переховування обвинуваченої від суду, намірів впливати на свідків чи потерпілих, намірів вчинення іншого кримінального правопорушення не надано. Зазначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою.

ОСОБА_3 , яка є матір`ю обвинуваченої ОСОБА_1 , подала заяву про бажання взяти на її поруки, поручається за виконання обвинуваченою ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України та зобов`язується за необхідності доставити її в суд на першу про те вимогу.

Обвинувачена ОСОБА_1 просить суд застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю в порядку ст. 195 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.05.2019 обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.07.2019.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, як зазначено у п. 219 рішення Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченої ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Розглянувши заяву ОСОБА_3 про взяття обвинуваченої ОСОБА_1 на поруки матері ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що в обранні такого запобіжного заходу слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Суд враховує, що при обранні такого запобіжного заходу як особиста порука, наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо).

Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що мати обвинуваченої ОСОБА_3 є особою, що заслуговує на довіру, повагу до її наміру та бажання взяти на поруки дочку - обвинувачену ОСОБА_1 В заяві про взяття на поруки обвинуваченої ОСОБА_1 не зазначається другий поручитель, який може взяти обвинувачену на поруки і нести відповідальність за її належну процесуальну поведінку. Наявність одного поручителя, в даному випадку, не може бути визнано достатньою. Доводи, викладені в заяві, є непереконливими, тому не беруться судом до уваги.

Крім цього, суд не бере до уваги доводи захисника Голубець Н.Й. про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, виходячи з положень КПК України, практики Європейського суду з прав людини та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій без визначення розміру застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи, що строк тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою спливає 29.07.2019, суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченої під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 вересня 2019 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В клопотанні обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Голубець Н.Й. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю відмовити.

В заяві ОСОБА_3 про взяття на поруки обвинуваченої ОСОБА_1 відмовити.

Обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - з 29 липня 2019 року до 26 вересня 2019 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору Масяку Ю.М., обвинуваченій ОСОБА_1 та скерувати директору ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя Л.В.Гула

Судді В.Л.Бучківська

Р.Т.Шрамко