Ухвала суду № 83305825, 26.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12215/19-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов В.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56062199 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 666/6259/14-ц виданого 30 січня 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13 липня 2011 року у розмірі 6 244 468,56 дол. США, оскільки боржник не виконує рішення суду та ухиляється від його виконання.

Будучи належним чином повідомленим державний виконавець в судове засідання не з`явився, а інші учасники процесу до судового засідання не викликалися, а тому з огляду на те, що дане питання розглядається негайно, що узгоджується з положеннями ст. 440 ЦПК України, суд вважає можливим здійснювати його розгляд за наданими матеріалами, вивчивши подання, дослідивши матеріали надані в його обґрунтування, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56062199 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 666/6259/14-ц виданого 30 січня 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13 липня 2011 року у розмірі 6 244 468,56 дол. США.

Проте, боржником рішення суду не виконане.

Судом встановлено, що державним виконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа суду, як то: накладення арешту на майно боржника, вчинені запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів.

Разом з тим, з матеріалів подання вбачається, що постановами державного виконавця від 26 квітня 2018 року накладено арешт на все майно боржника та грошові кошти, що містяться на усіх рахунка: боржника.

Наданою відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ГУ Держпраці у Київській області, ГУ Держпродспоживслужби в м Києві, за боржником не рахується зареєстрованого майна.

Згідно відповіді регіонального сервісного центру за боржником зареєстровано транспортний засіб котрий постановою від 15 червня 2018 року оголошені в розшук.

Відповідно до акту державного виконавця від 19 лютого 2019 року за вказаною адресою у виконавчому листі ОСОБА_1 , не проживає.

Заборгованість за виконавчими документами боржником не погашається декларації про майно та доходи боржником на адресу відділу не надано.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 28 лютого 2019 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документованій паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та неодноразово їздить за кордон з моменту відкриття виконавчого провадження.

На виклики боржник не являється. З метою уникнення виконання рішення суду подано скаргу на постанову державного виконавця про арешт коштів до Херсонського міського суду Херсонської області справа № 766/9232/18.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

У відповідності до п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов`язків.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Проте державний виконавець, не здійснивши відповідних заходів, звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого провадження - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон, при цьому.

Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку не свідчить про ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

До подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України державним виконавцем було додано докази вчинення ряду виконавчих дій, проте не надано жодних доказів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому маючи змогу виконати зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 ЄСПЛ, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, слід розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей ст. 6 ЄСПЛ. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Зважаючи на те, що стадія виконання рішення суду є невід`ємною частиною судового розгляду, при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд виходить із загальних принципів обов`язковості доказування і подання доказів встановлених ст.ст. 13, 81 ЦПК України.

Разом з тим в ході розгляду подання державним виконавцем не було надано суду доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Виходячи з того, що державним виконавцем не було доведено факту свідомого та умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями Конституції України, ст.ст. 440, 441 Цивільного процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілову В.О. у задоволенні його подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїду за межі України.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя В. А. Писанець