Рішення № 83285266, 16.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року справа № 580/1365/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника позивача - Олененка О.В. (за ордером),

представника відповідача - Медухи В.В. (за довіреністю),

розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» (вул. Смілянська, 44/1, м. Черкаси, 18001, далі - позивач) з позовом до управління Держпраці у Черкаській області (бульв. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами управління Держпраці у Черкаській області від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, зокрема, що працівників ОСОБА_1 (директора) та ОСОБА_2 (головного інженера) допущено до роботи без укладання трудових договорів, чим порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України та протиправно наклав на позивача штраф у розмірі 111690 грн. згідно постанови №ЧК-277/366/АВ/П/ПТ/ТД/-ФС-199 від 10.05.2018, оскільки між позивачем та вказаними працівниками укладено цивільно-правові угоди згідно глави 63 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмовий відзив на позов та зазначила, що проведеною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» з питань додержання законодавства про працю відповідачем встановлено, що правовідносини позивача із працівниками ОСОБА_1 (директор) та ОСОБА_2 (головний інженер) не оформлено трудовими договорами (контрактами) у письмовій формі та не було повідомлено територіальний органу ДФС про їх прийняття на роботу за трудовими договорами, у зв`язку з чим винесено постанову від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 про накладення штрафу у розмірі 250380 грн., а укладені позивачем із вказаними працівниками цивільно-правові угоди мають ознаки трудових договорів. Крім того, правовідносини позивача із працівником ОСОБА_1 , як директором у відповідності по Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» повинні бути врегульовані лише контрактом (трудовим договором), а не цивільно-правовою угодою. Таким чином, оскаржувана позивачем постанова на думку представника відповідача є правомірною та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.02.2019 №264-Н та направлення від 19.02.2019 №259 посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області в період з 25.02.2019 по 25.02.2019 проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія». Результати перевірки оформлені актом від 25.02.2019 №ЧК193/1548/АВ.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України про працю, а саме: правовідносини позивача із працівниками ОСОБА_1 (директор) та ОСОБА_2 (головний інженер) не укладено трудовими договорами (контрактами) у письмовій формі та не було повідомлено територіальний органу ДФС про їх прийняття на роботу за трудовим договором.

На підставі вказаного акту перевірки управлінням Держпраці у Черкаській області винесено оскаржувану постанову від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 про накладення штрафу у розмірі 250380 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що повноваження із нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» та ОСОБА_2 (головний інженер) згідно з вимогами Цивільного кодексу України укладені договори підряду на виконання послуг (цивільно-правові угоди) від 21.06.2018 №1-430/17-14, від 25.06.2018 №1-428/17-10, від 27.06.2018 №1-431/17-11.

Відповідно до предметів даних договорів підряду на виконання послуг (цивільно-правових угод), замовник доручає, а підрядник беруть на себе зобов`язання виконати разову послугу, зокрема, загальне керівництво, координація і ув`язування проектних рішень і частин робочого проекту по об`єктах:

- «Будівництво будівлі підприємств медичної промисловості по вул. Чигиринська, 21/11 в м. Черкаси» (згідно договору підряду від 27.06.2018 №1-431/17-11);

- «Будівництво складського комплексу по вул. Чехова, 104 в м. Черкаси» (згідно договору підряду від 25.06.2018 №1-428/17-10);

- «Реконструкція будівлі (літер. А-2) «Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» (згідно договору підряду від 21.06.2018 №1-430/17-14).

Факт надання позивачу гр. ОСОБА_2 вказаних разових послуг підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг від 05.02.2019 (згідно договору підряду від 21.06.2018 №1-430/17-14), від 20.11.2018 (згідно договору підряду від 25.06.2018 №1-428/17-10) та від 20.12.2018 (згідно договору підряду від 27.06.2018 №1-431/17-11), копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо гр. ОСОБА_2 позивачем не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи, не вівся облік його робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, що виникли між позивачем та гр. ОСОБА_2 .

Підтвердженням того, що в даному випадку були між позивачем та гр. ОСОБА_2 укладено саме цивільно-правові угоди є те, що: у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; виконавець за цим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовував свою роботу; за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди.

Таким чином, твердження відповідача про трудовий характер відносин між позивачем гр. ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, тому в позивача також були відсутні правові підстави для повідомлення територіального органу ДФС ніби то про прийняття гр. ОСОБА_2 на роботу за трудовим договором.

Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів позивача із гр. ОСОБА_2 перевіркою не встановлено.

Суд також зазначає, що відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових угод недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому слід дійти висновку, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині щодо визнання протиправною та скасування постанови від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині накладення на позивача штрафу в сумі 125190 грн. (4173 грн.(мінімальна заробітна плата) х 30 (сума штрафної санкції за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)), тому позов цій частині підлягає до задоволення.

Щодо встановлення відповідачем факту не укладання з працівником ОСОБА_1 (директор) трудового договору (контракту) у письмовій формі та не повідомлення територіального органу ДФС про його прийняття на роботу за трудовим договором, то суд зазначає наступне.

За нормами статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між позивачем та гр. ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір від 05.01.2017 №1-001, згідно якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги по виконанню посадових обов`язків і функцій директора ТОВ «НТІ «Промтехнологія», передбачених статутом.

Однак, відповідно до п. 10.1 статуту ТОВ «НТІ «Промтехнологія» виконавчим органом товариства є директор, призначений рішенням учасників, директором може бути і один з учасників товариства. З призначеним директором укладається контракт.

Таким чином, позивачем в порушення вимог п. 10.1 статуту не було укладено з гр. ОСОБА_1 контракт (трудовий договір) у письмовій формі, відповідно, не повідомлено територіальний орган ДФС про його прийняття на роботу за трудовим договором (контрактом).

Крім того, відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату .

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових угод є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні цивільно-правового договору, укладеного позивачем з гр. ОСОБА_1 від 05.01.2017 №1-001, предметом його є надання послуг по виконанню посадових обов`язків і функцій директора ТОВ «НТІ «Промтехнологія», передбачених статутом.

При цьому, в укладеному цивільно-правовому договорі від 05.01.2017 №1-001 не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати обов`язки і функції директора ТОВ «НТІ «Промтехнологія», передбачених статутом, тобто праця за цим договором не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу.

У самому цивільно-правовому договорі від 05.01.2017 №1-001 не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Таким чином, цивільно-правовий договір від 05.01.2017 №1-001, укладений позивачем з гр. ОСОБА_1 щодо виконання функцій директора товариства має ознаки трудового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Черкаській області в від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині про накладення штрафу на позивача у розмірі 125 190 грн - є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19.03.2019 №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» штрафу в сумі 125 190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» сплачений судовий збір в розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 85 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 26.07.2019.