Вирок № 83280622, 08.07.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

№709/37/19

1-кп/707/202/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смоляра О.А.

при секретарі Дробиш І.Я.

з участю прокурора Походенка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Войтовича Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження

за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Довбиш Баранівського району Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого доглядачем молодняка ВРХ в «Дніпро» Чорііобаївського району Черкаської області, одруженого,раніше не судимого, -у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.11.2018 року близько 06 год. 20 хв., переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, таємно, протиправно, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні для худоби на території МТФ №2 СТОВ «Дніпро» в с. Степове Чорнобаївського району Черкаської області, не являючись матеріально-відповідальною особою, маючи єдиний умисел на вчинення крадіжки комбікорму для годівлі молодняка великої рогатої худоби, намагався скоїти крадіжку комбікорму загальною вагою 134 кг вартість 1 кг якого у складі: дерть кукурудзяна - 0,67%, макуха соняшникова - 0,33% при умові, що всі компоненти комбікорму відповідають вимогам діючих державних стандартів, могла становити 4,77 грн (чотири грн 77 кой.), що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи №10/811 від 11.12.2018.Після чого викрадений комбікорм завантажив до бокового причіну свого мотоцикла марки «ІЖ - Юпітер 5» та вивіз із території МТФ №2 СТОВ «Дніпро», при цьому виконав всі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Проте, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, в зв`язку із його затриманням працівниками охорони СТОВ «Дніпро».

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна(крадіжка).

Дане кримінальне провадження надійшло до суду із угодою про примирення, укладеною 26.12.2018 року між представником потерпілого Войтовичем Леонідом Степановичем та обвинуваченим ОСОБА_1 . В угоді викладено суть обвинувачення відносно ОСОБА_1 та зазначено, що, обвинувачений свою вину визнав повністю. Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в сумі 50 неоподаткованих мінімумов догходів громадян, що становить 850 грн.

В судовому засіданні головуючим роз`яснено наслідки затвердження угоди про примирення, а саме: для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно статей 394 та 424 КПК України, та відмова від здійснення права прав передбачених п. 1 ч. 4 ст. 424 КПК України; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди. Обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди. У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду в загальному порядку. Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Представник потерпілого Войтович Л.С. в судовому засіданні наслідки укладення угоди про примирення зрозумів та просив суд затвердити угоду про примирення укладену 26.12.2018 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 , в судовому засіданні свою вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, наслідки укладення угоди про примирення зрозумів та просив суд затвердити угоду про примирення укладену 26.12.2018 року.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд враховує, що зміст поданої угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України. Свою вину у вчиненні злочину ОСОБА_1 визнав повністю, щиро розкаявся. Вчинений обвинуваченим злочини є злочином невеликої тяжкості. Сторони в угоді визначили дії, які обвинувачений зобов`язаний вчинити на користь потерпілого, а саме беззастережно визнати свою вину, та сприяти розслідуванню кримінального провадження. Судом встановлено, що укладення сторонами угоди є добровільним.

На підставі викладеного, суд вважає, що подана угода про примирення від 26.12.2018 р. може бути затверджена.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати в сумі 572 грн., за проведення експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Доля речових доказів повинна бути вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 374, 475 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 26.12.2018 р. між представником потерпілого Войтовичем Леонідом Степановичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2, ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 572 грн.

Речові докази: 3 мішки комбікорму загальною вагою 134 кг,які передані під розписку комірнику МТФ СТОВ «Дніпро» ОСОБА_2 - залишити за належністю.

Копію вироку після проголошення вручити учасникам процесу.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: О. А. Смоляр