Рішення № 83282894, 29.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9352/19

Провадження № 2/761/4521/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям закону, визнаного неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві з 2003 року і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати. На підставі вказаних вимог п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України Лівобережне об`єднане управління ПФ України в м. Києві у період з липня 2014 року по лютий 2018 року утримало з пенсії ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 44952, 1 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.04.2018р. за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.04.2018р. за період з 01.01.2016 по 31.03.2018. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який передбачає оподаткування пенсій, визнано неконституційним. Вказане рішення Конституційного Суду України набрало чинності з дня опублікування 27.02.2018р. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно з ч. 3 ст. 152 Конституції України, матеріальна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ ОСОБА_1 має право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати на відповідній посаді, з якої позивач вийшла на пенсію, що згідно з довідкою від 17.04.2018р.у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. складала 12844, 56 грн., а згідно з довідкою від 17.04.2018р. у період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. складала 12844, 56 грн., а у період з 01.04.2016р. по 31.03.2018р. складала 15954, 36 грн. Водночас у період з 01.07.2014р. по 28.02.2018р. позивач отримувала пенсію не у повному обсязі, зокрема: у період з 01.07.2014р. п 31.01.2015р. розмір виплаченої пенсії складав 12417, 88 грн. щомісячно; у період з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. розмір виплаченої пенсії складав 11328, 12 грн. щомісячно; у період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. розмір виплаченої пенсії складав 11407, 32 грн. щомісячно; у період з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. розмір виплаченої пенсії складав 12434, 17 грн. щомісячно; у січні 2017р. розмір виплаченої пенсії складав 12771, 52 грн.; у період з 01.03.2017р. по 31.12.2017р. розмір виплаченої пенсії складав 15274, 91 грн. щомісячно; у період з 01.01.2018р. по 28.02.2018р. розмір виплаченої пенсії складав 15520,61 грн. щомісячно. Внаслідок застосування органами Пенсійного Фонду України абзацу першого п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України щодо оподаткування пенсій позивач у період з 01.07.2014р. по28.02. 2018р. недоотримала доходи у вигляді частини утриманої пенсії у розмірі 44952 грн. Зважаючи на викладене, представник позивача просить суд стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунка 44 952 (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні в рахунок відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону, визнаного неконституційним.

07.03.2019 р. Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження по даній справі, вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві направив в адресу суду відзив де зазначив наступне. Управління не визнає вимоги в повному обсязі, оскільки відшкодування шкоди у зазначеному позивачем випадку здійснюється Державною казначейською службою України з державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Порядок безспірного списання коштів, передбачений пунктами 35-40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затвердженим Постановою КМУ від 03.08.2011 р. ; 845, згідно якого відшкодування шкоди здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України.

Представник третьої особи не направив в адресу суд пояснень відповідно до положень ст. 181 ЦПК України.

Представник позивача просив розглянути справу за її відсутності, зазначивши, що підтримує заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, третьої особи в судове засідання н з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, поважності причин неявки не повідомили, що відповідно до положень ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд вважає , що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві з 2003 року і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ( № 71-VIII від 28.12.2014), з 01.02.2015р. податок на доходи фізичних осіб та військовий збір справляється з суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, тобто у 2015р. - 3654, 00 грн. на місяць. Ставка ПДФО становить 15%, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, та 20%, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Об`єктом оподаткування військового збору є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб. Ставка збору становить 1,5% бази оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015р. № 909-VIIІ продовжено справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсій.

При цьому у 2016 році відповідно до ст. 167.4 ПК України, ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування, визначеної у п. п. 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 кодексу.

Згідно з п. п. 164.2.19 ст. 164.4 ПК України податок на доходи фізичних осіб та військовий збір справлявся з пенсії, якщо її розмір перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення. Базою оподаткування у цьому випадку є сума пенсії, що перевищує 12470, 00 грн. на місяць і протягом 2017 року. Ставка податку на доходи фізичних осіб у 2017 році складала 18%, військового збору - 1,5% від бази оподаткування.

Відповідно до зазначених вимог п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України Лівобережне об`єднане управління ПФ України в м. Києві у період з липня 2014 року по лютий 2018 року утримало з пенсії ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 44952, 1 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.04.2018р. за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.04.2018р. за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який передбачає оподаткування пенсій, визнано неконституційним.

Визнаючи вказане положення закону неконституційним, Конституційний Суд виходив із того, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист відповідно до статті 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням; зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках; встановлюючи в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, зокрема принципу рівності (абзаци перший, другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Реалізація положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому пунктом 167.4 статті 167 Кодексу.

Як зазначив Конституційний Суд України, викладене дає підстави для висновку, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.

Конституційний Суд України наголосив, що правове регулювання у сфері оподаткування пенсій певних категорій осіб спотворює сутність обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, оскільки не узгоджується з принципом рівності, а також з обумовленою ним вимогою збалансування прав та обов`язків. Застосований законодавцем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підлягають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу.

Крім того, запроваджуючи оподаткування пенсій, законодавець прирівняв пенсію до різних видів доходів громадян, однак аналіз відповідних конституційних приписів, положень законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, на думку Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України.

Вказане рішення Конституційного Суду України набрало чинності з дня опублікування 27.02.2018р.

Згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ ОСОБА_1 має право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати на відповідній посаді, з якої позивач вийшла на пенсію, що згідно з довідкою від 17.04.2018р.у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. складала 12844, 56 грн., а згідно з довідкою від 17.04.2018р. у період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. складала 12844, 56 грн., а у період з 01.04.2016р. по 31.03.2018р. складала 15954, 36 грн.

Водночас у період з 01.07.2014р. по 28.02.2018р. позивач отримувала пенсію не у повному обсязі, зокрема: у період з 01.07.2014р. п 31.01.2015р. розмір виплаченої пенсії складав 12417, 88 грн. щомісячно; у період з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. розмір виплаченої пенсії складав 11328, 12 грн. щомісячно; у період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. розмір виплаченої пенсії складав 11407, 32 грн. щомісячно; у період з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. розмір виплаченої пенсії складав 12434, 17 грн. щомісячно; у січні 2017р. розмір виплаченої пенсії складав 12771, 52 грн.; у період з 01.03.2017р. по 31.12.2017р. розмір виплаченої пенсії складав 15274, 91 грн. щомісячно; у період з 01.01.2018р. по 28.02.2018р. розмір виплаченої пенсії складав 15520,61 грн. щомісячно.

Дані обставини не оспорюються представником відповідача та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, відповіддю третьої особи від 19.04.2018 р. за № 6960/13/7-601, довідками Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Києві про розмір призначеної та отриманої пенсії за зазначений вище період.

Слід зазначити, що на день розгляду справи по суті Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинено, а його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про що свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Конституції України, матеріальна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Внаслідок застосування органами Пенсійного Фонду України абзацу першого п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України щодо оподаткування пенсій позивач у період з 01.07.2014р. по28.02. 2018р. недоотримала доходи у вигляді частини утриманої пенсії у розмірі 44952 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Діями держави у вигляді прийняття неконституційного закону та його подальшої реалізації третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було порушено право власності позивача, гарантоване ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1175 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Таким чином, ст. 1175 ЦК України регулює відносини із відшкодування шкоди за наявності таких умов: 1) шкода завдана внаслідок прийняття органом державної влади підзаконного нормативно-правового акта; 2) вказаний акт був визнаний незаконним і скасований.

Враховуючи, що шкода була завдана позивачу в результаті прийняття закону, який був визнаний неконституційним і втратив чинність, суд погоджується з твердженнями представника позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1175 ЦК України.

Приймаючи рішення по суті справи, суд вважає за необхідне зазначити про відсутність підстав для покладення в основу рішення доводів представника відповідача, з огляду на наступне.

Відповідачем у даній справі є держава Україна, та завдана фізичній особі шкода, в розумінні вимог чинного законодавства України, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Згідно з п.2.1 розділу 2 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Крім того, згідно п. 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що шкода була завдана позивачу в результаті прийняття закону, який був визнаний неконституційним і втратив чинність, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд керується приписами ст. 141 ЦК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268,352,354, ЦПК України, ст. 1194 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям закону, визнаного неконституційним задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 44952 грн. 00 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 03 червня 2019 року.

Суддя: