Рішення № 83291157, 29.07.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2073/2019

Номер справи 243/6232/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м.Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"

вимоги позивача: про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

учасники справи: не з?явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона з 25.03.2002 р. працювала на посаді машиніста насосних установок, зайнятих обслуговуванням водопровідних насосних станцій, які знаходяться на глибині більше 3 м., дільниці по виробництву річкової декарбонізованої води цеху зовнішнього водопостачання по 5 розряду.

12.12.2017 р. ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП (наказ № 0489-КП від 11.12.2017 р.).

На день звільнення відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 13350,80 грн. Позивач зазначає, що вона зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу, і 16.03.2018 р. судом був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати у сумі 13350,80 грн. та 9782,28 грн. Однак, за заявою відповідача 18.04.2018 р. судовий наказ був скасований.

Зазначає, що невиплата заробітної плати відповідачем вчинила вплив на її стан здоров`я, оскільки вона є пенсіонеркою, часто хворіє, їй слід було купувати ліки, однак матеріальне становище її було скрутним. Внаслідок цих обставин вона стала дратівливою і нервовою та була змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, тому вважає, що неправомірними діями позивача їй було завдано моральної шкоди.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату у сумі 13350,80 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

2.Відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги визнаються частково, а саме в частині заборгованості з заробітної плати в сумі 13350,80 грн. В той же час відповідач заперечує проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обгрунтовуючи свою позицію відсутністю вини в порушенні прав позивача, що обумовлена наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджені науково-правовим висновком Торгово-промислової палати. Зазначає, що виконання його зобов`язань перед позивачем зумовлено наявністю обставин непереборної сили - активними військовими діями на сході України. Так, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій, відповідач та весь Лисичанський промисловий район відділено від об`єднаної енергосистеми України, відновити доступ до джерел електропостачання не має можливості через розташування пошкоджених електромереж у зоні бойових дій. Окрім того, моральна шкода також підлягає відшкодуванню лише за наявності вини особи, яка її заподіяла. У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди просив відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3. Позивач ОСОБА_1 надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

4. Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не використав свого права на безпосередню участь в судовому засіданні, про причини неявки не повідомив. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5.Ухвалою суду від 13.06.2019 р. позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.19-20).

6.Ухвалою суду від 18 червня 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, по справі призначено судове засідання (а.с.24).

7.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

8.ОСОБА_1 відповідно наказу №22-к від 22.03.2002 р. працювала на посаді машиніста насосних установок райгородського водозабору цеху зовнішнього водопостачання по 3-му розряду, з 31.12.2004 р. обіймала різні посади, остання з яких - машиніст насосних установок, зайнятих обслуговуванням водопровідних насосних станцій, які знаходяться на глибині більше 3-х метрів, по 3 розряду, дільниці з виробництва річкової декарбонізованої води, цеху зовнішнього водопостачання - з 28.10.2011 р. згідно наказу № 0097-КД від 28.10.2011 р., що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8).

9.Відповідно до виписки з наказу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" № 0489-КП від 11.12.2017 р. ОСОБА_1 , яка працює машиністом наносних установок, зайнятих обслуговуванням водопровідних насосних станцій, що знаходяться на глибині більше 3 м., дільниці з виробництва річної декарбонізованої води цеху зовнішнього водопостачання, звільнена з 12.12.2017 р. у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в сумі середньомісячної заробітної плати (а.с.11). Аналогічні за змістом відомості внесені у трудову книжку ОСОБА_1 12.12.2017 р.

10.Згідно довідки ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" № 34385 від 07.02.2018 р. про середню заробітну плату ОСОБА_1 , її середньомісячна заробітна плата склала 3260,76 грн., середньогодинна заробітна плата - 18,98 грн. Середньомісячну заробітну плату обчислено з врахуванням заробітної плати за листопад 2017 р. (а.с.9).

11.За відомостями, наданими ОСОБА_1 листом від 08.02.2018 р. за № 305, сума заборгованості по заробітній платі становить 13350,80 грн. (а.с.10).

12.Судовим наказом Слов`янського міськрайонного суду від 16.03.2018 р. з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 13350,80 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9782,28 грн. (а.с.12).

13.Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 18.04.2018 р. заяву ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено, судовий наказ від 16.03.2018 р. скасовано у зв`язку із існуванням спору про право (а.с.13).

14.Відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати від 28.11.2017 р. № 3800/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, в тому числі на території міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), м.Первомайськ, м.Щастя Луганської обалсті, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 р. та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами своїх обов`язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Зупинення господарської діяльності ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання. Унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником в день звільнення, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони, якою за цим висновком є ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (а.с.42-57).

15.Згідно довідки ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" від 11.07.2019 р. № 520 сума заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 11.07.2019 р. становить 13350,80 грн. (а.с.76).

V. Оцінка Суду.

16. Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини 1,2,4,7 ст.43 Конституції України).

Відповідно до Конституції України зазначені права захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Положенням ч.1 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

17. У частині 1 статті 94 КЗпП України міститься дефініція поняття "заробітна плата". Так, згідно законодавчого визначення заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься у ст.1 Закону України "Про оплату праці".

Положеннями ст.115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

18. Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Таким чином, законодавець покладає обов?язок щодо нарахування заробітної плати та надання відомостей про розмір нарахованої заробітної плати саме на роботодавця.

19. Відповідно до положень ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

20. Відповідно до положення ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

21. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

22. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

23.Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою.

24.Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем у спірний період (з березня 2002 р. по 12.12.2017 р.), працювала на посаді машиніста наносних установок, зайнятих обслуговуванням водопровідних насосних станцій, що знаходяться на глибині більше 3 м., дільниці з виробництва річної декарбонізованої води цеху зовнішнього водопостачання ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот".

25.В той же час позивачем не було надано належних доказів щодо розміру та періоду заборгованості з заробітної плати (з урахуванням всіх її складових), а також довідка про середню заробітну плату, надана позивачем, не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, оскільки середньомісячна заробітна плата обчислена з врахуванням заробітної плати за останній місяць роботи, а не за два останні місяці, як передбачено Порядком. З урахуванням наведених обставин, судом на підставі ч.7 ст.81 ЦПК України було витребувано у відповідача необхідні відомості.

26.Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.2 р.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв?язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно наданих відповідачем відомостей, заборгованість по заробітній платі позивача станом на 11.07.2019 р. становить 13350,80 грн., розмір середньомісячної заробітної плати відповідачем розрахований на підставі відомостей про заробітну плату за листопад 2017 р., тому відомості, які надані відповідачем на запит суду, також не є належним розрахунком середньої заробітної плати.

27.Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі станом на 11.07.2019 р. у 13350,80 грн. Як вбачається з роз?яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов?язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов?язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

28.Розглядаючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-948цс16, з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

29.Таким чином, на відміну від кримінально-правової доктрини, цивільні правовідносини побудовані на принципу презумції вини особи, яка завдала шкоди, тобто вона звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст.614 ЦК України). Обов`язок доказування відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Визначальним для встановлення наявності чи відсутності вини є не тільки ставлення роботодавця до своєї протиправної поведінки, скільки упущення (свідоме чи несвідоме, умисне чи необережне) контролю за своєю поведінкою. Для визначення цивільно-правової відповідальності роботодавця при відшкодуванні шкоди працівнику форма вини юридичного значення не має. Шкода, заподіяна роботодавцем своєму працівнику, умисними чи необережними діями підлягає відшкодуванню.

30.Таким чином, оскільки відповідачем надано суду сертифікат торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, суд приходить до переконання про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачеві.

31. Розглядаючи вимогу позивача про відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

32. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

При цьому, положення зазначеної норми закону не передбачають випадків часткового відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

33. Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз?яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров?я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов?язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

34. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв?язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

35. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст.ст. 4, 13 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

36.Враховуючи фактичні обставини справи, а саме відмова у виплаті належних позивачу сум при звільненні у день звільнення, внаслідок чого позивач мала докладати додаткових зусиль для організації свого життя, співставляючи суму заборгованості по заробітній платі 13350,80 грн., яку відповідач мав виплатити, з сумою заробітної плати позивача за місяць, що передував звільненню - 3348,16 грн., з огляду на тривалість порушення права позивача на отримання всіх належних їй сум при звільненні в день звільнення (з 12.12.2017 р.) суд приходить до висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди.

37.Згідно роз`яснень, що містяться у п.5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

38.Оскільки відповідачем доведено перед судом відсутність його вини у невиплаті заробітної плати позивачу у день звільнення, суд приходить до переконання про неможливість покладення обов`язку на відповідача з відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

39.Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нарахована, але не виплачена сума заробітної плати - 13350,80 грн., з якою підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідачем доведено перед судом відсутність його вини в порушенні прав позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

41. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921 грн.

42.Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 768,40 грн.

43.В той же час позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн. за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку. Оскільки в задоволенні цієї частині позовних вимог позивачу відмовлено, понесені витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 44, 94, 113, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (місцезнаходження: 93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з заробітної плати станом на 11.07.2019 р. в загальній сумі 13350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 80 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов?язкові платежі.

3.Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (місцезнаходження: 93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на р/р 31211256026001 у ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв