Рішення № 83287495, 29.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2019Справа № 910/5069/19Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідім», м. Київ

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 27 663,72 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідім" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 12.04.2019 року про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми штрафних санкцій в розмірі 27 663,72 грн, а саме суми пені в розмірі 23 653,64 грн та суми 3% річних в розмірі 4 010,08 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати передбачених Договором поставки №УЗ/ЦЯ-18193/Ю від 01.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 року у справі №910/5069/19 позовну заяву від 12.04.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідім" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050112180 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 року у справі №910/5069/19 не вручено позивачу - 07.05.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 17.05.2019 року (включно).

16.05.2019 року позивачем до суду засобами поштового зв`язку була подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.05.2019 відкрито провадження у справі №910/5069/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050620640, отримав ухвалу суду від 21.05.2019 про відкриття провадження у справі 24.05.2019.

Отже, строк для подання відповідачем відзиву встановлено до 09.07.2019 року (включно).

14.06.2019 року (з пропущенням встановленого судом строку) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 8 та ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів доданих до відзиву та змісту самого відзиву, відповідачем не заявлено відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву з обґрунтуванням причин такого пропуску.

Отже, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Поданий відповідачем відзив долучається до матеріалів справи без прийняття його судом до уваги та без надання йому належної правової оцінки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 22.07.2019 року по 26.07.2019 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 29.07.2019 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір поставки №УЗ/ЦЛ-18193/Ю (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

У п. 1.2. Договору сторони погодили найменування продукції: тяга поводка.

Згідно п. 1.3. Договору виробник продукції ТОВ «НВП «Річ» (Україна).

Як передбачено в п. п. 4.1. Договору ціна визначається даним Договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах DDP (поставка зі сплатою мита), в пункти призначення визначені Договором.

Загальна сума даного Договору на момент його підписання складає - 883 864,00 грн, крім того ПДВ 20% - 176 772,80 грн, що разом становить 1 060 636,80 грн.

За умовами п. 5.2. Договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (e-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (e-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (e-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником за адресою яка вказана в специфікації до договору, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреність або атом прийому-передачі. Після готовності продукції до відвантаження, постачальник (резидент України) направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну або акт приймання-передачі; документи, що підтверджують якість продукції, зазначену у п. 2.2. даного Договору. (п. 5.3., п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника. (п. 6.2. Договору).

Строк дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018 року. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання. (п. 13.7. Договору).

В Специфікації №1 до Договору сторони погодили найменування продукції, код продукції, кількість, ціну.

Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу продукції на загальну суму 1 060 636,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 27.07.2018 року на вказану суму.

Товар, за вказаними видатковими накладними, як зазначає позивач, отримано відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та позивача на вказаному документі про отримання продукції.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав з пропущенням встановленого Договором строку.

Так, 21.09.2018 року відповідачем в рахунок оплати вартості отриманої за Договором продукції було перераховано позивачу 1 060 636,80 грн.

Ця обставина сторонами при розгляді спору не заперечена.

З огляду на здійснення відповідачем оплати вартості отриманої продукції з пропущення строків здійснення такої оплати, передбачених умовами п. 6.1. Договору, позивачем нараховано відповідачу суму пені в розмірі 23 653,64 грн та суму 3% річних в розмірі 4 010,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №УЗ/ЦЛ-18193/Ю належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, за умовами п. 5.2. Договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять рознарядки замовника на поставку продукції.

Також, як встановлено сторонами в п. 5.2. Договору після отримання рознарядки по електронній пошті (e-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (e-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.

Однак, зазначеного підтвердження матеріали справи також не містять.

Згідно вказаного вище пункту Договору матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.

На підставі видаткової накладної №24 від 27.07.2018 року позивачем було передано відповідачу продукцію на загальну суму 1 060 636,80 грн.

Відповідач, у відповідності до умов Договору мав право на відмову від отримання зазначеного товару, оскільки ним ще не було погоджено строків поставки та не надіслано позивачу рознарядки на поставку.

Проте, відповідачем продукцію на вказану суму було отримано, про що свідчить його підпис у вказаному документі, що в свою чергу свідчить про погодження відповідача з датою поставки продукції за Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

В той же час, матеріали справи не містять рахунку-фактури на поставлену продукцію, а також не містять податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 267 ГК України передбачено, що відповідно до ч. 2 коментованої статті сторони наділені правом встановлювати конкретні строки поставки товарів у межах дії договору поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Це пов`язано з тим, що суб`єкт господарювання діє відповідно до певного плану роботи, має певні технологічні цикли, які потребують своєчасної, ритмічної та періодичної поставки товарів, у першу чергу це стосується продукції виробничо-технічного призначення. В окремих випадках, на підставі норм лише чинного законодавства, сторони можуть бути обмежені у праві самостійно визначати строки поставок. Строк поставки може визначатися по-різному, наприклад шляхом зазначення конкретної дати (конкретного місяця, кварталу) або шляхом зазначення періодів поставки протягом строку дії договору.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони скористались своїм правом у вільному визначенні умов договору та пунктом 6.1. Договору передбачили, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, положеннями податкового законодавства, а саме - п. 201.1, абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері оподаткування суб`єктів господарювання, регулюються іншим законодавством - спеціальним для цих відносин - податковим. При цьому саме лише зазначення сторонами у договорі про обов`язок постачальника здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку, не має наслідком зміни строків оплати вартості отриманої за Договором продукції.

Тому, виходячи з викладеного, положення договору, якими встановлено обов`язок постачальника здійснити реєстрацію податкової накладної (п. 13.2), суд розцінює як встановлення додаткового обов`язку сторони, в даному випадку сторони постачальника, проте не змінює строків оплати отриманої продукції.

Таким чином, з урахуванням п. 6.1. Договору та видаткової накладної від 27.07.2018 року №24 відповідач повинен був здійснити оплату вартості партії продукції у строк до 10.08.2018 року включно, проте відповідачем оплата здійснена 21.09.2018 року.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманої за Договором продукції за видатковою накладною №24 від 27.07.2018 року підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок пені позивача та виявлено необґрунтованість в частині нарахування за період більший, ніж у відповідача було прострочення з оплати вартості отриманої продукції, оскільки він здійснений за період з 10.08.2018 року по 24.09.2018 року

А тому, судом здійснивши перерахунок суми пені, встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені за період з 11.08.2018 року по 21.09.2018 року, в розмірі 21 575,97 грн, розрахована виходячи із суми поставки та беручи до уваги, що в період з 11.08.2018 року по 06.09.2018 року обліковою ставкою НБУ було 17,5% річних, а в період з 07.09.2018 року по 21.09.2018 року - 18,0% річних.

Таким чином, обґрунтованою за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції за названою вище видатковою накладною є сума пені у розмірі 21 575,97 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 4 010,08 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, судом визнаються вони частково обґрунтованими. Частина нарахувань інфляційних втрат є необґрунтованою, оскільки нарахована за більший період, ніж за відповідачем рахувалась заборгованість.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, за розрахунками суду, підлягають задоволенню в частині, а саме на суму 3% річних в розмірі 3 661,38 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 21 575,97 грн та сума 3% річних в розмірі 3 661,38 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2018 року між Адвокатом Хілько Антоном Сергійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідім» (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №18, відповідно до п 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за Договором поставки №УЗ/Ц51-18193/Ю від 01 червня 2018 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідім».

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, рахунок-фактуру №1801 від 26.11.2018 на суму в розмірі 500,00 грн, рахунок-фактуру №1802 від 01.02.2019 року на суму в розмірі 2 000,00 грн, платіжне доручення №278 від 10.12.2018 року на суму в розмірі 500,00 грн, платіжне доручення №368 від 10.04.2019 року на суму в розмірі 2 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.04.2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 12.04.2019 року.

Судом встановлено, що Хілько А.С. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 11.04.2019, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн, складається з надання юридичних послуг згідно з Договором про надання правової допомоги №18 від 26.11.2018 року.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 12.04.2019 року адвокатом Хілько А.С. зазначено які юридичні послуги ним було надано клієнту:

- збір та ознайомлення з доказами у справі та аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом - 1 година - вартість 0 грн;

- підготовка претензії - 2 години - вартість 500,00 грн;

- підготовка позовної заяви з додатками - 3 години - вартість 2 000,00 грн.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 1 752,51 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 168,49 грн у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі філії «Пасажирська компанія Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 41022900, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідім» (ідентифікаційний код 41565393, місцезнаходження: 49010, м. Дніпро, вул. Європейська, буд. 30) суму пені в розмірі 21 575,97 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривень 97 копійок), суму 3% річних в розмірі 3 661,38 (три тисячі шістсот шістдесят одна гривна 38 копійок), суму судового збору в розмірі 1 752,51 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят дві гривни 51 копійка) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 168,49 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідім».

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов