Рішення № 83287007, 22.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019Справа № 910/3647/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А)

до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федорова Ернеста, буд. 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20).

про стягнення 17 639,62 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Сергутін В.А.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Департаменту патрульної поліції про стягнення 17 639,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.04.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3647/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

06.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та заява про залучення до участі у справі третіми особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 та ПАТ СК "Український страховий стандарт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про залучення до участі у справі третіми особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 та ПАТ СК "Український страховий стандарт", відмовлено.

20.05.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" надійшла заява про залучення до участі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 cправу №910/3647/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.06.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт".

В підготовче засідання 19.06.2019 з`явилися уповноважені представники сторін. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання 19.06.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.07.2019.

В судове засідання 22.07.2019 з`явилися представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.06.2019, у якому був присутні представник відповідача та повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 19.06.2019), надісланого третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

17.10.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування «наземного транспорту «КАСКО» № 011043/4600/000200 (далі також - Договір страхування), застрахованим транспортним засобом за яким значиться «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , 2012 року виписку.

10.05.2017 по вул. Васильківській, 94, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3017130554089128.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . п. 13.11 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2017 у справі №752/10038/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 320 грн.

Відповідно до Звіту № 02-27/08 від 27.05.2017 про оцінку КТЗ, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 64 209,17 грн, а матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля - 44 780,49 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № ПА-03534 від 16.05.2017, виставленим ТОВ «ПАРИТЕТ», вартість ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 63 872,95 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 30.05.2017 страховиком складено Страховий акт № 00224272, за яким розмір страхового відшкодування складає 62 420,11 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на виконання своїх зобов`язань за Договором страхування здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 62 420,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 022607 від 31.05.2017 на суму 62 420,11 грн.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6031855 (франшиза - 0,00 грн., ліміт за шкоду по майну - 100 000,00 грн.).

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" у зв`язку з указаним страховим випадком було перераховано позивачу 44 780,49 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 9299 від 30.08.2017 на суму 44 780,49 грн.

07.02.2019 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу , яка не відшкодована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт", у розмірі 17 639,62 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що обов`язок по відшкодуванню шкоди у розмірі 17 639,62 грн як різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за полісом АК/6031855, не покритої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка", покладається на відповідача як особу, з якою на момент ДТП перебував у трудових відносинах винуватець ДТП - ОСОБА_1 , та якій належить транспортний засіб «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 .

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає обов`язок по відшкодуванню шкоди внаслідок ДТП виник у держави, яка і має бути відповідачем за даним позовом, а не Департамент патрульної поліції. Крім того, відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" з лімітом відповідальності за шкоду майну в розмірі 100 000,00 грн, отже, саме на нього і покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди у даному випадку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2017 у справі №752/10038/17, належним чином засвідчена копія якої подана позивачем в матеріали справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № АК/6031855.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" реалізувало своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Відповідно до Звіту № 02-27/08 від 27.05.2017 про оцінку КТЗ, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 64 209,17 грн, а матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля - 44 780,49 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № ПА-03534 від 16.05.2017, виставленим ТОВ «ПАРИТЕТ», вартість ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 63 872,95 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 30.05.2017 страховиком складено Страховий акт № 00224272, за яким розмір страхового відшкодування складає 62 420,11 грн. та здійснено таку виплату відповідно до платіжного доручення 022607 від 31.05.2017.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" було сплачено позивачу 44 780,49 грн.

При цьому, сам позивач зазначає, що третьою особою було виплачено позивачу частину розміру нанесеного збитку з урахуванням фізичного зносу, тобто матеріальний збиток.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Разом з тим, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Зі звіту про оцінку КТЗ № 02-27/08 від 27.05.2017, складеного ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що оцінювачем було встановлено підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , який за його розрахунком склав 0,4505, та відповідно здійснено розрахунок матеріального збитку з урахуванням цього коефіцієнту, який визначено у розмірі 44 780,49 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума була сплачена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на користь позивача, що відповідає умовам Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6031855 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В контексті наведеного Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний звіт не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки обставин, які б викликали сумніви щодо змісту, достовірності чи повноти вказаної оцінки Судом не встановлено, а відповідачем не надано.

Проте, оскільки Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" було виплачено позивачу 44 780,49 грн страхового відшкодування, що не покрило фактичні витрати позивача, останній звернувся до господарського суду з даним позовом до відповідача як власника транспортного засобу «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , про стягнення решти страхового відшкодування у розмірі 17 639,62 грн, що становить різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) (62 420,11 грн) та страховим відшкодуванням, виплаченим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні (44 780,49 грн).

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч.1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.

Разом з тим, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Відтак, оскільки третьою особою у встановленому законодавством порядку було виплачено позивачу матеріальну шкоду з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , тобто, у розмірі нижчому від фактичного розміру шкоди, Суд доходить висновку, що саме у відповідача як власника транспортного засобу виник обов`язок з виплати решти страхового відшкодування, яка становить 17 639,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 910/14685/17 від 05.05.2018.

В контексті наведеного Суд звертає увагу, що відповідач не заперечив та не спростував той факт, що його працівник ОСОБА_1 є винним у ДТП та завдав майнової шкоди страхувальнику позивача при використанні транспортного засобу під час виконання своїх трудових обов`язків.

При цьому, Судом розглянуті та відхилені твердження відповідача про те, що страхова виплата не перевищує ліміту по Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6031855, оскільки як встановлено Судом, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" правомірно було виплачено страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, а обов`язок з виплати фактичних витрат у нього не виник в силу вимог закону, тому в даному випадку ліміт відповідальності значення не впливає на виплату.

Разом з цим Суд зазначає, що недоречними є посилання відповідача у відзиві на те, що саме на державу покладається обов`язок з відшкодування вказаної шкоди, адже відповідач помилково ототожнює в цьому випадку шкоду, яка відшкодовується державою замість відповідного державного органу (у випадку, зокрема, передбаченому ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію") і ту шкоду, яка покладається на самі державні органи, як юридичні особи.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федорова Ернеста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 17 639 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.07.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко