Рішення № 83298929, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 754/9235/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника незаконними;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника позивачу в розмірі фактичних збитків за період його роботи в зоні відчуження за січень 1987 з моменту звернення до Правобережного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії передано на вирішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Померлий чоловік позивача є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим, позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків за період його роботи в зоні відчуження відповідно до пільгової довідки, яка підтверджує факт вказаної роботи.

У жовтні 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника, посилаючись на довідку № 810 від 24 жовтня 2016 року, видану КП «Київпастранс» про розмір заробітної плати в зоні ЧАЕС за період роботи чоловіка за січень 1987 року.

06 липня 2018 року відповідач листом за № 33846/02 повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії, посилаючись на ненадання позивачем необхідного пакету документів для здійснення такого перерахунку, зазначивши, що годинна тарифна ставка, зазначена у довідці № 810 не співпадає з тарифною ставкою в довідці, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи годувальника, невідображення у положенні про преміювання даних про преміювання саме годувальника в розмірі 60%, відсутність табелю обліку робочого часу в зоні.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною, порушує її права на пенсійне забезпечення, передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 5,6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Обставини встановлені судом.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 15.10.1996 ОСОБА_2 , чоловік позивачки, є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.9).

Згідно копії посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 15.07.2017 року, ОСОБА_1 , 1957 року народження є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильського катастрофою пенсіонером за віком (а.с.29).

Відповідно до виписки з наказу № 485 від 17.11.1986р. по автотранспортному підприємству № 13030, виданої 23.09.1996 водія ОСОБА_2 направлено з 18.11 по 02.12.1986 для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.30).

Відповідно до виписки з наказу № 560 від 30.12.1986р. по автотранспортному підприємству № 13030, виданої 23.09.1996 водія ОСОБА_2 направлено з 01.01 по 17.01.1987 для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.31).

Відповідно до виписки з наказу № 19 від 15.01.1987р. по автотранспортному підприємству № 09123, виданої 23.09.1996 водія ОСОБА_2 направлено з 18.01 по 01.02.1987 для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.31).

Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 810 від 24.10.2017, виданою станцією технічного обслуговування автобусів КП «Київпастранс» (є правонаступником АТП № 13030), заробітна плата ОСОБА_2 у 1987 році склала 0,02554 копійки (а.с.10).

Згідно з довідкою форми № 122, виданою Київським автотранспортним підприємством № 13030 (правонаступник КП «Київпастранс») за травень 1995р., ОСОБА_2 працював в АТП № 13030 (є правонаступником АТП 3 09123, 33030) з 20.05.1976 по 07.12.1988 і був безпосередньо зайнятий на роботах передбачених постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986р. № 665-195, що надає право на отримання державної пенсії на пільгових умовах, та був направлений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 18.11. по 02.12.1986р.; з 03.01. по 17.01.1987р.; з 18.01 по 01.02.1987р. виконував перевезення експлуатаційного персоналу ЧАЕС м. Чорнобиль (а.с.11).

Згідно з довідкою КП «Київпастранс» № 836 від 19.10.2017 табелі обліку робочого часу за 1986-1987рр. знищені актом б/н від 25.02.1991 р. згідно наказу Київського АТП №13030 від 15.02.1991 № 47 (а.с.32).

Згідно з довідкою КП «Київпастранс» № 838 від 19.10.2017 ОСОБА_2 працював водієм за період роботи на ЧАЕС з 03.01.1987 по 01.02.1987 рр. йому було нараховано заробітну плату у сумі 2091,60 крб.; збережений середній заробіток у сумі 462,00 крб. Всього 2553,60 крб.

Листом від 06.07.2018 № 33846/02, у відповідь на заяву позивачки від 25.10.2017 р., відповідач повідомив останню про відмову в передані на інший вид пенсійного забезпечення, а саме призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який працював в зоні відчуження під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС через відсутність законних підстав для такого переведення.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні на інший вид пенсії, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, окружний адміністративний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Отже, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За нормами частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії (пункт «а»), додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (пункт «б»). Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пенсії), а також передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності, додається до суми обчисленої заробітної плати.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

За приписами частини 1 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - Порядок), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Пунктом 2.10 зазначеного Порядку визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми

За змістом вищенаведених правових положень, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержана за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.

Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 № 644 «Про затвердження форми Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2012 за №1808/22120.

Як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем для перерахунку пенсії надано Правобережному об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ в місті Києві) довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 810 від 24.10.2017 за період з січня по лютий 1987 року, у населених пунктах зони відчуження в м. Чорнобиль, якою визначено розрахункову заробітну плату в розмірі 0 грн. 02554 копійки). Зазначену довідку складено на підставі Розрахункової відомості заробітної плати водіїв автоколони № 3.

Як вбачається з листа пенсійного органу № 33846/02 від 06.07.2018, останнім не заперечується надання необхідного встановленого законодавством пакету документів для призначення іншого виду пенсії, жодних зауважень щодо відсутності первинних облікових документів пенсійним органом не наведено. При цьому наявність суперечностей в деяких документах порівняно з матеріалами пенсійної справи, разом як і інші наведені органом обставини, не є підставою, установленою зазначеними нормативно-правовими актами для відмови в переведенні позивача на пенсію пов`язаному із втратою годувальника.

Додатково суд звертає увагу на те, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, відповідач послався на не встановлення положенням про преміювання розміру 60% премії конкретно ОСОБА_2 , однак вказана обставина спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до розділу «Преміювання» Тимчасового положення про преміювання, затвердженого начальником АТП № 09123 від 01.09.1986р., преміювання водіям автобусів, працюючих вахтовим методом з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється за високу якість обслуговування персоналу Чорнобильської АЕС та інших працівників, зайнятих ліквідацією наслідків аварії. Премії водіям нараховуються в наступних розмірах у відсотках до заробітку, нарахованому за тарифними ставками/з урахуванням підвищення передбачених за умови праці в районі ліквідації наслідків аварії за фактично відпрацьований час з урахуванням надбавки за класність і доплат за працю в нічний час: на маршрутах «Лельов-Копачі-АЕС» - 60% ...».

Як вбачається із наявних у матеріалах справи виписок з наказів, наказів на відрядження, списків водіїв та слюсарів, відряджених для роботи на ЧАЕС, а також довідок, ОСОБА_2 був саме водієм автобусу, який здійснював перевезення обслуговуючого персоналу за маршрутом «Чорнобильска АЕС АБК-1, Лельов » (а.с. 37-41), отже на нього поширювалися відповідні норми вказаного положення про преміювання у розмірі 60%.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у перерахунку пенсії на відсутність доказів роботи годувальника протягом 14 годин у зоні відчуження, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з наявних у справі довідок, відповідні табелі обліку робочого часу були знищені згідно з наказом № 47 від 15.02.1991р. (а.с.32).

Натомість, відповідно до довідки КП «Київпастранс» № 840 від 24.10.2017 ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження у період з 03.01.1987 по 31.01.1987р. було визначено посадовий оклад (тарифна ставка) 0,948 грн. згідно з відомістю № 3169 від 10.02.1987, та виплачена у сумі 3 233,96, що з урахуванням 60% премії відповідно складає суму фактичної заробітної плати у розмірі 3233,96. До вказаної суми надано розрахунок заробітку з урахуванням 60% премії, підписаний провідним бухгалтером (а.с. 40), у тому числі за роботу у святкові та вихідні дні 4,11,18 та 25.01.1987р. саме по 14 год./добу.

Доказів наявності будь-яких заперечень щодо невідповідності первинних облікових документів вимогам закону, або доказів такої невідповідності, виявлених за результатами перевірки наданих позивачем документів в КП «Київпастранс», відповідач суду не надав, і матеріали справи таких доказів не містять.

Також суд звертає вагу на те, що відповідач не заперечує факту проведення відповідної перевірки та дослідження первинних документів КП «Київпастранс» в частині вирішення питання про перерахунок пенсії позивачці, зазначаючи лише про неврахування зауважень щодо суперечностей тарифних ставок, преміювання та відсутності табелю обліку робочого часу, що на його думку є підставою для відмови позивачці у перерахунку пенсії (а.с.6,7).

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відмова відповідача у переведенні позивача з пенсії за віком, на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відповідає нормам законодавства, а тому є протиправною. Відтак порушене право позивачки підлягає судовому захисту та відновленню.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати, що мав понести позивач, який згідно з Законом України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись приписами статей 2, 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.03.1997, адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ: 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ: 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.03.1997, адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) в розмірі фактичних збитків з урахуванням довідки КП «Київпастранс» про заробітну плату в зоні відчуження № 810 від 24.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ: 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в

м. Києві 28.03.1997, адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) в розмірі фактичних збитків з урахуванням довідки КП «Київпастранс» про заробітну плату в зоні відчуження № 810 від 24.10.2017 за період роботи годувальника - ОСОБА_2 в зоні відчуження - січень 1987 року з моменту звернення до пенсійного органу 25.10.2017.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда