Ухвала суду № 83292341, 29.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

29 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/5273/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черноліхова С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №4" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа 240/5273/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №4" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ62/ЖТ0462/617/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 про накладення штрафу у розмірі 250380 грн.

25.07.2019 до суду надійшла заява представника Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №4" про забезпечення позову, в якій остання просить зупинити стягнення на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№59234929 від 30.05.2019 та постанови про стягнення виконавчого збору ВП№59234929 від 30.05.2019. Вказує, що виконання оскаржуваної постанови до закінчення вирішення даного спору адміністративним судом унеможливить відновлення порушених прав юридичної особи та завдасть великої матеріальної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відтак, судом встановлено, що постановою Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ62/ЖТ0462/617/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 на Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №4" накладено штрафу у розмірі 250380 грн, у зв`язку із порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

30.05.2019 державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження №59234929 по виконанню такої постанови. В межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 30 травня 2019 року.

При цьому, в заяві про забезпечення позову представник позивача просить зупинити стягнення на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №59234929 від 30.05.2019 та постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 у вказаному виконавчому провадженні.

В свою чергу, з обставин викладених у клопотанні про забезпечення позову вбачається, що позивач фактично ставить питання про зупинення дії рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, однак такі дії не є предметом даного позову.

А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Таким чином, слід зазначити, що правову оцінку діям відповідача в частині винесення спірного рішення та його правомірності суд надаватиме під час вирішення спору по суті, оскільки зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.

При цьому, варто зазначити, що дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у виконавчому провадженні № 59234929 можуть бути додатково оскаржені позивачем у порядку та у строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та слугувати предметом іншого позову.

Відтак, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №4" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання суддею судового рішення.

Суддя С.В. Черноліхов