Ухвала суду № 83280016, 26.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1792/19

Провадження № 1-кп/645/547/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,

за участю прокурора - Кучерової М.В.,

захисників - Плотнікової І.Ю., Донець О.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 12019220460000510 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 та ч. 6 ст. 181 КПК України, на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а також доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор просила про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити новий злочин.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Плотнікова І.Ю. проти клопотання прокурора заперечувала, просила змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, бо він визнає свою провину, бажає відшкодувати шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник при продовженні строку дії запобіжного заходу покладались на розсуд суду.

Прокурор проти зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу заперечувала.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 08 серпня 2019 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.

Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому ОСОБА_1 діяння.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені, ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, існують ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також переховуватись від суду.

В зв`язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, в зв`язку з чим клопотання захисника обвинуваченого Плотнікової І.Ю. щодо зміни запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого спливає 08 серпня 2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зникли, строк тримання обвинуваченого під домашнім арештом закінчується, суд вважає за доцільне продовжити строк домашнього арешту, що не може перевищувати двох місяців, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 177, 181, 194, 197, 314-317, 331КПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Плотнікової І.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 вересня 2019 року.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк домашнього арешту до 23 вересня 2019 року, заборонивши залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21:00 год. до 07:00 год. та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою, не залишати місце проживання за вказаною вище адресою.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та Новобоварського ВП ГУНП в Харківській області для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26 липня 2019 року.

Суддя -