Рішення № 83285921, 15.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року справа № 823/1913/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гоголевої Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

позивача - ОСОБА_2 (особисто),

представника відповідача Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради - Слинька М.Г. (за довіреністю),

відповідача головного спеціаліста управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради - Капленко Н.О. (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, головного спеціаліста управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Капленко Наталії Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2) з позовом до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі - відповідач 2), головного спеціаліста управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Капленко Наталії Олександрівни (далі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 (далі - третя особа) в якому просять:

- зобов`язати посадову особу відповідача зняти з реєстрації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати посадову особу відповідача зареєструвати ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Усною ухвалою суду від 16.11.2018, у справі здійснено заміну позивача ОСОБА_9 на її правонаступника - ОСОБА_2 до якого перейшли права та обов`язки спадкодавця, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач - ОСОБА_9 померла. Вказане підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 06.10.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Право на спадщину ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про праву на спадщину за законом від 20.04.2019, видане державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що 06.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 . Також 06.12.2017 до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зняття з реєстрації місця проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 та з відповідними заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак їм було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, у зв`язку з ненаданням необхідних документів, а саме відсутня згода всіх співвласників для реєстрації осіб та відсутня згода батька для перереєстрації дитини, відсутня згода служби у справах дітей на перереєстрацію дитини. Позивачі вважають такі дії неправомірними.

Позивачі у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач вказував, що відповідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» орган реєстрації відмовляє у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації. Тому, відповідачем при наданні відмови у реєстрації місця проживання не було порушено прав позивачів.

Головний спеціаліст управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Капленко Наталія Олександрівна у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що вказаними особами не було подано необхідних документів, що стало наслідком відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, заявою від 25.10.2018 просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що 06.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Також 06.12.2017 до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зняття з реєстрації місця проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 та з відповідними заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Розглянувши вказані заяви головний спеціаліст управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Капленко Наталія Олександрівна відмовила у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, підставою відмови стало неподання необхідних документів.

Зокрема, підставою відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 стало не подання ними згоди всіх співвласників для реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , стало неподання згоди батька для перереєстрації дитини та відсутність згоди служби у справах дітей на перереєстрацію дитини.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідачів, позивачі звернулися до суду за їх оскарженням.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

В свою чергу, статтею 9-1 Закону передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207): для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи;

- довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації;

- довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до пункту 4 Правил громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої позовної заяви, суд виходить з такого.

Під час розгляду справи судом встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 є одним із співвласників будинковолодіння розташового за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01.02.2013 у справі № 22ц/793/168/13 та не заперечується позивачами у справі.

Як встановлено під час розгляду справи підставою для відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання стала обставина не надання вище вказаними особами згоди всіх співвласників для реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), стало неподання згоди батька для перереєстрації дитини та відсутність згоди служби у справах дітей на перереєстрацію дитини.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що у даному випадку для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, згоду власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї та у випадку реєстрації місця проживання ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) письмова згода другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків.

При цьому, судом встановлено та не спростовано позивачами, що ОСОБА_2 та вказаними вище особами до органу реєстрації було подано документи або інформація, передбачена пунктом 18 Правил №207 щодо реєстрації/зняття з реєстрації, у зв`язку з чим суд підтримує висновки щодо обґрунтованості відмови відповідача у здійсненні реєстрації місця проживання.

Тому доводи позивачів про те, що відповідачі неправомірно вийшли за межі повноважень наданих їм законами України та Конституцією України, оскільки підставою відмови зазначено пункт 11 Правил у зв`язку з ненаданням відповідних документів або інформації. Перелік необхідних документів визначено пунктом 18 Правил, у тому числі частиною четвертою вказаного пункту.

Таким чином, відповідачами правомірно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Оскільки в діях відповідачів не було протиправних діянь та відмова в реєстрації місця проживання є законною, то суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог позивачів про зняття з реєстрації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача зареєструвати ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , суд також вказує на таке.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що адміністративний суд, під час розгляду справи, повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Виходячи зі змісту статей 2 та 5 КАС України, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення не лише суб`єктивне рішення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, але обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, про те, що відповідачі приймаючи рішення щодо відмови у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не порушували прав та законних інтересів позивачів у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Більше того, суд звертає уваги, що матеріали справи на містять доказів на підтвердження звернення гр. ОСОБА_8 до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із відповідними заявами щодо реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачам відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Рішення складене у повному обсязі 25.07.2019.