Рішення № 83306937, 18.07.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1880/16-ц

Провадження № 2/456/62/2019

РІШЕННЯ

іменем України

18 липня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу № 456/1880/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., Моршинської міської ради про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсною державної реєстрації -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., Моршинської міської ради та просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0.0626 га по АДРЕСА_1 укладений 02.07.2014р. дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською Мартою Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №1466 та визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію проведену приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською Мартою Михайлівною 02.07.2014р. державної реєстрації земельної ділянки площею 0.0626 га. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на власника ОСОБА_3 з індексним номером 14159379 від 02.07.2014р. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживаючих в АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 проживаючого АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 5600 (п?ять тисяч шістсот) грн. 00 коп..

В обґрунтування позову зазначив, що 24.06.1997 року ОСОБА_2 був виданий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0663 га по АДРЕСА_4 . В цю площу увійшов і заїзд загального користування 0,0175 га. Рішенням Стрийського міськрайонного суду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 був частково задоволений - визнано частково недійсними: рішення виконкому Моршинської селищної ради від 15.08.1996 року № 95/3 в частині передачі ОСОБА_2 , у приватну власність проїзд загального користування до будинків АДРЕСА_2 та державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Моршинської селищної ради від 15.08.1996 року № 95/3 в частині передачі йому у приватну власність проїзд загального користування до будинків АДРЕСА_2 . Одночасно цим рішення було зобов?язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні цим проїздом загального користування. Оскільки ОСОБА_2 , в майбутньому знову перекрив проїзд то рішенням Стрийського міськрайонного суд від 17.11.2010 року позов ОСОБА_4 , було задоволено та зобов?язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні цим заїздом та прибрати насадження та металеві пристрої господарського значення. Рішенням сесії Моршинської міської ради від 29.08.2009 року № 1099 «Про затвердження змін до плану забудови кварталу №19 в м. Моршині» в частині відображення фактичного заїзду до будинку по АДРЕСА_5 та вилучення з земель загального користування заїзду по цій вулиці площею 0,0175 га з передачею цієї площі до земель запасу Моршинської міської ради. Постановою Стрийського міськрайонного суду від 08.08.2011 року в позові ОСОБА_4 до Моршинської міської ради про визнання протиправним та скасування цього рішення відмовлено. Однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року постанова Стрийського міськрайонного суду від 18.08.2011 року була скасована та ухвалена нова постанова, якою визнано протиправною та скасовано рішення Моршинської міської ради від 29.09.2009 року №1099 «про затвердження змін до плану забудови кварталу № 19 в м. Моршині». Однак в 2014 році ОСОБА_2 , знову перекрив проїзд та прохід по цьому заїзду, що було підставою звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні цим заїздом. Дана справа в даний час розглядається у Стрийському міськрайонному суді. Однак під час розгляду цієї справи позивачу стало відомо про те, що 02.07.2014 року приватний нотаріус Чернилевська Марта Михайлівна нотаріально посвідчила договір дарування земельної ділянки від імені ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , по АДРЕСА_4 і у площу подарованої земельної ділянки увійшов і проїзд загального користування. Таким чином фактично проїзд загального користуванні площею 0,0175 га, який знаходиться у комунальній власності, був незаконно подарований ОСОБА_2 , своєму синові ОСОБА_3 . Оскільки в даний час цей проїзд перегороджений (перекритий) для проїзду та проходу позивачу та членам його сім?ї, це порушує його права та інтереси, тому змушений був звернутися до суду по захисту своїх прав. Враховуючи, те що Моршинська міська рада в останні роки не приймала рішення про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_4 , то є очевидним, що при укладенні договору дарування земельних ділянки був незаконно використаний частково скасований рішенням Стрийського міськрайонного суду від 24.02.2010 року акт. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при укладенні договору дарування скрили факт незаконності державного акту в частині передачі у власність проїзду загального користування площею 0,0175 га. За таких обставин договір дарування земельної ділянки у яку увійшов і проїзд по АДРЕСА_4 площею 0,0175 га, підлягає визнанню нікчемним.

Позивач уточнив позовні вимоги в частині уточнення площі земельної ділянки та розрахунку судових витрат пов?язаних із розглядом справи.

В судому засіданні позивач та його представник ОСОБА_6 , позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, відзиву суду не надали, надали суду заперечення та в судовому засіданні пояснили, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 24.02.2006 року в резолютивній частині вказано, що Державний акт на право приватної власності на землю , виданий ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Моршинської селищної ради народних депутатів Стрийського району Львівської області від 15 серпня 1996року за №95/3 в частині передачі проїзду загального користування будинковолодінь АДРЕСА_2 визнав недійсним. У відповідності до Рішення №95/3 від 15 серпня 1996року про передачу за ділянки у приватну власність , в контексті документу немає жодного згадування про спільний проїзд, натомість цільове призначення земельної ділянки є для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Крім цього, немає чітко визначеної формули якою частиною приватизованої земельної ділянки повинні користуватися позивач як територією спільного заїзду оскільки, в Державному акті про право власності фігурує лише одна земельна ділянка, один і відсутність сервітуту.

Позивач , як зацікавлена особа повинен був після отримання рішення суду, здійснити його реєстрацію в ДЗК у відповідності до встановленого порядку. Крім того, позивач вказує, про порушення свого права, при цьому не пояснює саме в чому є це порушення. Всі доводи позивача грунтуються виключно на припущеннях що проїзд загального користування площею 0,0175га, вважає незаконно подарованим.

Вважає, що до ділянки позивача передбачено три альтернативних під`їзних шляхи, які вбачаються з проекту облаштування заїздів: з вул. Вокзальна, як варіант заїзду №1, з АДРЕСА_4 , як варіант № 2, з АДРЕСА_6 , як варіант №3. Позивач жодного разу не згадує про те, що Рішенням №14 Моршинською міською ради Позивача було зобов`язано знести старий будинок за адресою АДРЕСА_5, відразу після введення в експлуатацію нового будинку, а саме: згідно п.2.4 вказаного рішення зазначено - після закінчення будівництва нового будинку, старий будинок за адресою АДРЕСА_5 підлягав знесенню, рішення Моршинської міської ради не було виконано, що потягло за собою порушення відступів від однієї будови до іншої , що унеможливлює заїзд спеціальної пожежної авто техніки. Крім цього було проведено перевірку на предмет обстеження житлових будинків №9а і № - ГУМНС України в Львівській області щодо протипожежної відстані , чим виявлено , що пopушено вимоги ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме фактична відстань становить 4,5 метра, а повинна становити не менше 8метрів. (лист №15/72 від 12 .08. 2004. Згідно Абрису від 5серпня 1996року обміру земельних ділянок, які було надано в користі жителю села ОСОБА_2 , в описі меж суміжних власників жодних претензій ОСОБА_1 зроблено не було, що підтверджується його підписом. Як підтвердження, в матеріалах наявні фотографії фактичних заїздів, якими Позивач користується з 1995року. Саме ці підстави дозволяють зробити припущення, що жодних прав Позивача не було порушено.

Також зазначив, що 28.04.2016р. в ході розгляду справи № 456/3263/15-ц за позовом позивача, суддею було зобов?язано ОСОБА_1 підтвердити факт, що заїзд є дорогою загального користування однак, він таких документів не надав.

На підставі наведеного просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Чернилевська М.М., судове засідання не з?явилась, однак подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності та в задоволенні позову відмовити, надала суду письмові пояснення, з яких вбачається, що для укладення і посвідчення договору дарування земельної ділянки, дарувальник ОСОБА_2 , подав необхідні документи, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 , виданий Моршинською селищною Радою народних депутатів 24.06.1997 року, Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-4601353032014, дата формування 01.07.2014 року, виданий Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області, Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 01-16/4-1998, виданий 12.06.2014 року Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області. На підставі поданих документів нотаріус посвідчила договір дарування земельної ділянки площею 0,0626га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 . У позовній заяві зазначається, що Державний акт на право приватної власності на вказану вище земельну ділянку є частково скасованим, але на вказаному Державному акті немає ніяких відміток та застережень щодо часткового його скасування чи недійсності. При реєстрації вказаної земельної ділянки Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області 01.07.2014 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані, про що вказано у витягу з Державного земельного кадастру, номер витягу НВ-4601353032014, дата формування 01.07.2014 року, виданому Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області. Із вказаного вище договір посвідчено із дотриманням усіх норм діючого законодавства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Моршинської міської ради в судове засідання не з?явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за відсутності представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

З договору дарування земельної ділянки від 02.07.2014 року, зареєстрований в реєстрі за №1466 вбачається, що ОСОБА_2 , подарував і передав у власність ОСОБА_3 , у власність земельну ділянку площею 0,0626га., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір дарування оскаржив позивач.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи встановлено, що 15.08.1996р., за №95/3, виконавчий комітет Моршинської міської ради вирішив передати гр. ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 663кв.м., по АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку та господарських споруд. На підставі даного рішення ОСОБА_2 , отримав державний акт на право приватної власності на землю.

Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2006р., частково визнано недійсним рішення виконкому Моршинської селищної ради народних депутатів Стрийського району Львівської області від 15.08.1196р., за №95/3 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність проїзду загального користування до будинковолодінь АДРЕСА_2 та державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 , на підставі рішення Моршинської селищної ради народних депутатів Стрийського району Львівської області від 15.08.1996р., за №95/3 в частині передачі останньому у приватну власність проїзду загального користування до будинковолодінь АДРЕСА_2 . Зобов?язано ОСОБА_2 , усунути перешкоди в користуванні проїздом загального користування до будинковолодіння АДРЕСА_5 .

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду рішення від 28.10.2014р., вбачається рішення Моршинської міської ради від 29.09.2009р., №1099 «Про затвердження змін до плану забудови кварталу №19 в м. Моршин» визнано протиправним та скасовано.

Згідно повідомлення Моршинської міської ради Львівської області від 08.08.2014р., №1506, щодо розгляду скарги, вбачається комісія рекомендувала гр. ОСОБА_2 , звільнити проїзд від перешкод або досягнути згоду з сусідом щодо індивідуального використання проїзду для обслуговування належної присадибної ділянки, враховуючи альтернативні варіанти під?їздних шляхів до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Моршинської міської ради Львівської області від 31.05.2016р., №834, щодо розгляду звернення, Моршинська міська рад повідомила, що державні акти на право власності на землю з 2013 року не видаються і відповідно ОСОБА_3 не видавався. Рішення про приватизацію землі Моршинською міською радою ОСОБА_3 , не приймалось.

Згідно листа приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., від 04.05.2017р., №01-16/89 вбачається, що ОСОБА_2 , для укладення і посвідчення договору дарування земельної ділянки представив нотаріусу документи, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 , виданий Моршинською селищною Радою народних депутатів 24.06.1997 року, Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-4601353032014, дата формування 01.07.2014 року, виданий Управлінням Держземагенства у Стрийеькому районі Львівської області, Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №01-16/4-1998, виданий 12.06.2014 року Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області.

На підставі поданих документів нотаріус посвідчила договір дарування земельної ділянки площею 0,0626га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка зареєстрована Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області 01.07.2014 року. У витягу з Державного земельного кадастру, номер витягу НВ-4601353032014, дата формування 01.07.2014 року, виданому Управлінням Держземагенства у Стрийському районі Львівської області, вказано, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Відповідно до ст. 202 ч.1 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до ст. 215 ЦК України (Коментар), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Коментована стаття, визначаючи підстави недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Отже, можна вважати, що умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності, які у загальному вигляді визначені у ст. 203 ЦК України. Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК України перераховані лише загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Іншими словами, за коментованою статтею, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріалами справи доведений факт, того, що відповідач ОСОБА_3 , набув право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку на підставі скасованого рішенням суду державного акту, який не є чинним на сьогоднішній день, тож ОСОБА_2 , не мав права відчужувати не належне йому у встановленому чинним законодавством порядку майно.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 , та його представник довели обставини, на які вони посилались при зверненні до суду із вказаним позовом, суд вважає за можливе визнати позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М., Моршинської міської ради про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсною державної реєстрації - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 82,154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст..ст.16, 215, 216, 228 ЦК України, ст..83 ЗК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0.0626 га по АДРЕСА_1 укладений 02.07.2014р. дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською Мартою Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №1466.

Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію проведену приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською Мартою Михайлівною 02.07.2014р. державної реєстрації земельної ділянки площею 0.0626 га. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на власника ОСОБА_3 з індексним номером 14159379 від 02.07.2014р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживаючих в АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 проживаючого АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 5600 (п?ять тисяч шістсот) грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 29 липня 2019р.

Суддя Р. Т. Шрамко