Ухвала суду № 83302336, 29.07.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10818/19

Провадження № 2-з/643/66/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019

29 липня 2019 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2019 відкрито провадження у справі.

25.07.2019 з боку позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення ОСОБА_2 заборони відчуження належної йому частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 24203922).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав на те, що накладення заборони відчуження на вищевказану квартиру необхідне з метою запобігання неправомірних дій з боку відповідача, оскільки останній почав активно вживати дії щодо продажу належного йому нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет та в засобах масової інформації щодо продажу вищевказаної квартири.

Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суддя дійшов до такого.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, із заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що вимога про накладення заборони відчуження квартири обґрунтовується лише великою ціною позову та наявністю в засобах масової інформації, а саме в друкованій газеті «Premier.ua» розміщеного відповідачем оголошення про продаж квартири в будинку АДРЕСА_2 .

Однак, із вказаного оголошення не вбачається яку саме квартиру має намір продати особа, та що вказана особа є відповідачем по справі. Відомостей стосовно усього належного відповідачу ОСОБА_2 нерухового майна у суду немає, а тому припускати, що останній має намір продати саме вказану позивачем квартиру не можна.

Окрім того, копія Договору позики від 01.02.2019 укладеного між позивачем та відповідачем, яка підтверджує суму позовних вимог, засвідчена із суттєвим порушенням Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 №55, положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування, а також на підприємства, установи, організації усіх форм власності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів відповідності виду забезпечення позову, який він просить застосувати, позовним вимогам, та не надано належних доказів того, що невжиття заходу забезпечення позову, у спосіб зазначений позивачсем у заяві, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Беручи до уваги вищевикладене, суд, на даній стадії розгляду справи, не вбачає достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Сугачова