Рішення № 83298896, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 826/14566/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у

порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії представники сторін:позивача - ОСОБА_1 ; відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування відомостей про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до вимог п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» і не проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до грошового забезпечення для розрахунку пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які були отримані позивачем протягом 24 місяців до звільнення, та одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві урахувати правові підстави звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до вимог п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обчислення розміру пенсії, виходячи з правових підстав звільнення ОСОБА_1 зі служби у зв`язку з наявністю вислуги років для призначення пенсійного забезпечення для працівників поліції: 24 роки 01 місяць 19 днів та відповідно до рішення військово-лікарської комісії згідно п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у розмірі 67 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, щомісячно, починаючи з дня призначення пенсії, тобто, з 17.08.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із включенням сум грошового забезпечення для розрахунку пенсії: матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 13 464,24 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сумі 10 764,26 грн., які позивач отримувала протягом 24 місяців до звільнення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 95 247,60 грн., починаючи з дня призначення пенсії, тобто з 17.08.2016.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у наступному. З 27.07.1993 по 16.08.2016 ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України; відповідно до свідоцтва про хворобу від 05.08.2016 № 218 військово-лікарською комісією здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та визнано, що вона має захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; як наслідок ОСОБА_1 визнано непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час; наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.08.2016 № 700 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та призначено пенсію за вислугою років з 16.08.2016; однак, під час призначення пенсії та обчислення її розміру відповідачем не було враховано, що ОСОБА_1 звільнилась зі служби в поліції відповідно до вимог п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено призначення пенсії у розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік понад 20 років - 3 відсотки; натомість розрахунок пенсії було безпідставно проведено на загальних підставах і обчислено з розрахунку 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення із урахуванням 3 відсотків за кожний рік вислуги понад 20 років; крім того, під час призначення пенсії в її розрахунку не було враховано такі види грошового забезпечення як матеріальна допомога на оздоровлення і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, які ОСОБА_1 отримувала протягом 24 місяців до звільнення, та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

17.10.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14566/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 20.11.2018.

20.11.2018 зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання в адміністративній справі № 826/14566/18, розгляд справи відкладено.

11.12.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог. В якості обґрунтувань своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; проте, висновок військово-медичної комісії змістовно не узгоджується з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та має місце явна невідповідність у поданих документах; щодо включення у розрахунок пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, то слід акцентувати увагу на тому, що функція визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі компетенції органів Пенсійного фонду України; до того ж, не всі види грошового забезпечення враховуються при обрахуванні пенсії, а лише ті, які носять щомісячний (постійний) характер.

11.02.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 19.03.2019.

19.03.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва закрито судове засідання до 25.04.2019.

25.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

25.04.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія призначена позивачу з 17.08.2016.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 218 від 05.08.2016 військово-лікарською комісією встановлено, що ОСОБА_1 має захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є непридатною до військової служби в мирний час та обмежено придатною у воєнний час.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.08.2016 № 700 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Стаж служби в поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 23 роки 00 місяців 20 днів, в пільговому обчисленні - 24 роки 01 місяць 19 днів.

Відповідно до постанови медичної/військово-лікарської/комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» на час звільнення зі служби з НПУ16.08.2016/ від 15.12.2017 № 117/17 постанову про причинний зв`язок захворювань в свідоцтві про хворобу від 05.08.2016 № 218 постановлено відмінити.

07.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку її пенсії (вх. № С-1337).

Листом від 15.06.2018 № 21669/02/С-1337 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що причинний зв`язок захворювань в свідоцтві про хворобу від 05.08.2016 № 218 відмінено, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Позивач, не погоджуючись із відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та його бездіяльністю у формі не перерахування пенсії ОСОБА_1 , звернулася із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям регулюються правовими нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою КМУ від 13.02.2008 № 45.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов`язок нарахування та виплати пенсій, призначених відповідно до цього Закону, покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції від 12.04.2016, що діяла на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Як вбачається із аналізу норми п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія відповідно до цього пункту на загальних підставах встановлюється у розмірі 50 відсотків, а для осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», - 55 відсотків.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Постанова про придатність до військової служби, яка міститься у свідоцтві про хворобу від 05.08.2016 № 218, була видана позивачу відповідно до чинних на момент видачі Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, що були затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85.

Так, відповідно до пп. 1.63.5 п. 1.63 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85, ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. За результатами медичного огляду ВЛК виносять такі постанови, зокрема, щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Непридатний на посаду» (вказану в направлені відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Відповідно до пп. 1.117.1 п. 1.117 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85, свідоцтво про хворобу складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних непридатними до подальшого навчання за станом здоров`я.

У зазначеному свідоцтві про хворобу від 05.08.2016 № 218 вказано, що захворювання, так, пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ОСОБА_1 непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу № 218 від 05.08.2016, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

Як встановлено судом, медичний огляд позивач пройшов 05.08.2016, тобто на момент чинності Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85, а відтак комісією було правомірно винесено постанову з відповідним формулюванням згідно з вказаним Порядком.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС» було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85 «Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 164/5355.

Відповідно до п. 9 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських приймаються у таких формулюваннях: 1) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов`язків» - якщо поранення, травма, контузія або каліцтво одержано під час виконання службових обов`язків при безпосередній охороні суверенних прав України, захисту її незалежності та територіальної цілісності, здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, під час проведення антитерористичних операцій (далі - АТО); 2) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції; 3) при ураженнях, зумовлених термічними факторами (опіки, обмороження), впливом радіоактивних речовин, інших джерел іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерел електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням службових обов`язків, приймається постанова: «Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків»; 4) «Поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язане з виконанням службових обов`язків» - якщо воно одержане цією особою в період проходження служби при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у підпункті 2 пункту 9 розділу VIII цього Положення; 5) «Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63; 6) «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції» - якщо воно діагностовано в період проходження служби в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) або коли захворювання було діагностовано до служби, а в період служби досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність; 7) «Захворювання, НІ, не пов`язане зі службою» - якщо воно було діагностовано до вступу на службу і служба в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на його перебіг. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (контузій, травм, каліцтв) та будь-яких інших вад і хвороб, якщо вони були одержані до служби, а служба у поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на них й, відповідно, на ступінь придатності до служби; 8) «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії» (вказується АЕС, ядерний об`єкт, ядерна енергетична установка тощо); 9) «Захворювання, ТАК, пов`язане з наслідками ядерної катастрофи (зазначити якої) в період проходження служби» - якщо захворювання діагностовано в період проходження служби в зонах підвищеного радіаційного забруднення внаслідок аварії (АЕС чи інший ядерний об`єкт).

Відповідно до п. 18 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.

Так, як вбачається із постанови від 15.12.2017 № 117/17 постанову про причинний зв`язок захворювань в свідоцтві про хворобу від 05.08.2016 № 218 відмінено.

Проте, у вказаній постанові нічого не зазначається про відміну положень про непридатність ОСОБА_1 до військової служби в мирний час та про те, яким формулюванням відповідно до п. 9 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, замінено формулювання свідоцтва про хворобу від 05.08.2016 № 218 «захворювання, так, пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ».

Суд акцентує увагу на тому, що постановою від 15.12.2017 могло змінитися формулювання відповідно до п. 9 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, а сама сутність залишитись без змін. До того ж висновок щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби в мирний час, залишився незмінним.

Також до суду не було надано інших доказів, які б підтверджували, що підстави звільнення ОСОБА_1 з поліції змінились. Натомість, в матеріалах справи наявний тільки витяг з наказу від 16.08.2016 № 700 о/с, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З огляду на все вищевикладене та за відсутності доказів, з яких би вбачалося інше, суд вважає, що пенсія ОСОБА_1 повинна бути перерахована як особі, звільненій зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме виходячи з розміру 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та за кожен рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Щодо включення до сум грошового забезпечення для розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також одноразової грошової допомоги при звільненні варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 № 393, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою КМУ від 13.02.2008 № 45.

Відповідно до п. п. 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Зі структурного аналізу норми ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас, за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нею визначений вичерпний перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до якого не віднесені одноразові додаткові види грошової допомоги та грошова винагорода.

13.05.2015 Конституційним Судом України ухвалено рішення по справі № 4-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в якому зазначено, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії. Згідно з частиною третьою статті 43 Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей обчислюються з урахуванням, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством.

Аналіз наведених положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).

Конституційний Суд України у вказаному рішенні наголошував, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 № 393, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який є вичерпним.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 06.03.2019 у справі № 522/11262/16-а та від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17.

Як вбачається з довідки про доходи розрахункових листів за період: з 01.08.2014 по 31.12.2014, - позивач отримала матеріальну допомогу на оздоровлення у вересні 2014 року (разово) та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2014 року (разово); з довідки про доходи та відрахування розрахункових листів за період: з січня 2015 року по 06.11.2015, - позивач отримала матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у червні 2015 року (разово) та матеріальну допомогу на оздоровлення у вересні 2015 року (разово); з довідки про доходи та відрахування розрахункових листів за період: з 07.11.2015 по 31.10.2016, - позивач отримала вихідну допомогу у жовтні 2016 року (разово) та матеріальну допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року (разово).

Виплата зазначених видів допомоги здійснюється не щомісячно, натомість вони є одноразовими, не мають системного характеру і не входять до грошового забезпечення при призначенні пенсії. Зазначена нерегулярність виплат підтверджується, зокрема, і довідками про доходи розрахункових листів, що містяться в матеріалах справи.

Вказані висновки відповідають рішенню Конституційного Суду України від 13.05.2015 у справі № 4-рп/2015, відповідно до якого лише Законом визначаються види грошового забезпечення військовослужбовців, що враховуються при призначенні пенсій, якими є поряд з основними видами грошового забезпечення (оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років) є щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Вказаний перелік є вичерпаним та не передбачає одноразові види грошового забезпечення, якими є грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, святкова премія та одноразова грошова допомога при звільненні військовослужбовця.

Також зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у його постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18).

Водночас слід зазначити, що Верховним Судом у його постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 (адміністративне провадження № К/9901/30616/18) було підтримано позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18) щодо не включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення як складового елементу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Отже, як неодноразово акцентувалась увага Верховним Судом, ним здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 у справі № 21-70а15.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача, які стосуються включення до сум грошового забезпечення для розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також одноразової грошової допомоги при звільненні не підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. тhe United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені наступні судові витрати: судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то пропорційному відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо неврахування відомостей про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) зі служби в поліції відповідно до вимог п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» і не проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) урахувати правові підстави звільнення полковника поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) зі служби в поліції відповідно до вимог п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з урахуванням вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обчислення розміру пенсії, виходячи з правових підстав звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) зі служби у зв`язку з наявністю вислуги років для призначення пенсійного забезпечення для працівників поліції: 24 роки 01 місяць 19 днів та відповідно до рішення військово-лікарської комісії згідно п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у розмірі 67 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, щомісячно, починаючи з дня призначення пенсії, тобто, з 17.08.2016;

5. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко