Ухвала суду № 83286876, 29.07.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

____________

______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"29" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/764/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " Мінар Експресс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Гаргур Фінгер Джоін"

про видачу судового наказу на суму 20690,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Житомирської області 25.07.2019 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Гаргур Фінгер Джоін" заборгованості зі сплати наданих транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполучені, згідно умов договору доручення № 220317 від 22.03.2017 на загальну суму 20690,26 грн., з яких: 18197,00 грн. - основний борг, 2182,64 грн. - пеня, 310,62 грн. - інфляційні збитки, 192,10 грн. - судового збору.

В прохальній частині заяви заявник також просив стягнути з боржника витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2700,00 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про часткову відмову у видачі судового наказу в частині стягнення інфляційних та пені з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань (3% річних, інфляційних втрат) у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 6232 від 23.03.2017, у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення інфляційних втрат та пені є заходами відповідальності за порушення зобов`язань, які є предметом договору, правовим наслідком порушення зобов`язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення інфляційних втрат та пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги можливість розгляду вимог про стягнення інфляційних втрат та пені окремо у спрощеному позовному провадженні, суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Гаргур Фінгер Джоін" 2182,64 грн. - пені та 310,62 грн. - інфляційні збитків.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 2700,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, згідно ст. 154 ГПК України, розгляд судового наказу проводиться без судового засідання.

Згідно з п.7 ч.1 ст.155 ГПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Згідно з ч.2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Разом з тим, зі змісту глави 8 "Судові витрати" ГПК України, вбачається, що судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, де учасниками справи є сторони, які мають право доводити розмір витрат, а суд здійснює їх розподіл за результатами розгляду справи.

З урахуванням викладеного, у судовому наказі зазначаються виключно судові витрати у складі судового збору, який сплачується за подання такої заяви.

За вказаного, у видачі судового наказу, в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 2700, 00 грн, слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. ст. 12, 123-126, 147-153, 234-235 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінар Експрес" у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаргур Фінгер Джоінт" 2182,64 грн. пені 310,62 грн. інфляційних, 2700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання .

Ухвала підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А. 1- до справи

2-3- сторонам ( рек. з пов)