Рішення № 83292171, 26.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року Справа № 160/4599/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) при проведенні нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб за 2018 рік на нежитлові об`єкти нерухомості, а саме: на нежитлову будівлю свиноферми загальною площею 1026,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 рік;

- визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення №0054251-5450-0427 від 27.03.2019 року/

В обґрунтування позову зазначено, що 27 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0054251-5450-0427, за яким у відповідності з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 11462,74 грн. за 2018 рік.

Однак, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, оскільки ОСОБА_1 визначає розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з розміру податку, який встановлюється рішенням Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року за №378-15/VII.

Крім того, позивач наголосив на тому, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб на нежитлові об`єкти нерухомості, зокрема будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області визначаються відповідно до додатку №1 до рішенням Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року за №378-15/VII та встановлюються на рівні:

- код будівлі 1271.1.- будівля для тваринництва 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.2.- будівля для птахівництва 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.3. будівлі для зберігання зерна 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.4. - будівлі силосні та сінажні 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.5. - будівлі для садівництва, виноградництва та виноробства 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.6. - будівлі тепличного господарства 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.7. - будівлі рибного господарства 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.8. - будівлі підприємств лісництва та звірівництва 0,00 відсотка;

- код будівлі 1272.9. - будівлі сільськогосподарського призначення інші 0,00 відсотка;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19 червня 2019 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач не обліковується в податковій, як сільськогосподарський товаровиробник, а тому на нього не розповсюджується пільга передбачена п.п. «ж», п.п. 266.2.2, п. 266.2, ст. 266 ПКУ. Також позивачем не надано підтверджуючих документів до суду, що він є сільськогосподарським товаровиробником.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у п.п. 14.1.235, п. 14.1, ст.14 ПКУ - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарське виробництво - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі. (Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 26.01.2001 р.

Оскільки п.п. «ж», п.п. 266.2.2, п. 266.2, ст. 266 Податкового кодексу України з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відповідно за об`єкти, які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, але не використовуються власником - для виробництва сільськогосподарської продукції, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах.

Посилання позивача, що його будівля належить до підпункту код будівлі 1271.1 - будівлі для тваринництва, позивач документально не підтверджує.

Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно п.п 266.1.1., п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1., п. 266.2, ст. 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які знаходяться у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.п.266.3.2.,п. 266.3, ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі загальною площею: 1 026,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Покровської селищної ради №38-3-АПЦ від 30.01.2017 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Покровської селищної ради», встановлено 0,3 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2018 року, за 1 кв. м. бази оподаткування для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб.

Виходячи з цього відповідач вважає, що розрахунок податку з об`єкту нежитлової нерухомості ОСОБА_1 , повинен розраховуватись наступним чином:

При нарахуванні податку за 2018 рік, мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 році встановлена в розмірі 3 723,00 грн.

Ставка податку - 3 723,00*0,3%= 11,17 грн.

Нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1026,3 кв. м. * 11,17 грн. = 11 462,74 грн. (сума грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі свиноферми від 02.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г., зареєстрованого в реєстрі за №982, позивач став власником нежитлової будівлі свиноферми загальною площею 1026,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має характеристики: будівля свинарника (ЛІТ А-1) площею 1026.3 кв.м. На підставі договору купівлі-продажу 27 червня 2010 року за реєстраційним номером 22447400 зареєстровано право власності на нерухоме майно, тип об`єкта: нежитлова будівля, свиноферма.

27 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0054251-5450-0427, за яким у відповідності з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 11462,74 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 74 коп.) за 2018 рік. Зазначене податкове повідомлення-рішення надійшло на адресу позивача листом 10 квітня 2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обов`язком селищної ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Отже, рішення селищної ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

При цьому, з урахуванням змісту норм Податкового кодексу України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп.12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Судом встановлено, що рішенням Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 13.12.2017 року за № 378-15/VII щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місті на 2018 рік, встановлено, що розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі для тваринництва - код будівлі 1271.1. встановлено 0,00 відсотка.

За таких обставин контролюючий орган, прийнявши рішення про нарахування позивачу грошових зобов`язань за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік за ставками, які не підлягали застосуванню в 2018 році, діяв протиправно.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи протиправність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення суд вважає, що ефективним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2019 року №0054251-5450-0427.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0054251-5450-0427 від 27 березня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

26 липня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

Згідно з оригіналом.

Суддя В.М. Олійник