Рішення № 83289341, 26.07.2019, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №450/1135/19

51

2/339/128/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пустомитівська районна адміністрація, як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Пустомитівського районного суду з позовною заявою, в якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обгрунтовує тим, щоперебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2015року розірвано. Від спільного життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які проживають з нею та знаходяться на повному її утриманні. 12.03.2015року Пустомитівським районним судом винесено рішення про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей. З моменту розлучення і по даний час відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, морально їх не підтримує, матеріально не допомогає не цікавиться здоров`ям та навчанням дітей.

Згідно висновку органу опіки та піклування від 06.03.2019 року № 55 визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2019 року матеріали позовної заяви передано на розгляд до Болехівського міського суду за підсудністю з тих міркувань, що відповідач проживає в м.Болехові.

21 травня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

26 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12 липня 2019року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності (а.с.47).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно та не подав відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом публікації оголошення на веб-сайті суду (а.с.51,66,77).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах, враховуючи згоду позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів .

Суд, вислухавши вступне слово позивача, пояснення свідків, думку малолітньої дитини, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які перебували у зареєстрованому шлюбі(а.с.3-4).

Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2015року шлюб між ними розірвано(а.с.9).

Окрім того, за рішенням цього ж суду від 12.03.2015року відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати в користь позивача ОСОБА_1 аліменти в розмірі по 700 грн. на утримання дітей.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії», заяви№ 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).

З огляду на вказану правову позицію та принципи проголошені Європейським судом з прав людини, можна зробити висновок, що для розлучення дитини з батьками (з позбавленням батьківських прав або без такого) суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків, 5) обов`язкове слухання показань самих дітей.

Як вбачається з обставин справи, звернувшись до суду, позивач стверджував про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, надавши наступні докази.

Так, актом обстеження житлово-побутових умов стверджується, що дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом з матір"ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а.с.56), яка і займається їх вихованням, матеріальним забезпеченням (а.с.57).

Батько дітей ОСОБА_2 проживає окремо (з 01.04.2016року знятий з реєстрації місця проживання, останнє місце реєстрації АДРЕСА_2 (а.с.21,38) та ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 : не цікавиться їх життям та долею, не надає матеріальної допомоги, не провідував їх жодного разу, що підтверджується матеріалами справи та поясненням свідків.

З характеристики Давидівського опорного закладу ЗСО I-III cтупенів імені Т.Г.Шевченка щодо учениці 3-Бкл. ОСОБА_4 вбачається, що мати цікавиться навчанням дитини та відповідально ставляться до її виховання в сім`ї. Домашній догляд хороший, відвідує батьківські збори та школу. Батько не бере участі у вихованні дочки, а саме не цікавиться успішністю її, не відвідує святкові виступи та лінійки, не відвідує батьківські збори. За 3 роки навчання дочки ОСОБА_4 батька в школі не було (а.с.58).

Виконавчий комітет Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області на підставі рішення № 55 від 06.03.2019року дійшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (а.с.8).

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона перебувала в шлюбі з братом позивача і впродовж 2009 - 2018 років проживала в одному будинку разом з позивачем та її дітьми. Стверджує, що за цей період відповідач, залишивши сім"ю в лютому 2014 року, жодного разу не приїхав до дітей, не намагався зустрітися з ними, не надавав ніякої допомоги. Вона особисто телефонувала йому, щоб змінити його ставлення до дітей, але розмова не вдалася, оскільки він обізвав її нецензурними словами. На даний час позивач проживає із співжителем, якого діти кличуть батьком.

Свідок ОСОБА_10 , який є сусідом позивача і щоденно буває у неї в будинку, підтвердив, що уже більше 5 років відповідач жодного разу не відвідав дітей, не поцікавився їхнім життям, хоч позивач у цьому йому не перешкоджала. Діти батьком кличуть співжителя позивача - ОСОБА_15 .

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

З цією метою в ході судового засідання заслухана думка малолітної ОСОБА_4 , яка розповіла про те, що вона живе з матір"ю та батьком ОСОБА_15 . Про тата ОСОБА_14 вказала, що він ніколи до неї не дзвонив, не давав подарунки, не відвідував у школі, а коли жили разом, то він часто бив маму.

Таким чином, аналіз вищевикладених обставин, наводить суд до висновку, що відповідача слід позбавити батьківських прав щодо малолітніх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, він взагалі не спілкується з доньками, не проявляє щонайменшої батьківської турботи без поважних причин, ,

При цьому, таке втручання у демократичному суспільстві у сімейне життя є виправданим і пропорційним з огляду на те, що цього нагально потребують інтереси дітей, які називають батьком іншого чоловіка, який проживає разом з матір"ю дітей однією сім"єю та виховують їх. Така поведінка відповідача відносно своїх дітей дає підстави вважати у його неспроможності виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дітей.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів дітей, суд вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки під час розгляду справи було встановлено факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

За клопотанням позивача судові витрати покладаються на неї.

На підставі викладеного, ст.150,164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.258-259, 263-265, ст.280-281 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 11.04.2017року, місце проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданим Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, виданий 25.03.2003року, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 .

Пустомитівська районна державна адміністрація, як орган опіки і піклування - місцезнаходження вул. Грушевського, 35 м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 22420292.

Дата складання повного тексту рішення - 29 липня 2019року.

Суддя Головенко О.С.