Ухвала суду № 83305754, 22.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/11470/19

Провадження №: 1-кс/755/5346/19

"22" липня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю прокурора Польщикова І.В., представників ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного 16.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040005937, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Руснак Д.О. про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження,у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві розслідується указане кримінальне провадження.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , в порушення інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №26 від 31 березня 1997р. та Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджені постановою КМ№ 1378 від 29 липня 1999р. 16.07.2019 року здійснив незаконне перевезення незаконно зрубленої у невстановленому під час досудового слідства деревини.

Так, 16.07.2019 до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт від поліцейського роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції В. Михайличенка, про те, що 16.07.2019 близько о 06 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, пр-т. Генерала Ватутіна, 32, зупинено автомобіль марки Рено Магнум Д.Н.З. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в причепі зазначеного автомобілю перебувала зрублена деревина (кругляк) на частину з якого відсутня документація.

Виїздом на місце події СОГ було встановлено, що вздовж проїзжої частини, за вище зазначеною адресою, розташований автомобіль марки Рено Магнум Д.Н.З. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 в якому завантажена деревина (кругляк) в кількості 12 одиниць.

Під час огляду місця події, ОСОБА_4 надав товарно-траспортну накладну КВА №351669 від 15.07.2019 видану ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на перевезення деревини в кількості 6 одиниць, 2 з яких довжиною 0,40 м, 3 з яких довжиною 0,60 м, 1 з яких 0,5 м., загальним об`ємом 35,2800 м. кубічним.

Окрім того, під час огляду встановлено, що в кузові зазначеного автомобілю знаходиться 12 одиниць деревини, на 6 з яких відсутня будь-яка документація.

За результатом огляду місця події, вищезазначений завантажений деревиною вантажний автомобіль вилучено.

Вантажний автомобіль марки Рено Магнум Д.Н.З. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 в якому завантажена деревина (кругляк) в кількості 12 одиниць наразі знаходиться на паркувальному майданчику за адресою: Київська обл., смт. Отроліски, вул. Броварська 4 в опечатаному вигляді.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль та причеп належать ОСОБА_1 .

Слідчим 16.07.2019 винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні вантажний автомобіль з причепом та завантажена на причепі деревина в кількості 12 одиниць різного діаметру та довжини.

З метою всебічного та повного розслідування вказаного провадження для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, наявна необхідність у проведенні низки слідчих, процесуальних дій та судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є знаряддям вчинення злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до пошкодження, знищення, використання, перетворення, передачі майна.

Враховуючи той факт, що незаконною порубкою дерев та в подальшому перевезенням інтересам держави завдано збитків, розмір яких на даний час встановлюється контролюючими органами, а автомобіль марки «Renault Magnum 440» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом для перевозки лісу д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , з завантаженими на них спиляними деревами, являються засобом та предметом вчинення даного кримінального правопорушення та у відповідності до ст. 98 КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні, збереження якого має суттєве значення для досудового розслідування, а також у випадку встановлення причетності власника та водія даного автомобілю до вчинення вказаного кримінального правопорушення, вказаний автомобіль з причепом та деревиною можуть слугувати майном, яким буде забезпечено відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний вантажний автомобіль з причепом та деревини в кількості 12 одиниць, яка завантажена в причепі автомобіля.

У світлого чого заявник просить це звернення задовольнити.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Польщиков І.В. усудовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Представники ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен окремо, заперечували проти задоволення даного клопотання, з огляду на невідповідінсть вилученого майна критеріям ст. 98 КПК.

Указану позицію представники володільців мотивують тим, що 15 липня 2019 року о 5:30 представниками Патрульної поліції м.Києва, між Деснянським та Дніпровським районами, було зупинено та затримано вантажний автомобіль марки Рено д.н.з. НОМЕР_1 з автопричепом д.н. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5 ) з лісовим вантажем, який перевозив деревину дров`яну ІПВ, сосна (РІNS) в штабелях, що належить ДП "Вищедубечанський лісгосп".

Вся дров`яна деревина, що перевозилась була належним чином оформлена, у перевізника були наявні всі необхідні супроводжуючі документи (товарно-транспортні накладні - ТТН-ліс) із необхідними реквізитами на цей вантаж.

Затримка була обґрунтована спочатку ніби-то відсутністю бирок на деревині дров`яній, яка перевозилася, в подальшому ніби-то відсутністю супроводжуючих документів та наостанок домислами щодо фактичного перевищення об`ємів деревини, що перевозиться, ніж заявлено в документах, однак, вся деревина була проведена через систему Електронного обліку деревини, та обиркована, і оскільки перевозилась деревина дров`яна ПВ, то бирка, була поставлена саме на партію деревини (штабель), як того вимагають нормативно-правові акти, а не на кожну колоду як вимагається при заготівлі ділового лісу.

У перевізника були в наявності всі чотири оригінали товаро-транспортних накладних на весь об`єм дров`яної деревини, який перевозився вантажівкою - 35,2800 м2 на суму разом з ПДВ 1 8 698,56 гри.

Водієм, при зупинwі та повідомленні поліцією, що надані для огляду ТТН-ліс на даний вантаж є ніби-то фіктивним, було роз`яснено, що з лютого 2019 Державним агентством лісових ресурсів України надано доступ до електронного обліку Національній поліції і вони можуть зайти на сайт https://open.ukrforest.com і перевірити інформацію про деревину, яку транспортують територією України за декількома критеріями: перевірка за номером авто, за номером ТТН та за номером бирки.

Оскільки заготівля деревини відбувається виключно через систему ЕОД, то відповідно до Тимчасової інструкції з обліку деревини супроводжуючим документом є Товарно-транспортна накладна, яка формується в КПК відповідальної за відпуск лісопродукції особи ті підставі Специфікації-накладної на деревину відпущену (СН). яка є додатком до форми 1-ТТН (ліс).

Лісничим, який одразу приїхав при з`ясуванні цих обставин, підтвердив, що саме він відпускав цю лісопродукцію, ним було детально роз`яснено порядок створення первинного документу - товарно-транспортної накладної (форма І-ТТН (ліс) та СН до неї за допомогою мобільного принтера друкується у чотирьох примірниках та здійснюється вивантаження (передача) даних СН щодо відпущеної деревини до облікової системи підприємства. Перший примірник ТТН залишається у відправника, другий - на кінцевому складі, третій та четвертий передається водію (якщо транспорт найманий) або залишається в бухгалтерії підприємства (якщо транспорт власний). Третій примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію. Оскільки Товарно-транспортна накладна (форма 1-ТТН (ліс) підготовлена та передана до облікової системи в електронному форматі, і має як документ електронний код та захищена від підробки штрих-кодом, вона не завіряється печаткою.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженої Постановою КМУ № 207 від 25.02.2009 р., встановлена необхідність для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця,що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;товарно-транспорна накладна;посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки перевезення деревини проводилось на договірних умовах, а не машинами лісгоспу, даним Порядком не встановлена необхідність наявності при перевезенні будь-яких додаткових документів на продукцію, окрім товарно-транспортних накладних, яка і була в наявності.

Щодо посилань слідства на фактичну невідповідність об`єму деревини, то представники указали, щовантажівкою фактично перевозилась дров`яна деревина об`ємом 35,2800 м2, що відповідає об`єму вказаному у ТТН, однак працівниками поліції з невідомих причин, шляхом лише внутрішніх переконань, без урахування встановлених нормативів та порядку визначення об`ємів деревини, без застосування відповідних коефіцієнтів, без виклику спеціаліста, лише з використанням лінійки/рулетки та "власного досвіду" було встановлено ніби то, що загальний об`єм деревини становить близько 80 м2.

Відповідно до ДСТУ ТУ У 16.1-00994207-001:2018 при визначенні об`єму застосовують коефіцієнт 0,56.

Лісничим лісгоспу було надано детальні пояснення як необхідно вимірювати об`єм деревини, та запропоновано зробити перезаміри, однак поліцією це не було взято до уваги, і мотивуючи неможливістю встановлення походження деревини, перевищення фактичних об`ємі та ніби-то відсутністю супроводжуючих документів, ними було прийнято рішення про необхідність арешту даного авто з вантажем, як речового доказу, про що було подано відповідне клопотання до суду. При цьому, поліцією було перекручено достовірні дані та фактичні обставини, і у клопотанні вказано, що деревина перевозилась без будь-яких супроводжуючих документів, хоча самою поліцією було вилучено у перевізника один примірник ТТН та покладено в поліетиленовий пакет.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У цьому зверненні його автор наводить єдину мети - збереження речових доказів.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цій ситуації, сам по собі факт наявності постанови про визнання автомобіля з пречепом та спиляних дерев речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі № 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України «висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі № 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що «наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов`язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом».

Аналізуючи наявну у цій справі постанову про визнання вилученого майна речовими доказами слідчий суддя ураховує, що вона не містить у собі відомостей, які б конкретно указували на те, яким саме критеріям з числа регламентованих ст. 98 КПК відповідає це майно.

Адже, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цій ситуації, заявник висунувши указане твердження, довести його «поза розумним сумнівом» не зміг.

З огляду на, що слідчий суддя сприймає критично доводи сторони обвинувачення про відповідність критеріям ст. 98 КПК України майна, так як, у цій частині, цю обставину заявники просто указують у клопотанні, але не подають слідчому судді докази на підтвердження її дійсності.

Як наслідок і з метою визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту указаного майна відсутні.

Також, слідчий суддя відмічає, що, відповідно до ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Однак, за наслідками цього судового розгляду та за наданими кожною із сторін доказів, слідчий суддя не має змоги констатувати, що у справі узагалі існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, так як з безпосередньо пояснень представників ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 й наданих ним матеріалів, не можливо констатувати факт того, що указана деревина переміщувалася ними без відповідної документації, як про те указує сторона обвинувачення у своєму клопотанні.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя постановив:

у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного 16.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040005937, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, відмовити, що відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, тягне за собою негайне повернення володільцю (-ям) тимчасово вилученого майна під час ОМП від 16.07.2019, а саме: вантажного автомобіля марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом для перевозки лісу д.н.з. НОМЕР_2 , з завантаженими на ньому спиляними деревами об`ємом 80 метрів кубічних.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:00 год. 26.07.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса